"06" серпня 2014 р. м. Київ К/800/35688/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - ОСОБА_1,
Генеральної прокуратури України - Зарудяної Н.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012
у справі № 2а/0470/1070/11
за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Новомосковська ОДПІ)
до СПД ОСОБА_3,
за участю третіх осіб - старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю по розрахунковим операціям Корнієнка Станіслава Валентиновича, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю по розрахунковим операціям Дмитренка Сергія Володимировича,
та за участю прокуратури Дніпропетровської області,
про стягнення штрафу з конфіскацією майна.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У січні 2011 року Новомосковська ОДПІ звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просила стягнути з відповідача штраф у сумі 7 104 000 грн. з конфіскацією грального обладнання за порушення СПД ОСОБА_3 вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено.
Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства, СПД ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що перевірка дотримання суб'єктами господарювання вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» належить до компетенції слідчих органів, позаяк відповідні факти підлягають встановленню виключно шляхом проведення оперативно-розшукових заходів.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, 02.09.2010 працівниками податкової інспекції було проведено перевірки належного відповідачеві комп'ютерного клубу за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Під час цієї перевірки позивачем було виявлено факт проведення касиром розрахункової операції на суму 50 грн. для оплати кредиту для здійснення азартної гри на комп'ютері та видано гравцеві виграш у сумі 80 грн. Вказані обставини підтверджуються і поясненнями менеджера ОСОБА_6 та позивачем у ході розгляду справи не спростовані.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.
Статтею 2 названого Закону заборонено гральний бізнес в Україні та участь в азартних іграх на її території.
Відповідно до статті 3 цього Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.
Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - відповідна діяльність полягає в організації та проведенні азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.
Суди обох попередніх інстанцій за наслідками ретельного дослідження усіх обставин даної справи встановили наявність усіх зазначених складових розглядуваного правопорушення у діях СПД ОСОБА_3, та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.
У касаційній скарзі також відсутні посилання на факти, що спростовують вказані обставини.
Доводи відповідача щодо відсутності у податкової інспекції повноважень на проведення перевірки дотримання суб'єктами господарювання обмежень, установлених Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні», були об'єктивно відхилені судами. Адже право органів державної служби на звернення до суду з позовом про застосування розглядуваних фінансових санкцій прямо передбачено частиною другою статті 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Проведення ж слідчих дій (на необхідності яких наполягає відповідач) здійснюється у рамках кримінального провадження, тоді як наведеною нормою Закону не встановлено обов'язкової передумови порушення кримінальної справи для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності. При встановленні підстав для застосування зазначених конфіскаційних санкцій адміністративний суд використовує передбачені законом процесуальні засоби в адміністративному процесі та не пов'язаний з доказовою базою кримінального провадження.
З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили даний позов, у зв'язку з чим підстави для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх судових інстанцій відсутні.
За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1.Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а/0470/1070/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко