13 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6423/12/1470
Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Миколаївській області до Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області про стягнення коштів в сумі 42820,00 грн.,-
10 грудня 2012 року Державна фінансова інспекція в Миколаївській області (далі - Держфінінспекція в Миколаївській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області про стягнення коштів в сумі 42 820,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що встановлені в ході ревізії відповідача порушення призвели до втрат фінансових ресурсів бюджету на суму 42,82 тис. грн. Державна фінансова інспекція в Миколаївській області на виконання повноважень, передбачених п. 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів в сумі 42 820,00 грн., оскільки підконтрольною установою не забезпечено усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів в частині отримання та використання коштів у сумі 42,82 тис. грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Миколаївській області відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна фінансова інспекція в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що Григорівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування» тощо.
На виконання плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2012 року фахівцями Держфінінспекції в Миколаївській області проведено виїзну ревізію виконання, збереження фінансових та матеріальних ресурсів установами, що утримуються з сільського бюджету Григорівської сільської ради за період з 01.01.2007 року по завершений період 2012 року.
За результатами ревізії складено акт 17.08.2012 року № 06-24/21, в якому зазначені наступні порушення:
- штатним розписом централізованої бухгалтерії на 2009, 2010 роки передбачено утримання 1,5 штатної одиниці головного бухгалтера, що є порушенням ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Завищення на 0,5 штатної одиниці головного бухгалтера призвело до зайвого нарахування та виплати головному бухгалтеру заробітної плати за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 на загальну суму 16 100,00 грн. (зайво перераховано платежів до загальнодержавних цільових фондів на суму 5 770,00 грн.) Відповідальним за необґрунтоване планування та затвердження асигнувань в кошторисах та планах використання бюджетних коштів - колишній сільський голова ОСОБА_1 (п. 20, 33 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, п. 4,5 ч.4 ст.22 та ч.4 ст.75 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-111);
- в порушення п.6 постанови КМУ від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» сільському голові в 2008, 2009 та 2010 роках були нараховані та виплачені матеріальні допомоги без відповідних рішень сесії сільської ради на загальну суму 9 310,00 грн. (зайво перераховано платежів до загальнодержавних цільових фондів на суму 3 380,00 грн.). Відповідальним за вказане порушення є колишній головний бухгалтер ОСОБА_2, яка проводила нарахування та виплату заробітної плати відповідно посадової інструкції, а в частині здійснення внутрішнього контролю за витрачанням бюджетних коштів - колишній сільський голова ОСОБА_1 (п.5 ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542 - III);
- в порушення п. п. 3 (а) п. 3 постанови КМУ №1298 від 30.08.2002 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» впродовж 2007, 2008 років головному бухгалтеру нараховані доплати за суміщення вакантної посади бухгалтера в розмірі 250,00 посадового окладу на суму 5 850,00 тис. грн. (зайво перераховано платежів до загальнодержавних цільових фондів на суму 2 120,00 тис. грн.). Відповідальним за вказане порушення є колишній головний бухгалтер ОСОБА_2, яка проводила нарахування та виплату заробітної плати відповідно посадової інструкції;
- за період з 01.04.2011 по 30.07.2012 в порушення п.4 (б) III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, при розрахунку середньої заробітної плати враховувались одноразові виплати, внаслідок чого безпідставно нараховано зарплати працівникам за час відпусток на суму 2,96 тис. грн. (зайво перераховано єдиного внеску до пенсійного фонду на суму 1 070,00 грн.). Усунуто на виконання вимоги 3 830,00 тис. грн. (зарплата - 2 810,00 грн. та фонди - 1 020,00 грн.). Невідшкодована залишилась сума 20,00 грн.;
- в порушення п.2 постанови КМУ від 23.04.1999 №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та п. І Підрозділу інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 в частині відшкодування витрат на відрядження службовим особам в сумі 0,09 тис. грн. без підтверджуючих документів. Порушення допущено колишнім головним бухгалтером ОСОБА_2, яка прийняла до оплати авансові звіти без підтверджуючих документів стосовно проведених витрат.
Позивач вважає, що це є порушенням пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок), в частині врахування в кошторисах завищеної потреби в бюджетних коштах, включення видатків, не передбачених законодавством, незабезпечення суворого режиму економії коштів; пункту 29 Порядку в частині незабезпечення суворого виконання вимог законодавства, недодержання режиму економії, та включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою. Тобто Григорівською сільською радою з порушенням чинного законодавства та без встановлених законодавством підстав отримано та використано 42 820,00 грн.
З метою усунення порушення Держфінінспекція в Миколаївській області 21.08.2012 року направила Григорівської сільської раді вимогу № 06-13/746.
На виконання вищезазначеної вимоги Григорівська сільська рада направила листи до прокуратури Братського району щодо вжиття заходів по поверненню зайво сплачених коштів колишнім сільським головою ОСОБА_1 та колишнім головним бухгалтером ОСОБА_2, а також направлено листа-претензії зазначеним громадянам щодо відшкодування завданих збитків (а.с.49 - 56).
На момент звернення позивачем із позовом до суду Григорівською сільською радою не спростовані факти, на яких ґрунтується вимога, не вжито заходів по усуненню виявлених порушень.
Відмовляючи у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Миколаївській області суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органам КРУ надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. В той же час, ст. 15 Закону обумовлює, що лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на порушення відповідачем пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок), в частині врахування в кошторисах завищеної потреби в бюджетних коштах, включення видатків, не передбачених законодавством, незабезпечення суворого режиму економії коштів; пункту 29 Порядку в частині незабезпечення суворого виконання вимог законодавства, недодержання режиму економії, та включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою. Зазначені порушення вчиненні колишнім сільським головою ОСОБА_1 та колишнім головним бухгалтером ОСОБА_2, в зв'язку з чим державній установі було завдано збитків на суму 42 530,00 грн. Вказані збитки виникли внаслідок переплати заробітної плати, безпідставних доплат та витрат стимулюючого характеру зазначеним особам.
Відповідно до пункту 24 частини першої ст. 116 Бюджетного Кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу, встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: нецільове використання бюджетних коштів.
Статтею 117 цього Кодексу передбачено, що за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема:
- зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу;
- повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першої ст. 118 Кодексу передбачено застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, а саме: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон).
Так, ст. 8 Закону передбачено, що Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль, зокрема, за цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону 7 органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Пунктом 10 цієї статті встановлено Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З позовної заяви вбачається, що в неї ставиться питання про стягнення з відповідача коштів. Проте, з змісту ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» випливає, що позивач може звертатися до суду з позовом, у якому може ставити питання про зобов'язання підконтрольної установи виконати вимоги про забезпечення усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог Державної фінансової інспекції в Миколаївський області стосовно стягнення з Григорівської сільської ради коштів до Державного бюджету на суму 42 820,00 грн., оскільки вони суперечить як змісту чинного законодавства України, так і самим обов'язковим вимогам Державної фінансової інспекції в Миколаївський області.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Державної фінансової інспекції в Миколаївській області.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга Державної фінансової інспекції в Миколаївській області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов