13 серпня 2014 року м. Київ К/9991/5088/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011
у справі № 2а-524/11/11/0170
за позовом ДПІ
до державного підприємства "Євпаторійський морський торгівельний порт" (далі - Підприємство)
про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У січні 2011 року ДПІ звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства заборгованість у сумі 211 601,30 грн. (у тому числі 110 033,30 грн. з податку на прибуток та 101 568 грн. з податку на додану вартість).
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, у позові відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що відповідачем не було порушено правила застосування звичайних цін при реалізації піску за бартерними операціями.
Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2010.
За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 02.06.2010 № 940/23-2/01125583, в якому зазначено про заниження відповідачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість за бартерними операціями з продажу морського піску товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс» за договором від 01.04.2009 № 62 внаслідок відвантаження цього товару на умовах франко-борт судно за ціною 20 грн. за 1 тонну, що є нижчою, ніж встановлена наказом керівника Підприємства від 05.05.2009 № 113 (35 грн. за 1 тонну).
Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 09.11.2010:
№ 0000012302, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 101 568 грн. (у тому числі 67712 грн. за основним платежем та 33856 грн. за штрафними санкціями);
№ 0000022302 про донарахування відповідачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 110 033 грн. (у тому числі 84641 грн. за основним платежем та 25392,30 грн. за штрафними санкціями).
Порядок податкового обліку бартерних операцій встановлений нормами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до положень яких база оподаткування при визначенні податкових зобов'язань за наслідками таких операцій визначається виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайні ціни.
Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).
З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.
У справі, що переглядається, рівень звичайних цін на морський пісок було визначено податковою інспекцією на підставі наказу начальника Підприємства від 05.05.2009 № 113 «Про введення в дію цін на пісок», яким встановлено, зокрема, з 01.05.2009 відпускну ціну на умовах поставки франко-борт судно у причалів п/п «Кримський» для контрагентів Підприємства з обсягом поставки вище 100 000 тонн на рік у розмірі 35 грн. за 1 тонну.
У той же час, суди послалися на те, що при визначенні оспорюваних сум податкових зобов'язань податковим органом не було взято до уваги положення наказу начальника Підприємства від 27.03.2009 № 81, яким було встановлено відпускну ціну на пісок з 01.09.2009 на умовах поставки франко-борт судно у причалів п/п «Кримський» у розмірі 20 грн. за 1 тонну; також у цьому наказі було визначено ціни на послуги з відвантаження піску, його навантаження на морський транспорт, зберігання на складі, зважування.
За висновком судів, відпускна ціна на пісок у розмірі 35 грн. за 1 тонну за наказом начальника Підприємства від 05.05.2009 № 113 «Про введення в дію цін на пісок» включала вартість окремих послуг, тоді як відпускна ціна на пісок у розмірі 20 грн. за 1 тонну надання зазначених послуг постачальником (відповідачем у справі) не передбачала.
Також суди зазначили, що податковою інспекцією не доведено факту застосування відповідачем іншої (більш високої) відпускної ціни на аналогічних умовах поставки з іншими суб'єктами господарювання у той самий період.
Доказів на спростування вказаних висновків судів позивачем не представлено.
У зв'язку з цим суди цілком об'єктивно зазначили про необґрунтованість висновку ДПІ про порушення платником правил застосування звичайних цін при здійсненні розглядуваних операцій та правомірно відмовили у позові.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 у справі № 2а-524/11/11/0170
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
М.В. Сірош