79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.05.09 Справа№ 30/88
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівхім», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансопт», м. Львів
про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.02.2009р. недійсним.
Суддя Н. Мороз
Представники
від позивача: Вершинін А.Г. -ст. юрисконсульт (довіреність №1/2-735 від 31.07.2006р.)
від відповідача: Соловйов А.В. -представник (довіреність від 05.06.2008р.)
Сторонам роз'яснено зміст прав та обов'язків, згідно ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Львівхім», м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансопт», м. Львів, про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.02.2009 р. недійсними.
Провадження у справі порушено ухвалою суду від 10.04.2009 р. та призначено розгляд на 12.05.2009 р. Ухвалою від 12.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 21.05.2009р. з мотивів вміщених в ухвалі.
Заявою №1/2-269 від 30.04.2009р. позивач збільшив позовні вимоги, а саме просить суд додатково визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.02.2009 р. та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.02.2009 р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Пояснив, зокрема, що 18.02.2008р. позивачем було укладено з акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком кредитний договір на відкриття кредитної лінії №111. Умовами вказаного договору визначено, що датою повернення всіх отриманих в межах даного договору коштів є 11.02.2009р. У зв'язку з фінансовою кризою різко зменшились обсяги господарської діяльності позивача, зменшилась платоспроможність товариства, а тому з метою отримання коштів для виконання зобов'язань по кредитному договору позивач вимушений був укласти оспорювані договори із відповідачем. Ствердив, що від імені позивача договір був підписаний головою правління без погодження з наглядовою радою, тобто, з перевищенням наданих повноважень. Посилається на заниження ціни в договорах купівлі-продажу нерухомого майна, неналежне виконання їх умов відповідачем. Просить позов задоволити.
Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву по справі не надав. В судових засіданнях представник відповідача позов заперечив та ствердив, що спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна були укладені та нотаріально посвідчені у встановленому законодавством порядку. При нотаріальному посвідченні нотаріусом було перевірено повноваження представника позивача щодо укладення даних договорів. Ціна договорів була погоджена сторонами та відповідає ринковій. Невиконання умов договорів щодо оплати не є підставою для визнання договорів недійними. Посилається на проведення повного розрахунку по договорах на дату розгляду справи. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
Позивачу належало право власності на нежитлові приміщення загальною площею 120,4 кв.м. літ. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-7а, 2-7б в м. Львів, вул. Т. Костюшка, 16, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21812340 від 09.02.2009 р., склад металевої конструкції «Молодечно»літ. Б-1 в смт. Куликів, вул. Шевченка, 73, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21814076 від 09.02.2009 р. та склад м/о магазин літ. А-2, Б-1, В-1, Г-1 в м. Львів, вул. Механічна (Ратича), 2, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21816892 від 09.02.2009 р.
18.02.2008 р. між позивачем (позичальник) та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (банк) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №111, згідно із п. 2.1. якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 300000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.
Рішенням правління відкритого акціонерного товариства «Львівхім»13.01.2009 р., оформленого протоколом №01 засідання правління ВАТ «Львівхім»від 13.01.2009 р. було вирішено відчужити нерухоме майно ВАТ «Львівхім»по договірній ціні 240000,00 грн. у т.ч. ПДВ відповідно до додатку (а саме склад м/о магазин літ. А-2, Б-1, В-1, Г-1 в м. Львів, вул. Механічна (Ратича), 2 -100000,00 грн.; нежитлові приміщення загальною площею 120,4 кв.м. літ. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-7а, 2-7б в м. Львів, вул. Т. Костюшка, 16 -100000,00 грн.; склад металевої конструкції «Молодечно»літ. Б-1 в смт. Куликів, вул. Шевченка, 73 -40000,00 грн.), шляхом його продажу товариству з обмеженою відповідальністю «Галтрансопт».
Зазначеним протоколом підтверджується посилання позивача на те, що рішення про продаж зазначеного майна було прийнято у зв'язку із неможливістю погасити кредит банку. Однак, мотиви прийняття такого рішення не суперечать законодавству, оскільки згідно із ст. 42 ГК України, підприємництво, як самостійна, ініціативна, систематична, господарська діяльність, здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик. Посилання на мотиви рішення позивача не стосується суті спору, оскільки законодавство не ставить в залежність від мотивів укладення договору купівлі-продажу його дійсність.
10.02.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 120,4 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Костюшка, 16. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №482. Відповідно до п. 4 договору, ціна договору визначена в сумі 100000,00 грн. та підлягає оплаті покупцем протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. У відповідності до п. 3 договору балансова залишкова вартість даних нежитлових приміщень станом на 01.01.2009р. становить 81545,61 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконаний сторонами. Позивач передав відповідачу майно, зазначене у договорі, а відповідач його прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.02.2009 р. Відповідач оплатив це майно, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 13.05.2009р. на суму 100000,00 грн., а позивач прийняв цю оплату. Доказів наявності між сторонами спору щодо належності виконання такого договору суду не надано.
Крім того, 10.02.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме складу металевої конструкції «Молодечно»загальною площею 768,6 кв.м. по вул. Шевченка, 73 в смт. Куликів Жовківського району Львівської області. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №486. Відповідно до п. 4 договору, ціна договору визначена в сумі 40000,00 грн. та підлягає оплаті покупцем протягом трьох календарних днів з моменту його нотаріального посвідчення. У відповідності до п. 3 договору балансова залишкова вартість нежитлових приміщень станом на 01.01.2009р. становить 31237,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконаний сторонами. Позивач передав відповідачу майно, зазначене у договорі, а відповідач його прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.02.2009 р. Відповідач оплатив це майно, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.04.2009р. на суму 140000,00 грн., а позивач прийняв цю оплату. Доказів наявності між сторонами спору щодо належності виконання такого договору суду не надано.
11.02.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 1092,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Механічна, 2. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І та зареєстровані в реєстрі за №510. Відповідно до п. 4 договору, ціна договору визначена в сумі 100000,00 грн. та підлягає оплаті покупцем протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення. У відповідності до п. 3 договору балансова залишкова вартість даних нежитлових приміщень станом на 01.01.2009р. становить 75378,28 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконаний сторонами. Позивач передав відповідачу майно, зазначене у договорі, а відповідач його прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.02.2009 р. Відповідач оплатив це майно, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.04.2009р. на суму 140000,00 грн., а позивач прийняв цю оплату. Доказів наявності між сторонами спору щодо належності виконання такого договору суду також не надано.
16.02.2009р. відповідачем у встановленому порядку здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, придбане по спірним договорам, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №№ 21877267, 21877904, 21879253.
Згідно ч. ч. 3. 4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Посилання позивача на заниження вартості відчужуваного майна не знаходить підтвердження в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, залишкова вартість майна становить: склад м/о магазин в м. Львів, вул. Механічна (Ратича), 2 -75378,28 грн.; нежитлові приміщення загальною площею 120,4 кв.м. в м. Львів, вул. Т. Костюшка, 16 -81545,61 грн.; склад металевої конструкції «Молодечно»в смт. Куликів, вул. Шевченка, 73 -31237,99 грн.. Таким чином, продаж вчинено за ціною, яка перевищує залишкову вартість майна. Крім того, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21814076 від 09.02.2009 р., загальна вартість нежитлових приміщень в м. Львів, вул. Т. Костюшка, 16 становить 32259,00 грн., а відтак продаж таких приміщень вчинений за ціною, яка також значно перевищує зазначену суму, чим спростовуються посилання позивача.
Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21816892 від 09.02.2009 р., загальна вартість складу м/о магазин в м. Львів, вул. Механічна (Ратича), 2 складає 191701 грн. З реєстру прав власності на нерухоме майно № 21814076 від 09.02.2009 р. випливає, що загальна вартість складу металевої конструкції «Молодечно»в смт. Куликів, вул. Шевченка, 73 становить 100378 грн.. Однак, посилання на цю обставину позивача не доводить порушення закону при укладенні відповідних договорів та заниження ціни об'єктів продажу. З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що оспорювані договори укладались у зв'язку із необхідністю отримання коштів для покриття заборгованості перед акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком; рішення про продаж покупцеві приймалось одразу щодо трьох об'єктів, що підтверджує відповідність ціни об'єктів продажу дійсній ринковій вартості даного майна на відповідну дату і за даних умов. Доказів існування у позивача інших потенційних покупців, які пропонували б вищу ціну на об'єкти продажу за даних умов суду не надано. Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Оскільки договори виконані сторонами, права та обов'язки сторін по ним припинились у зв'язку із виконанням, твердження про перегляд ціни є таким, що не відповідає законодавству.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про невідповідність цін, погоджених в оспорюваних договорах, дійсним ринковим цінам та про їх вимушене заниження.
Не знаходять підтвердження в матеріалах справи також посилання позивача на відсутність у представника продавця повноважень на укладення оспорюваних договорів. Згідно із п 7.4 статуту ВАТ «Львівхім», голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Голова правління обирається правлінням строком на один рік у порядку, визначеному положенням про правління. У відповідності до протоколу правління ВАТ «Львівхім»№1 від 17.03.2008р. головою правління товариства був обраний Червонюк С.Л. і, згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.02.2009 р. саме зазначена особа і була уповноважена на укладення договорів від імені товариства «Львівхім». Як вбачається з тексту оспорюваних договорів, вони підписані головою правління ВАТ «Львівхім»і ця обставина сторонами не заперечувалась.
У відповідності до п. 7.3.2. статуту ВАТ «Львівхім», до виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, погодження проведення операцій щодо розпорядження нерухомим майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції. Згідно із Законом України від 26.12.2008 р. № 835-VI на момент укладення спірних договорів мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 605 грн. Відповідно, до компетенції наглядової ради належало погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму 1210000,00 грн., у той час як навіть загальна балансова вартість майна що відчужувалось по спірних договорах становить 189182,89 грн. Крім того, з наявного протоколу засідання наглядової ради ВАТ «Львівхім»№3 від 16.01.2009 р. вбачається, що продаж нерухомого майна позивача, що є предметом спірних договорів, було погоджено і наглядовою радою ВАТ «Львівхім».
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не провів своєчасного повного розрахунку за придбане майно у відповідності до умов оспорюваних договорів -протягом трьох календарних днів. Повна оплата за склад м/о магазин в м. Львів, вул. Механічна (Ратича), 2 та за склад металевої конструкції «Молодечно»в смт. Куликів, вул. Шевченка, 73 здійснена пізніше -лише 07.04.2009 р., а за нежитлові приміщення загальною площею 120,4 кв.м. в м. Львів, вул. Т. Костюшка, 16 була проведена - 13.05.2009 р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Факт проведення повного розрахунку позивачем на дату розгляду справи судом сторонами не заперечено, а з матеріалів справи вбачається прийняття позивачем такого виконання зобов'язання відповідача.
Водночас, зазначена обставина не стосується суті справи, оскільки законодавство не ставить дійсність договору в залежність від належного виконання сторонами своїх зобов'язань. Вимог про розірвання договору до прийняття повної оплати позивачем не заявлялось, підстави для цього на дату розгляду справи судом відсутні.
Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування недодержання в момент вчинення спірних договорів сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. З матеріалів справи вбачається відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів, чи зобов'язань, які виникли на їх підставі, недійсними.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Керуючись ст. ст.205,215,328,334,632,627 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 115,116 ГПК України, суд,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя