Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2588/14
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "АС" (Обласний авіаційний центр),
07800, Київська обл., смт Бородянка, пров. Жовтневий, 9
до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат",
07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70
про стягнення 467 541,99 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 23.09.2013, б/н);
відповідача - Пац В.А. (довіреність від 11.08.2014 № 03/28-08).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "АС" (Обласний авіаційний центр), (далі - позивач) до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (далі - відповідач) про стягнення 467 541,99 грн., з яких: 413 134,00 грн. основного боргу, 8 157,45 грн. 3 % річних та 46 250,54 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю послуг з авіаційного патрулювання від 15.05.2013 № 109/01-т-б.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14847/14 від 24.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14848/14 від 24.07.2014) позивачем подано клопотання про включення 46 754,20 грн. витрат на оплату адвокатських послуг до суми судових витрат у даній справі.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15241/14 від 29.07.2014) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15242/14 від 29.07.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 413 134,00 грн. та заперечує проти стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.
У судовому засіданні 29.07.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки заяву про часткове визнання позову підписано уповноваженою особою - генеральним директором Кушніренком С.М. (відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 643842) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, часткове визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, часткове визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.
У судовому засіданні 29.07.2014 оголошено перерву до 12.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13124/14 від 07.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16399/14 від 12.08.2014) відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області.
За результатами розгляду даного клопотання відповідача у судовому засіданні 12.08.2014 за участю представників сторін, судом відмовлено у його задоволенні у зв'язку з відсутністю підстав для такого залучення, що визначені статтею 27 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.08.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача визнав позов частково.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Приватним акціонерним товариством "АС" (Обласний авіаційний центр), (далі - виконавець) та Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильський спецкомбінат" (далі - замовник) укладено договір про закупівлю послуг з авіаційного патрулювання від 15.05.2013 № 109/01-т-б (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з авіаційного патрулювання щодо охорони лісів, перелогових земель від пожеж та водойм від повеней у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення Київської області (далі - зоні відчуження) на гелікоптерах (повітряних суднах) типу Мі-2 (далі - ПС), (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.1. Договору).
Згодом сторонами укладено додаткові угоди до Договору від 15.05.2013 № 1, від 26.06.2013 № 2, від 29.10.2013 № 3, від 29.10.2013 № 4, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.
Відповідно до пункту 3.2. Договору, в редакції Додаткової угоди від 29.10.2013 № 4, відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2013 рік зі змінами від 18.06.2013 № 3 та від 15.10.2013 № 5 сума видатків бюджетних коштів по Договору складає 599 680,00 грн., з ПДВ. У зв'язку з достроковим виконанням авіаційних послуг, вартість Договору зменшується на 91,00 грн. Тому, загальна вартість Договору складатиме 599 589,00 грн., у т.ч. ПДВ.
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Договору, розрахунки проводяться замовником після підписання сторонами актів здавання-приймання за фактично надані послуги і пред'явлення виконавцем рахунків на оплату, відповідно до цих актів у строк до 20-го числа наступного місяця за місяцем, у якому були надані послуги. Акти наданих послуг складаються і підписуються сторонами не пізніше 5-го числа наступного місяця за місяцем, у якому були надані послуги, у 3-х примірниках.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного їх погашення (пункт 11.1. Договору).
На виконання умов Договору, позивач за період з червня до жовтня 2013 року надав послуги на суму 599 589,00 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами надання послуг від 05.06.2013 на суму 73 325,00 грн., від 04.07.2013 на суму 62 151,67 грн., від 05.08.2013 на суму 50 978,33 грн. від 04.09.2013 на суму 402 938,33 грн. та від 23.10.2013 на суму 10 195,67 грн., які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження обома сторонами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучено копії вказаних актів.
Для оплати вказаних послуг позивачем виставлено рахунки-фактури від 05.06.2013 № СФ-0000012, від 04.07.2013 № СФ-0000017, від 05.08.2013 № СФ-0000021, від 04.09.2013 № СФ-0000023 та від 23.10.2013 № СФ-0000024. Копії рахунків-фактур додано до матеріалів справи.
Відповідачем частково оплачені послуги за Договором, що підтверджується довідкою від 11.07.2014 з банківської установи, в якій відкрито поточні рахунки позивача, за період з 01.05.2013 до 11.07.2014, відповідно до якої судом встановлено наявність часткової сплати за Договором у розмірі 186 455,00 грн. Вказану довідку підписано уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки банку, у зв'язку з чим, її оцінено судом як належний і допустимий доказ для встановлення сум, що перераховані відповідачем позивачу за Договором і, відтак, наявності заборгованості.
Доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем є також акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.12.2013, що підписаний у двосторонньому порядку та скріплений відбитками печаток підприємств, відповідно до якого сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача за Договором у розмірі 413 134,00 грн.
Позивачем направлялася на адреси відповідача та Державного агентства України з управління зоною відчуження претензія від 02.06.2014 № 68/1 про виконання грошових зобов'язань за Договором.
У відповіді на претензію від 15.05.2014 № 140515-19 Державне агентство України з управління зоною відчуження зазначає, що вказана заборгованість у 2013 році зареєстрована в Управлінні Державної казначейської служби України в Іванківському районі, проте, кошти не сплачені з невідомих причин.
Відповідачем підтверджено факт отримання послуг за Договором та визнано позов у частині заявленої до стягнення вартості цих послуг.
Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки заяву про часткове визнання позову підписано уповноваженою особою - генеральним директором Кушніренком С.М. (відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 643842) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, часткове визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, часткове визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.
У ході розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області.
З урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в пункті 10. постанови «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, результати розгляду заяви про залучення до участі у справі третіх осіб зазначаються в мотивувальній частині рішення суду, прийнятого по суті справи.
За результатами розгляду вищевказаного клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
При розгляді клопотання про залучення у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом з'ясовано питання, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи такої особи наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, у зв'язку з тим, що прийняття судового рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та/або обов'язки Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з відсутністю вини відповідача у несплаті заборгованості за Договором.
В якості доказів зазначених обставин відповідачем подано копію реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, який відповідачем 30.09.2013 подано до Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю казначейства на ньому.
Судом враховано пояснення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності бюджетного призначення на фінансування робіт за Договором. З урахування доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Згідно з частиною 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, зважаючи на пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.
Вказану правову позицію викладено також у підпункті 1.4. пункту 1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14.
Відтак, неперерахування грошових коштів Управлінням Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 413 134,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем визнаною, а відтак, підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 8 157,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 46 250,54 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а, відтак, стягнення цих коштів не залежить від наявності вини боржника і відповідні доводи відповідача не підлягають врахуванню судом.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат і з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 8 157,45 грн. 3% річних та 46 250,54 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 754,20 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 46 250,54 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 19.07.2007 № НОМЕР_1).
На підтвердження заявлених витрат, позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом від 12.06.2014 № 002-01/-6-14, платіжні доручення від 08.07.2014 № 208 на суму 13 300,00 грн. та від 11.07.2014 № 214 на суму 33 454,20 грн. Згідно з протоколами судових засідань, адвокат ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях 29.07.2014 та 12.08.2014.
При визначенні розміру відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, судом враховано наступне.
Підпунктом 6.5. пункту 6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач не надав доказів, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі, час витрачений на надання адвокатських послуг у даній справі. Стосовно складності справи, судом враховано, що відповідач визнавав факт отримання спірних послуг та наявності у нього боргу з оплати їх вартості як у листуванні сторін до розгляду справи у суді (докази наявні в матеріалах справи), так і у ході судового розгляду - здійснивши процесуальні дії з часткового визнання позову, відповідно до вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження розумності витрат на адвокатські послуги, а їх розмір є значним, з урахуванням обставин справи, зокрема, тривалості розгляду та складності справи, розміру задоволених позовних вимог та обсягу наданих послуг, вважає, що суму витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи необхідно зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 9 350,84 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70, код ЄДРПОУ 37197165) на користь Приватного акціонерного товариства "АС" (Обласний авіаційний центр) (07800, Київська обл., смт Бородянка, провул. Жовтневий, 9, код ЄДРПОУ 13737357) 413 134 (чотириста тринадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 8 157 (вісім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 45 коп. 3% річних, 46 250 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 9 350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 84 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 18.08.2014.
Суддя С.О. Саванчук