79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.09 Справа№ 14/88 (11/145)
За позовом: відкритого акціонерного товариства “Львівгуртбакалія”, м. Львів,
До відповідача: відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Львівської філії ВАТ “ВТБ Банк”, м. Львів,
Про стягнення 29866,68 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Хороз І.Б.
За участю представників сторін:
Від позивача -Матковська Л.М. - представник
Від відповідача -Клаптюк В.А. , Жуков А.М. -представники
Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Львівгуртбакалія”, м. Львів, до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Львівської філії ВАТ “ВТБ Банк”, м. Львів, про стягнення 29866,68 грн. боргу з комісійних по залишку коштів на рахунку.
Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Сало І.А.) від 26.06.2008 р. порушено провадження у справі (№11/145) та призначено розгляд на 10.07.2008 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 04.06.2009 р. Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07.2008 р. позов задоволено частково, вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Львівської філії на користь позивача 22756,73 грн. боргу та судові витрати. В решті вимог у позові відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 31.07.2008 р. у справі №11/145 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 р. частково задоволено касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Львівської філії, рішення господарського суду Львівської області від 31.07.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р. у справі №11/145 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
При цьому, Вищий господарський суд України вказав у постанові, що відповідно до ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності із фактичними обставинами, з достовірністю встановленими судом. В матеріалах справи є додаток б/н, б/д до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування, яким визначені тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг, проте, суди не дослідили, чи цей додаток є додатком до спірного договору від 05.01.2001 р. та чи встановлює він тарифи за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, тобто, чи є він належним доказом у справі, на якому ґрунтується вимога позивача щодо розміру комісійної винагороди.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2009 р. прийнято справу до розгляду та призначено засідання на 04.06.2009 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 04.06.2009 р.. В судовому засіданні 19.06.2009 р. оголошувалась перерва до 23.06.2009 р.
Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно ст.ст.20,22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви. Ствердив, зокрема, що 05.01.2001 р. між сторонами був укладений договір на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування із протоколом розбіжностей, яким виключено з тексту договору п. 2.2.6., який надавав банку право в односторонньому порядку переглядати Тариф. Інші договори на розрахунково-касове обслуговування між сторонами не укладались. Додатком до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування -Тарифами комісійної винагороди за надання банківських послуг в п. 13 було передбачено обов'язок банку здійснювати виплату комісійних по залишку коштів на рахунку в сумі 6% річних. Однак, не зважаючи на це, відповідач в односторонньому порядку з березня 2004 р. знизив цю суму до 2%, а з липня 2007 р. -до 1%. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзивах. Визнавши факт укладення між сторонами єдиного договору на розрахунково-касове обслуговування і факт виплати відповідачем з 2001 р. позивачу процентів за користування коштами в розмірі 6%, зіслався на неможливість встановлення підстав для виплати винагороди у такому розмірі внаслідок зміни керівництва. Визнавши також факт зниження банком без згоди позивача розміру таких виплат, вважає такі дії законними в світлі ст. 1070 ЦК України. Посилається також на прийняття позивачем як належного виконання зі сторони банку комісійних у меншому розмірі. Просить також застосувати позовну давність. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вживши заходів щодо виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, у т.ч. витребувавши у відповідності до ст. 38 ГПК України необхідні матеріали з власної ініціативи, суд встановив наступне.
Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” є правонаступником акціонерного комерційного банку “Мрія”, що підтверджується листом відповідача №441/02 від 07.06.2007 р., довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та не заперечувалось сторонами.
05.01.2001 р. між позивачем (клієнт) та Львівською філією акціонерного комерційного банку “Мрія” (банк) був укладений договір на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування, згідно із п. 1.1. якого банк відкриває клієнту додатковий поточний рахунок та здійснює його комплексне розрахунково-касове обслуговування, що полягає у веденні цього рахунку і здійсненні банком за дорученням клієнта всіх розрахункових і касових операцій, передбачених чинним законодавством і банківськими правилами. Відповідно до п. 1.2. договору, клієнт здійснює оплату банку за касове обслуговування та надання інших послуг відповідно до “Тарифу комісійної винагороди за надання банківських послуг”. Розмір плати за проведення інших банківських операцій, не передбачених в Тарифах і надання цивільно-правових послуг встановлюється сторонами при оформленні заяв на виконання даних робіт (п. 1.3.). Цей договір був укладений сторонами з протоколом розбіжності до договору б/н від 05.01.2001 р. заключеного між Львівською філією АКБ “Мрія” та ВАТ “Львівгуртбакалія” на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування, яким було, зокрема, виключено п. 2.2.6. договору, який надавав право банку в односторонньому порядку переглянути Тариф у випадку зміни фінансового стану банку, пов'язаного з інфляційними процесами у країні, зміни державних тарифів, згідно рішення НБУ, при введенні в країні національної валюти. Згідно із п. 6.3. договору, зміна умов договору допускається за згодою сторін та оформляється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. З врахуванням наведеного, посилання відповідача на п. 2.1.5., яким передбачено обов'язок відповідача повідомити клієнта про зміну розміру тарифу не пізніше двох тижнів з часу їх прийняття, не заслуговує на увагу, враховуючи обумовлену договором неможливість зміни до тарифів банку в односторонньому порядку.
Інші договори на розрахунково-касове обслуговування між сторонами не укладались, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні, а зазначена обставина визнавалась сторонами у судових засіданнях. Підстав, передбачених законом для неприйняття такого визнання сторін суд не вбачає. З умов договору не вбачається встановлення строку його дії. Докази припинення договірних відносин сторін у матеріалах справи відсутні. Сторони на них не посилались. На неукладеність даного договору (зокрема, у зв'язку із відсутністю передбачених договором додатків, зокрема, Тарифу) сторони не посилались.
У відповідності до п. 1.2. договору, між сторонами був укладений додаток до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування -Тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг б/н, б/д. Згідно із п. 13 вказаного додатку був передбачений обов'язок відповідача виплачувати комісійні по залишку коштів на рахунку в розмірі 6% річних. Зазначений додаток оглянутий судом в оригіналі, він містить підписи та відтиски печаток сторін, заперечень щодо його укладення сторони не заявляли. Сторони визнали відсутність інших додатків, які б містили тарифи комісійної винагороди, не заперечували щодо належності даного додатку до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування від 05.01.2001 р. Матеріалами справи також підтверджується фактичне виконання сторонами умов вказаного додатку, зокрема, у відзиві відповідач визнав факт сплати з 2001 р. до березня 2004 р. позивачеві комісійних по залишку коштів на рахунку в розмірі 6% річних.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Згідно із ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання про достовірність укладення між сторонами зазначеного додатку саме до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування від 05.01.2001 р..
Відповідно до п. 2.4.3. договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування від 05.01.2001 р., позивачу надано право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг. Зазначене відповідає ст. 1070 ЦК України, згідно із якою, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. При цьому, проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, і лише якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Однак, розмір встановлений договором і не підлягає зміні в односторонньому порядку відповідно до умов зазначеного договору. Цим спростовується посилання відповідача на своє право в односторонньому порядку змінювати процентну ставку комісійних по залишку коштів на рахунку позивача. Таке право відповідач не отримав і у зв'язку із набранням чинності ЦК України, відповідно до ч. 3 ст. 6 якого сторони в договорі можуть навіть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Однак, такі обставини з матеріалів не вбачаються, натомість, договором встановлено неможливість його зміни в частині тарифів в односторонньому поярку.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, довідками про рух коштів на рахунку, належна позивачу за відповідний період сума комісійних по залишку коштів на рахунку позивача становить 29866,68 грн..
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути суму комісійних за період з березня 2004 р., при цьому, позов подано 25.06.2008 р. без клопотання про поновлення строку та без обґрунтування причин не звернення із відповідними вимогами в межах встановленого строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України -щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами, право на які виникло у 2004, 2005 р.р. та першому кварталі 2006 р. Згідно із ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі і така заява була зроблена відповідачем у відзиві. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З врахуванням наведеного, задоволенню підлягають лише вимоги за період, по якому не сплив строк позовної давності в сумі 22756,73грн..
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32,33,34, 35,43,49, 75, 82, 84,85 ГПК України, суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Львівської філії (м. Львів вул. Данилишина, 4 код ЄДРПОУ 25258030, р. №290949000900 у Львівській філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 385316) на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівгуртбакалія" (м. Львів вул. Бузкова, 2, ЄДРПОУ 01553327, р/р 2600700602001 в ЛФ АБ "Київська Русь" МФО 015543) 22756,73 грн.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Львівської філії (м. Львів вул. Данилишина, 4 код ЄДРПОУ 25258030, р. №290949000900 у Львівській філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 385316) на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівгуртбакалія" (м. Львів вул. Бузкова, 2, ЄДРПОУ 01553327, р/р 2600700602001 в ЛФ АБ "Київська Русь" МФО 015543) 227,57грн. - державного мита, 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині решти вимог у позові відмовити.
5. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя