"13" серпня 2014 р. м. Київ К/800/2591/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірошщ М.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників сторін:
позивача - Федорів Т.М.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2)
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2009
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013
у справі № 2а-3320/09/1970
за позовом державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі - ДПІ)
до СПД ОСОБА_2
про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У листопаді 2009 року ДПІ звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України штраф у сумі 5 040 000 грн. з конфіскацією грального обладнання за порушення СПД ОСОБА_2 вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013, позов задоволено.
Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства, СПД ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що висновок судів про надання позивачем послуг з азартних ігор не ґрунтується на наявних у справі доказах, позаяк гральні автомати, що знаходилися в орендованому відповідачем приміщенні, були знеструмлені.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, 25.07.2009 оперуповноваженим Головного відділення податкової міліції Тернопільської ОДПІ ОСОБА_7 було виявлено факт надання відповідачем послуг у сфері грального бізнесу на суму 15 грн. в орендованому нею приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення більярдного клубу.
У протоколі огляду названого приміщення «Більярдний клуб», складеного слідчим податкової міліції Бобровським С.Є. 25-26 липня 2009 року, зафіксовано наявність у цьому приміщенні гральних автоматів, налаштованих для надання гральних послуг.
Як зазначили суди, вказані обставини підтверджуються і допитаними у судовому засідання як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які хоча і надали суперечливі та непослідовні пояснення відносно підключення спірних гральних автоматів до електромережі, однак не спростували викладені у названому протоколі огляду факти.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.
Статтею 2 названого Закону заборонено гральний бізнес в Україні та участь в азартних іграх на її території.
Відповідно до статті 3 цього Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.
Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - відповідна діяльність полягає в організації та проведенні азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.
Суди обох попередніх інстанцій за наслідками ретельного дослідження усіх обставин даної справи встановили наявність усіх зазначених складових розглядуваного правопорушення у діях СПД ОСОБА_2 та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.
У касаційній скарзі також відсутні посилання на факти, що спростовують вказані обставини.
Доводи відповідача відносно того, що спірні гральні автомати були знеструмлені не можуть бути доказами відсутності з боку відповідача порушень вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Фактично у касаційні скарзі відповідач намагається переконати касаційний суд у неправильному встановленні судами попередніх інстанцій обставин щодо надання СПД ОСОБА_2 гральних послуг, тоді як переоцінка та перевстановлення досліджених судами обставин справи перебуває поза межами перегляду справи у касаційній інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили даний позов, у зв'язку з чим підстави для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх судових інстанцій відсутні.
За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1.Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 у справі № 2а-3320/09/1970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
М.В. Сірош