33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" липня 2009 р. Справа № 20/73
Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до відповідача Приватного підприємства -фірми «Геокс»
про стягнення в сумі 130 775 грн. 04 коп..
за зустрічним позовом Приватного підприємства -фірми «Геокс»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 884 від 3 вересня 2008 року.
В засіданні від 1 липня 2009 року приймали участь:
від первісного позивача: Корєнєвська Х.О. (дов. № 34 від 01.07.2009р.);
від первісного відповідача: Омельченко А.В. (дов. № 12/05 від 18.05.2008р.).
В засіданні від 7 липня 2008 року приймали участь:
від первісного позивача: не з'явився;
від первісного відповідача: Омельченко А.В. (дов. № 12/05 від 18.05.2008р.).
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
В судовому засіданні від 1 липня 2009 року оголошено перерву до 7 липня 2009 року до 16 години 30 хвилин для оголошення повного тексту рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-4) в якій просить стягнути з Приватного підприємства -фірми «Геокс»(надалі -Відповідач) 122 291 (сто двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 32 коп. заборгованості по несплаченим у встановлений договором строк лізинговим платежам, 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп. інфляційних, 6 110 (шість тисяч сто десять) грн. 80 коп. пені та 502 (п'ятсот дві) грн. 26 коп. річних.
18 травня 2009 року в господарський суд надійшла заява Позивача (том 1, а.с. 135) про збільшення суми позовних вимог, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача 150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп. заборгованості по несплаченим у встановлений договором строк лізинговим платежам, 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп. інфляційних, 12 826 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 50 коп. пені та 1 054 (одна тисяча п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. річних.
4 червня 2009 року в господарський суд Рівненської області надійшли письмові пояснення та заперечення на відзив (том 2, а.с. 1-2), в яких Позивач просить суд стягнути з Відповідача 150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп. заборгованості по несплаченим у встановлений договором строк лізинговим платежам, 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп. інфляційних, 12 499 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. пені та 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 37 коп. річних (зменшивши з урахуванням заперечень Відповідача суму пені та річних).
15 червня 2009 року в господарський суд Рівненської області надійшов зустрічний позов (том 2, а.с. 12-14) в якому Відповідач, з підстав вказаних у зустрічному позові, просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 884 від 3 вересня 2008 року, укладений між Позивачем та Відповідачем.
В судовому засіданні від 19 травня 2009 року сторонами подано заяву про продовження строку розгляду справи до 17 червня 2009 року (том 1, а.с. 151).
Голова господарського суду Рівненської області своєю ухвалою від 17 червня 2009 року (том 2, а.с. 47) продовжив вирішення спору зі справи № 20/73 на строк до одного місяця.
Враховуючи те, що справа надійшла до господарського суду Рівненської області 7 квітня 2009 року, в силу дії статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору в справі № 20/73 закінчується 7 липня 2009 року.
В судовому засіданні від 1 липня 2009 року представник Відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 57), яке відхилене судом з огляду на те, що: в справі є достатньо доказів для прийняття судового рішення; 7 липня 2009 року закінчується строк вирішення спору, визначений Господарським процесуальним кодексом України -відповідно в суду немає строку для відкладення розгляду справи.
Представник Позивача підтримав первісний позов та заперечив проти зустрічного позову з підстав вказаних у: позовній заяві (том 1, а.с. 2-4); письмовому поясненні та запереченні на відзив (том 2, а.с. 1-2); відзиві на зустрічний позов (том 2, а.с. 50-52).
Представник Відповідача підтримав зустрічний позов і заперечив проти первісного позову з підстав вказаних у: відзиві (том 1, а.с. 148-150); зустрічному позові (том 2, а.с. 12-14).
В судовому засіданні від 1 липня 2009 року представник Відповідача вніс усне клопотання про оголошення судом повного тексту рішення.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, а первісний позов слід задоволити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 3 вересня 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 884 (том 1, а.с. 31-50; надалі -Договір).
У зустрічному позові Відповідач просить суд визнати Договір недійсним, вказуючи зокрема на те, що: у Позивача відсутня довідка Держфінпаослуг про взяття Позивача на облік, як особи, що має право надавати послуги з фінансового лізингу (відсутність відповідної реєстрації); Договір не підписаний представником Позивача, а на ньому проставлений факсимільний підпис представника Позивача -що на думку Відповідача свідчить про невідповідність Договору пунктам 2, 3 статті 207 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим Відповідач вважає, що даний Договір не породжує цивільних прав та обов'язків для сторін.
Проте, Позивачем подано суду довідку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про взяття на облік юридичної особи Позивача як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу. З даної довідки від 25 березня 2008 року (том 2, а.с. 53) вбачається, що рішення прийнято комісією 20 серпня 2004 року № 2090 та видано Позивачу довідку серії ФЛ № 38 від 20 серпня 2004 року. Даний доказ спростовує твердження Відповідача, висвітлені у зустрічній позовній заяві, що у Позивача відсутня довідка Держфінпаослуг про взяття Позивача на облік, як особи, що має право надавати послуги з фінансового лізингу -відповідно, обґрунтування зустрічного позову в цій частині є надуманим та безпідставним.
Що ж до факсимільного відтворення підпису представника Позивача (директора Департаменту продажу та маркетингу) на Договорі, то суд зауважує, що в силу дії абзацу 1 пункту 19.8 Договору: при підписанні Договору, крім останнього аркушу -«Реквізити та підписи сторін», де уповноважена особа Позивача підписується власноручно, Позивач має право використовувати факсимільне відтворення Директора Департаменту продажу та маркетингу за допомогою засобів механічного копіювання.
Абзацом 2 пункту 19.8 Договору визначено, що зразок факсимільного відтворення (відбитку) підпису Директора Департаменту продажу та маркетингу додається (його відтворено після абзацу 2 даного пункту Договору) і визнається Позивачем та Відповідачем.
Господарський суд зауважує, що у відповідності до абзацу 1 пункту 19.8 Договору, на останньому аркуші Договору («Реквізити та підписи сторін») міститься оригінальний (власноручний) підпис представника Позивача (Директора Департаменту продажу та маркетингу).
На інших аркушах Договору міститься факсимільне відтворення підпису представника Позивача (директора Департаменту продажу та маркетингу), на що, в силу пункту 19.8 Договору, згодилися сторони при його укладенні -відповідно, обґрунтування зустрічного позову в цій частині є надуманим та безпідставним.
За таких обставин господарський суд Рівненської області відмовляє Відповідачу в задоволенні зустрічного позову, за його безпідставністю, та покладає на Відповідача судові витрати по розгляду зустрічного позову.
Як зазначено вище в даному судовому рішенні, 3 вересня 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір (том 1, а.с. 31-50).
У відповідності до умов Договору, на підставі замовлень № 884/005 від 4 вересня 2008 року (том 1, а.с. 52), № 884/006 від 4 вересня 2008 року (том 1, а.с. 60), № 884/007 від 4 вересня 2008 року (том 1, а.с. 68) та № 884/008 від 4 вересня 2008 року (том 1, а.с. 76) Позивачем Відповідачу було надано наступні транспортні засоби:
· Renault Kangoo, шасі № VF1FCOBCF39732054, реєстраційний номер АА4122НТ;
· Renault Kangoo, шасі № VF1FCOBCF39732053, реєстраційний номер АА4096НТ;
· Renault Kangoo, шасі № VF1FCOМCF38526454, реєстраційний номер АА4120НТ;
· Renault Kangoo, шасі № VF1FCOМCF38526468, реєстраційний номер АА3940НТ.
Дані транспортні засоби було передано Позивачем Відповідачу актами приймання-передачі № 884/005 від 22 вересня 2008 року (том 1, а.с. 59), № 884/006 від 22 вересня 2008 року (том 1, а.с. 67), № 884/007 від 22 вересня 2008 року (том 1, а.с. 75) та № 884/008 від 22 вересня 2008 року (том 1, а.с. 83).
В силу дії пункту 19.9 Договору, дані замовлення та акти приймання-передачі є додатками до Договору і є його невід'ємною частиною.
Також сторонами підписано плани лізингу та відповідні зміни до Плану лізингу, що наявні у матеріалах справи, і в силу пункту 19.9 Договору є додатками до Договору.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Позивачем Відповідачу було надіслано Лист-повідомлення з вимогою сплатити заборгованість та пеню (том 1, а.с. 84-85). При несплаті суми заборгованості та пені, що утворилася, Позивач попереджав Відповідача про примусове стягнення заборгованості, повернення транспортних засобів з покладенням всіх витрат на Відповідача.
Згідно пункту 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.
Також згідно пункту 5.6 Договору лізингу: у разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 (тридцять) днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, за погодженим з лізингодавцем графіком, сплачувати лізингові платежі.
В свою чергу Відповідач своїх зобов'язань за Договором, щодо сплати лізингових платежів у встановлені Планами лізингу строки, належним чином не виконав, що підтверджується наявними у справі доказами.
На момент подачі позовної заяви до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті лізингових платежів становила 122 291 (сто двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 32 коп..
Станом на 13 травня 2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті лізингових платежів становить 150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп..
Станом на 1 липня 2009 року представник Відповідача не надав суду доказів сплати Відповідачем заборгованості по лізинговим платежам в сумі 150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп..
В судовому засіданні від 1 липня 2009 року представник Відповідача вніс усне клопотання про оголошення судом повного тексту рішення.
Суд не бере до уваги подані після судового засідання від 1 липня 2009 року клопотання та докази, оскільки дані докази не могли бути враховані судом при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення.
Відповідно до статтей 509, 510, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, вимоги Позивача стосовно стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп. -правомірні, ґрунтуються на Договорі та законі і підлягають задоволенню.
У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до розрахунку суми інфляційних, що наведений у позовній заяві (том 1, а.с. 2-5), сума інфляційних за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року складає 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп..
Згідно до розрахунку суми заборгованості, пені та трьох процентів річних (том 2, а.с. 3-6), за період з 29 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року включно, сума річних складає 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 37 коп..
Суд зауважує, що в письмових поясненнях (том 2, а.с. 1-2) та в розрахунку суми заборгованості, пені та трьох процентів річних (том 2, а.с. 3-6) Позивач врахував заперечення Відповідача щодо перебігу строку (стаття 253, 254 Цивільного кодексу України) в частині нарахованих пені та річних.
Суд погоджується з залишенням без змін суми інфляційних, оскільки індекс інфляції нараховується не поденно, а в цілому за місяць прострочення.
Суд критично оцінює заперечення Відповідача стосовно того, що Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про сплату інфляційних та річних (частина 3 відзиву), оскільки законом передбачено право Позивача вимагати їх сплати за весь час прострочення грошового зобов'язання і не передбачено обов'язку звернення з окремою вимогою стосовно їх сплати.
У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в сумі 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 37 коп..
Згідно пункту 16.1 Договору, при порушенні Відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених Договором, Відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
В силу дії абзаців 1, 2 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції (в силу статті 230 Господарського кодексу України - неустойка, штраф пеня) за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Як встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.
Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Усе вищевказане, на думку суду спростовує заперечення Відповідача стосовно розміру пені (висвітлені у відзиві).
Відповідач, укладаючи Договір, по суті погодив розмір пені, визначивши з Позивачем розмір пені не в розмірі облікової ставки НБУ, а в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
Згідно до розрахунку суми заборгованості, пені та трьох процентів річних (том 2, а.с. 3-6), за період з 29 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року включно, сума пені складає 12 499 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп..
Згідно пункту 16.1 Договору, статті 231, 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 12 499 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. пені..
Судові витрати по первинному позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»-задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства -фірми «Геокс», 33025, м. Рівне, вул. Ботанічна, 46, п/р 260003002700 в Рівненській філії АБ «Брокбізнесбанк», МФО 333788, код 23304139 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, п/р 2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код 32774741 -150 045 (сто п'ятдесят тисяч сорок п'ять) грн. 06 коп. заборгованості, 12 499 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. пені, 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 66 коп. збитків від інфляції, 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 37 коп. трьох процентів річних, 1 654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. витрат по держмиту та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства -фірми «Геокс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 884 від 3 вересня 2008 року -відмовити.
5. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повний текст рішення оформлено та підписано 07.07.2009р.
Суддя