"06" серпня 2014 р. м. Київ К/800/26633/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - Рачук О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької обласної митниці
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013
у справі № 2а/2470/1667/12
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2)
до Чернівецької обласної митниці
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У липні 2012 року СПД ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.06.2012 № 235, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 204 396,21 грн. (у тому числі 963 516,97 грн. за основним платежем та 240 879,24 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 у позові відмовлено з посиланням на штучне заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованого товару.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки митну вартість спірного товару було визначено митним органом із застосуванням резервного методу, то декларант (позивач у справі) не може бути суб'єктом відповідальності за несвоєчасність, недостовірність або неповноту обчислених митних платежів. До того ж, за висновком апеляційного суду, подані Чернівецькою обласною митницею документи не є доказом розмитнення позивачем товару за заниженою митною вартістю.
Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Чернівецька обласна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2009 № 1/KV/2009, укладеного позивачем (покупець) та фірмою «Mainland ImpEx Ltd» (США) (продавець), СПД ОСОБА_2 було імпортовано на територію України товар - пряжу багатокручену з синтетичних шпательних волокон 100% акрилу, виробник фірма «AKAL TEXTIL Sanayii A.S.», країна виробництва - Туреччина - загальним обсягом 154 229,60 кг; вказаний товар було розмитнено з оформленням вантажних митних декларацій від 02.10.2009 № 408010008/2009/004635, від 08.10.2009 № 408010008/2009/004792, від 10.10.2009 № 408010008/2009/004880, від 13.10.2009 № 408010008/2009/004924, від 17.12.2009 № 408010008/2009/006871, від 23.12.2009 № 408010008/2009/007018, від 30.01.2010 № 408010008/2009/000493 та від 11.02.2010 № 408010008/2009/000790, виходячи з митної вартості 1,05 та 1,37 дол. США за 1 кг, визначеної із застосуванням резервного методу.
У межах здійснення Чернівецькою обласною митницею контрольних заходів з метою перевірки правильності митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України за вантажною митною декларацією від 11.02.2010 № 408010008/2009/000790 на підставі інформації, отриманої від митної адміністрації Республіки Болгарія, було встановлено, що імпортована за цією ВМД пряжа була ввезена до вільної економічної зони у рамках виконання виробником (фірмою «AKAL TEXTIL Sanayii A.S.») поставки цього товару в адресу компанії «UL LLC» (США) за ціною 5 дол.США за 1 кг та передачі вантажоотримувачу - компанії «UL LLC Free Zone, Russe» (Республіка Болгарія); вивезення цього товару з вільної економічної зони відбулося за вищеназваним зовнішньоекономічним контрактом, укладеним між «Mainland ImpEx Ltd» (США) та СПД ОСОБА_2; при цьому вартість спірного товару на умовах поставки DDU складала 0,55 дол. США за 1 кг; транспортування товару як під час ввезення до вільної економічної зони, так при його вивезенні з вільної економічної зони за вказаним контрактом здійснювалося одним перевізником - ОСОБА_3 за допомогою транспортного засобу з державним номером НОМЕР_2.
Наведені обставини, викладені Чернівецькою обласною митницею в акті від 31.05.2012 № Н/0010/12/408000000/НОМЕР_1 про результати проведення невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів платником податків СПД ОСОБА_2, були розцінені відповідачем як доказ штучного заниження позивачем митної вартості імпортованої продукції з метою зменшення бази оподаткування ПДВ, що підлягає сплаті при розмитненні товару.
Визначивши дійсну вартість товару на підставі цінової інформації, одержаної від митних органів Республіки Болгарії (щодо ціни ввезення цього товару виробником до вільної економічної зони), з урахуванням витрат на транспортування цієї продукції, Чернівецька обласна митниця донарахувала позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 204 396,21 грн. (у тому числі 963 516,97 грн. за основним платежем та 240 879,24 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) наведено визначення терміну «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
За змістом статті 265 МК порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 25 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.
Наведені норми права дають підстави для висновку, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
У справі, що переглядається, суди встановили, що митну вартість імпортованого позивачем товару було визначено з використанням резервного методу, у зв'язку з чим фактурну вартість товару, встановлену в зовнішньоекономічному контракті (а саме - у розмірі 0,55 дол. США за 1 кг), було скориговано до рівня митної вартості 1,05 та 1,37 дол.США за 1 кг.
Відповідно до статті 273 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267- 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (1947 рік).
Резервний метод визначення митної вартості може застосовуватися безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.
Це правило не може бути застосовано у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня.
Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.
Втім відповідачем не подано будь-яких доказів щодо неправильного визначення митної вартості імпортованого позивачем товару внаслідок протиправних дій посадових осіб митного органу, існування змови між СПД ОСОБА_2 та митним органом з приводу заниження митної вартості ввезеної продукції.
Відповідачем також не доведено і факту подання декларантом митному органові недостовірних, неправдивих відомостей про товар, про його дійсну вартість, що вплинуло б на правильність визначення митної вартості цієї продукції за резервним методом. У матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати позивачем товару в розмірі більшому, ніж вказаний у контракті.
Застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару та погоджуючись з сумою сплачених позивачем платежів, відповідач реалізував свої повноваження у сфері митного контролю; інше ж розуміння митним органом митної вартості імпортованого позивачем товару, яку було встановлено після оформлення та пропуску товару через митний контроль, саме по собі не є підставою для перегляду сплачених імпортером митних платежів.
Апеляційний суд цілком об'єктивно відхилив і посилання відповідача на відсутність реєстрації компанії «UL LLC» та фірми «Mainland ImpEx Ltd» у Торговому реєстрі Міністерства юстиції Республіки Болгарія, оскільки, як вбачається зі змісту наявних у справі контракту, інвойсів, вказані юридичні особи зареєстровані у США; участь цих компаній у виконанні поставок товару з території Туреччини транзитом через територію Республіки Болгарії на митну територію України не передбачає наявності їх реєстрації у Болгарії.
У зв'язку з викладеним апеляційний суд цілком правомірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Чернівецької обласної митниці залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а/2470/1667/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко