79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.06.09 Справа № 5/170-38
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” від 24.03.2009 р. без номера
на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.03.2009 р.
у справі № 5/170-38
за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави -Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, м.Київ, в особі Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”, м.Луцьк
до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря”, с.Бихів Любешівського р-ну Волинської обл.
про стягнення 317, 726 т жита групи А
За участю представників:
від прокуратури Львівської області -Яворський Я.Т. (ст.прокурор відділу, службове посвідчення № 127 від 31.10.2007 р.);
від стягувача -Коваль В.Б. (представник, довіреність № 333 д від 26.12.2008 р. у матеріалах справи);
від боржника -не з”явився
Прокурору, представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.ст.22, 29 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки ні прокурор, ні жодна зі сторін не заявляли клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 р.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2009 р. у справі № 5/170-38 (суддя Слупко В.Л.) змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. в зв”язку з відсутністю майна боржника, а саме: звернено стягнення на грошові кошти сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” в сумі 389 039, 6 грн.
Боржник з даною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з”ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що в порушення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу господарським судом відмовлено в задоволенні поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи; боржником не одержувалась заява стягувача про зміну способу виконання рішення господарського суду; оскільки рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 317, 726 т жита групи А, то суд першої інстанції повинен був виходити з його вартості, вказаної в позовній заяві, тобто 88 347, 27 грн., а визначена господарським судом сума в розмірі 389 039, 6 грн. є безпідставною, в даному випадку суд перевищив свої повноваження та вийшов за межі позовних вимог.
У судовому засіданні та відзивах на апеляційну скаргу прокурор, стягувач просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у них.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представника стягувача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.03.2009 р. у справі № 5/170-38 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. у справі № 5/170-38 позов задоволено, стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” на користь Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 317, 726 т жита групи А (а.с.38-39, Том 1), про що 19.02.2008 р. видано наказ (а.с.141, Том 1).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.05.2008 р. (а.с.160, Том 1) в зв”язку з виправленням помилки було визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ № 5/170-1 від 19.02.2008 р., та видано наказ № 5/170-1 від 06.05.2008 р. про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” на користь Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 317, 726 т жита групи А (а.с.161, Том 1).
Проте пред”явлений стягувачем до виконання наказ згідно з постановою ВДВС Любешівського РУЮ від 29.01.2009 р. повернуто стягувачеві в зв”язку з відсутністю у боржника майна, на яке звернуто стягнення (а.с.54, Том 2).
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з п.п.1.3, 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до п.1.1.2 ГОСТу 16990-88 від 01.07.1991 р. (долучено стягувачем до матеріалів справи) (далі - ГОСТ) жито, що заготовлюється на підприємствах, які обладнані приборами для визначення числа падіння, та жито, що поставляється з цих підприємств, поділяють за якістю на чотири класи.
Згідно з п.1.1.3 ГОСТу жито, що заготовлюється на підприємствах, які не обладнані приборами для визначення числа падіння, та жито, що поставляється з цих підприємств, поділяють за якістю на дві групи: “А” і “Б”.
Відповідно до п.1.1.5 ГОСТу жито 1-го, 2-го, 3-го класів або групи “А” призначене для переробляння на борошно, жито 4-го класу чи групи “Б” -для переробляння в комбікорм.
Таким чином, з вищевикладеного випливає, що жито 1-го, 2-го, 3-го класів рівноцінне житу групи “А”.
ДСТУ на жито 4522:2006, який введено в дію з 01.07.2007 р. наказом Держспоживстандарту № 54 від 28.02.2006 р., що діє на сьогоднішній день (долучено стягувачем до матеріалів справи), визначає, що зерно жита зележно від його якості рекомендують використовувати 1-го, 2-го, 3-го класів для переробляння на борошно, 4-го класу -для кормових потреб.
Отже, провівши аналіз вищезазначених документів, можна зробити висновок, що жито групи “А”, що підлягало стягненню за рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. у справі № 5/170-38, на сьогоднішній день відноситься до жита, призначеного для переробляння на борошно.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 24.01.2009 р. № 50 встановлено мінімальні та максимальні закупівельні ціни на об”єкти цінового регулювання у 2009/2010 маркетинговому році.
Даний наказ визначає ціни для жита 1-го, 2-го, 3-го класів, яке, як було доведено вище, відповідає житу групи “А”. Так, середня вартість жита 1-го класу становить 1242,45 (112, 81 + 1372, 09 : 2) грн./т (а.с.55-56, Том 2).
Статтею 115 ГПК України передбачено обов”язковість виконання рішень суду. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно задоволив заяву стягувача про зміну способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на кошти на суму 389039, 6 грн. (а.с.51-52, Том 2), виходячи з середньої закупівельної ціни жита на момент розгляду даної заяви.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.03.2009 р. у справі № 5/170-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин