----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ
"23" червня 2009 р. Справа № 11/1036
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Довганя К.І. при секретарі Захаровій А.Г., за участю представників сторін -не з'явились, розглянувши справу за позовом приватного підприємства “ІНТЕР-СЕРВІС ЛВ” до приватного підприємства “Холод-Транс” про стягнення 1515 грн.,
Заявлено позов про стягнення боргу за надані послуги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Позивач у письмовому клопотанні на адресу суду просив розгляд справи проводити без участі його представника.
Позов вмотивовано тим, що позивач на умовах укладеного з відповідачем договору, надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, за які останній розрахунку не провів.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач подав суду факсимільну копію договору-заявки №117 від 24.11.2008 р., оригінал товарно-транспортної накладної від 24.11.2008 р., ксерокопію накладної від 24.11.2008 р. №3241108, ксерокопію платіжного доручення від 04.12.2008 р. №11/81, акт здачі-приймання виконаних робіт та рахунок від 28.11.2008 р. №38/11.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, а у письмовому відзиві на позов проти його задоволення заперечив, пославшись на те що надані позивачем докази не можуть бути підтвердженням того, що ним надавались послуги перевезення на умовах укладеного сторонами договору.
За таких обставин суд вважає можливим проводити розгляд справи за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
Сторонами, шляхом обміну факсограмами, було укладено договір -заявку від 24.11.2008 р. №117 відповідно до якого перевізник(позивач у справі) зобов'язався за заявкою експедитора(відповідач у справі) надати послуги перевезення вантажу із м. Дніпропетровськ в м. Львів. За надані послуги відповідач зобов'язався провести розрахунок на протязі 5-7 днів після отримання оригіналів товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, податкової накладної, копії ліцензії, свідоцтва платника ПДВ(єдиного податку), свідоцтва про реєстрацію, завірені мокрими печатками.
Ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст..ст. 173, 174, 179, 180, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 908, 909, 929 ЦК України містять такі положення:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, ттоварно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Виходячи з фактичних обставин справи, та приписів наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Укладений сторонами договір-заявка від 24.11.2008 р. №117 є договором перевезення вантажу.
Подані позивачем на підтвердження позовних вимог товарно-транспортна накладна від 24.11.2008 р., накладна від 24.11.2008 р. №3241108, акт здачі-приймання виконаних робіт не містять відомостей про приймання відповідачем послуг перевезення від позивача, а до рахунку від 28.11.2008 р. №38/11 не надано доказів його направлення відповідачу.
Таким чином суд вважає, що подані позивачем документи на підтвердження позовних вимог не можуть бути доказом виконання ним своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором.
За таких обставин позовні вимоги є не обґрунтованими а тому вони задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань