14 серпня 2014 року м. Київ В/800/3653/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Кравцова О.В.
Стрелець Т.Г.
Чумаченко Т.А.
розглянувши заяву Управління соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 року
у справі № 2а-862/11 (К/800/2507/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом ОСОБА_6
до Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Управління соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації звернулося з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 року, прийнятої за результатами перевірки касаційної скарги ОСОБА_6 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у цій справі.
Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 03.04.2012 року позов ОСОБА_6 задоволено повністю.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено частину третю резолютивної частини наступним чином: «Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_6 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та видачі відповідного посвідчення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.05.2014 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року скасував, а постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 03.04.2012 року - залишив в силі.
У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України заявник ставить питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права, а саме, пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ).
Судами попередніх інстанцій у справі встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 10.10.1987 року уклали шлюб і після реєстрації шлюбу їм було присвоєно спільне прізвище "ОСОБА_6", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис №24. Причиною смерті ОСОБА_7 є захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, що встановлено висновком військово-лікарської комісії Західного регіону від 08.09.2011 року №338.
Позивач звернулася до УПСЗН з заявою про встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, однак, відповідач листом від 27.10.2011 року відмовив в присвоєнні зазначеного статусу, посилаючись на те, що подані документи не підтверджують приналежність ОСОБА_7 до осіб, зазначених у статтях 6 і 7 Закону №3551-ХІІ.
Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, також встановлено, що оскільки ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, відтак була сім'єю військовослужбовця, який проходив службу в Збройних Силах України, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_7
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, захворювання і причина смерті ОСОБА_7 пов'язані з проходженням військової служби.
Посилаючись на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у тому числі, що захворювання і причина смерті ОСОБА_7 пов'язані з проходженням військової служби, колегія суддів погодилася з позицією судів про неправомірність рішення відповідача та наявність у позивача підстав, передбачених законом, для отримання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ.
Таким чином, висновки судів щодо наявності підстав для задоволення позову зумовлені встановленими у справі обставинами.
На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм заявник посилається на судове рішення колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 28.11.2013 року у справі К/9991/34856/11.
У цій справі висновки судів зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували приналежність позивачки до осіб зазначених у ст.ст. 6, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому чинність Закону №3551-ХІІ на неї не поширюється.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, на яких ґрунтувалися висновки судів,.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається відповідач в заяві, підставою для перегляду судових рішень є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.
Керуючись статтею 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити Управлінню соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :