79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.05.09 Справа№ 9/74
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.
При секретарі Марочканич І. О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк, поштова адреса: 79052, м. Львів, вул. Рудненська, 8,
До відповідача: Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС -Євробуд», м. Трускавець, Львівської області,
Про стягнення боргу в розмірі 104262 грн. 01 коп., 23321 грн. 63 коп. - пені, 3% річних від простроченої суми -2915 грн. 16 коп., інфляційні втрати -16321 грн. 68 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Сесюк Ю.П. - представник, за довіреністю вих. № 3 від 01.09.08р.
Від відповідача: не прибув.
Представнику роз»яснино права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.
Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк, до відповідача: Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС - Євробуд», м. Трускавець, про стягнення боргу в розмірі 104262 грн. 01 коп., 23321 грн. 63 коп. - пені, 3% річних від простроченої суми -2915 грн. 16 коп., інфляційні втрати -16321 грн. 68 коп. та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 06.04.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.04.2009р., про що сторони були повідомлені, під розписку, Позивач -13.04.2009р. рекомендованою поштою № 468005, Відповідач -14.04.2009р. рекомендованою поштою № 4167998 (оригінали поштівок в матеріалах справи), повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить стягнути з відповідача на свою користь боргу в розмірі 104262 грн. 01 коп., 23321 грн. 63 коп. пені, 3% річних від простроченої суми -2915 грн. 16 коп., інфляційні втрати -16321 грн. 68 коп. та судові витрати.
Відповідач, повторно, без поважних причин, не забезпечив участь представника у судове засідання, повторно, без поважних причин, не виконав вимог ухвал суду від 06.04.09р. та від 30.04.09р., не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи, 14.04.2009р. рекомендованою поштою № 4167998 (оригінал поштівки в матеріалах справи), повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Слід звернутим увагу на те, що в ухвалі господарського суду від 06.04.2009р. та від 30.04.2008р. - участь представників позивача і відповідача визнана обов»язковою, що було вчиділено чорним шрифтом, в ухвалі від 06.04.2009р. у справі № 9/74 сторони (Позивач та Відповідач) попереджалися про наслідки ухилення від виконання вимог ухвали, в ухвалі суду від 30.04.2009р. - Відповідач - попереджався про те, що у разі ухилення від виконання вимог ухвали, справа буде розглядатися 14.05.2009р. в порядку статті 75 ГПК України, попереджено відповідача, що не з»явлення його представника в судове засідання, не буде підставою для відкладення розгляду справи.
Не звертаючи уваги на зазначені попередження, Відповідач, 14.05.09р. за вхідним № 9687, подав клопотання про відкладення розгляду справи з таких: «У зв»язку з неможливістю представити в судове засідання заперечення на позовну заяву та докази на його підтвердження, а також забезпечити явку представника товариства, в порядку статті 77 ГПК України, прошу … відкласти розгляд по даній справі». Зазначене клопотання підписано Директором ДП «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»п. Лебедко М.Д., засвідчено печаткою, подане через канцелярію господарського суду через нарочного о 9 год. 40 хв.
Судом відхилено клопотання відповідача, так як відповідач, безпідставно, не вказав причин поважності, повторного, неприбуття представника в судове засідання та не обґрунтовано підстав, повторного, неподання (не надіслання по пошті, або через нарочного) відзиву на позов, які б заслуговували на увагу.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, належними та допустимими доказами, стаття 34 ГПК України.
Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
01.03.2008 року між позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк) та відповідачем (Дочірнім підприємством «Транспорт»Товариством з обмеженою відповідальністю „ТКС -Євробуд», м. Трускавець) було укладено Договір № 77/18/524-100 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС.
Договір укладено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін, засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак цей договір є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.
У розділі 1 (п.п. 1.1. -1.11.) цього договору, сторонами за вказаним договором, визначені терміни і поняття, які ними використано при укладанні договору.
Так, зокрема, АЗС, це автозаправна станція облаштована РОS-терміналами Продавця, через які здійснюється передача Продавцем ПММ у власність Покупцю ( п. 1.1. договору).
РОS -термінал -встановлене на АЗС обладнання для зчитування даних пластикової смарт-карти (п. 1.11. договору).
ПММ - паливно-мастильні матеріали, марки яких визначаються на момент їх поставки (вибірки) згідно даних інформаційного табло кожної окремої АЗС (п. 1.5. договору).
Поняття - пластикова старт-карта -визначено у п. 1.4. цього договору.
Сторони також уклали Доповнення № 1 до цього Договору від 03.03.2008р., яке підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін.
Умовами зазначеного договору передбачено (п. 2.1.), що продавець (позивач -у справі) зобов”язується передати у власність покупця (відповідач -у справі) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливо-мастильні матеріали (далі -ПММ), а покупець зобов»язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
Відповідно до п. 3.4. цього договору, відпуск ПММ здійснюється на підставу Акту приймання-передачі.
На виконання умов договору позивачем було поставлено ПММ відповідачеві на загальну суму 2 614 262 грн. 01 коп., що підтверджується матеріалами даної справи, які складено відповідно до п. 3.4. договору):
1. Актом прийому-передачі нафтопродуктів за період з 1 вересня 2008р. по 10 вересня 2008р.: 1. код. 02856, Бензин А-95, склад «ОКЦ», в кількості 530 л. …; 2. код. 02854, Бензин А-80, склад «ОКЦ», в кількості 130 л….; 3. код. 02867, Дизельне паливо, склад «ОКЦ», в кількості 23195,22 л. Всього найменувань 3, на суму 158641,38 грн. Постачальник ТзОВ «Ойл карт центр»- підпис, Покупець Дочірнє підприємство «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»підпис.
2. Актом прийому-передачі нафтопродуктів за період з 21 серпня 2008р. по 31 серпня 2008р.:
1. код. 02856, Бензин А-95, склад «ОКЦ», в кількості 210 л … ; 2. код. 02867, Дизельне паливо, склад «ОКЦ», в кількості 8633 л….; 3. код. 02854, Бензин А-80, склад «ОКЦ», в кількості 20 л. Всього найменувань 3, на суму 59626,64 грн. Постачальник ТзОВ «Ойл карт центр»- підпис, Покупець Дочірнє підприємство «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»підпис.
3. Актом прийому-передачі нафтопродуктів за період з 21 вересня 2008р. по 30 вересня 2008р.: 1. код. 02867, Дизельне паливо, склад «ОКЦ», в кількості 16706.98 л….; 2. код. 02856, Бензин А-95, склад «ОКЦ», в кількості 221.92 л….; 3. код. 02855, Бензин А-92, склад «ОКЦ», в кількості 165 л…; 4. код. 02854, Бензин А-80, склад «ОКЦ», в кількості 60 л. Всього найменувань 4, на суму 109999,71грн. Постачальник ТзОВ «Ойл карт центр»- підпис, Покупець Дочірнє підприємство «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»підпис.
4. Актом прийому-передачі нафтопродуктів за період з 11 вересня 2008р. по 20 вересня 2008р.: 1. код. 02867, Дизельне паливо, склад «ОКЦ», в кількості 14669 л….; 2. код. 02856, Бензин А-95, склад «ОКЦ», в кількості 166.5 л.; 3. код. 02855, Бензин А-92, склад «ОКЦ», в кількості 60 л.; 4. код. 02854, Бензин А-80, склад «ОКЦ», в кількості 90 л. Всього найменувань 4, на суму 98339.32 грн. Постачальник ТзОВ «Ойл карт центр»- підпис, Покупець Дочірнє підприємство «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»підпис.
5. Актом прийому-передачі нафтопродуктів за період з 01 жовтня 2008р. по 10 жовтня 2008р.: 1. код. 02867, Дизельне паливо, склад «ОКЦ», в кількості 20600 л.; 2. код. 02856, Бензин А-95, на склад «ОКЦ», в кількості 90 л…; 3. код. 02855, Бензин А-92, склад «ОКЦ», в кількості 100 л…; 4. код. 02854, Бензин А-80, склад «ОКЦ», в кількості 70 л. Всього найменувань 4, на суму 36148,70 грн. Постачальник ТзОВ «Ойл карт центр»- підпис, Покупець Дочірнє підприємство «Транспорт»ТзОВ «ТКС-Євробуд»підпис (оригінали Актів приймання-передачі нафтопродуктів, оглянуто в судовому засіданні, копії -в матеріалах справи).
Сторони (Позивач та Відповідач) склали та підписали Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2008р. -жовтень 2008р., з якого вбачається, що станом на 31.10.2008р. на користь позивача сальдо складало 319262-01 грн. Акт звірки підписано повноважними представниками ТзОВ «Ойл карт центр»та Дочірнього підприємства «Транспорт»ТзОв «ТКС-Євробуд», їх підписи засвідчено печатками (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія -в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проводилася оплата за поставлений позивачем ПММ, яка здійснена частково, в сумі 2 295 000 грн. 00 коп.
Тобто, станом на час складання акту звірки, борг відповідача перед позивачем складав 319262,01 грн. (2 614 262 грн. 01 коп. - 2 295 000 грн.00 коп.).
Станом на 02.04.2009р., тобто на час подання позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 104262 грн. 01 коп.
Вказаним договором сторони передбачили, п. 4.4. договору, що продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 10 календарних днів, з моменту отримання товару (з дати підписання Акту прийому-передачі).
Отже, на час розгляду справи в суді, борг відповідача перед позивачем складає 104262 грн.01 коп.
Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.
Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.
Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.
Статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, не допускаються (частина 7 цієї статті).
Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 23321 грн. 63 коп., яка нарахована, як зазначив Позивач, відповідно до пункту 8.3. договору.
Пункт 8.3. даного договору передбачає, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов п. 4.4. даного договору, покупець зобов»язується на користь продавця сплатити штраф в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
У розділі 8 договору «Відповідальність сторін», п.п. 8.1. -8.4., сторони не передбачили такої відповідальності, як стягнення пені.
Тобто, сторони у договорі передбачили відповідальність у формі штрафу в розмірі 0,15% (п. 8.3.), що відповідно до норм цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 ЦК України), є правом сторін за договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки.
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенняч боржником зобов»язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 статті 551 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 статті 551 ЦК України).
Згідно з приписами ЦК України, неустойка має дві форми: пеню і штраф. Штраф, виступаючи однією з форм неустойки, не суть тотожна пені.
В свою чергу, ГК України під штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), ст. 230 ГК України, однак жодним чином не ототожнює вказані поняття.
ГК України розглядає штраф і пеню, як штраф ні санкції (ст. 230), ЦК України - як спосіб забезпе чення виконання зобов'язання (ст. 546);
ГК України розрізняє як окремі види штраф них санкцій - неустойку, штраф і пеню (ст. 230), ЦК України розглядає штраф і пеню лише як різновиди неустойки (ст. 549);
ГК України передбачає можливість стягнення штрафних санкцій як у відсотковому відно шенні до суми невиконаної частини зо бов'язання, так і у певній, визначеній гро шовій сумі, або у кратному розмірі (ч. 4 ст. 231), ЦК України - лише у відсотках (ст. 549);
ГК України визнає господарські санкції лише у вигляді грошової суми (ч. 1 ст. 230), ЦК України розглядає як можливий предмет неустойки також рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551);
ГК України як окремий вид санкцій передба чає оперативно-господарські санкції (стат ті 235-237), зокрема односторонню відмову від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відпові дальності за це - у разі порушення зобов'я зання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналеж ним чином або достроково виконано борж ником без згоди другої сторони тощо;
ГК України обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ (ч. 2 ст. 343), крім цього, законом щодо окремих видів зо бов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погоджен ням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231), ЦК України дозволяє збільшення розміру неустой ки, якщо її розмір встановлено законом (ч. 2 ст. 551).
Так, у касаційній постанові, що комен тується, ВГСУ дійшов висновку, що згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського ко дексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Ко дексом, іншими законами та договором.
Таких само позицій ВГСУ дотримується й у інших аналогічних справах. У касаційній по станові від 11.01.2005 р. у справі № 13/151 йшлося про стягнення неустойки за догово ром поставки. ВГСУ дійшов висновку «оскільки відносини, які виникли між сторо нами носять господарський характер... має місце правильне застосування... стягнення штрафних санкцій... згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України». У касаційній постанові від 23.09.2004 р. у справі № 10/106 йшлося про застосування санкцій за договором оренди. ВГСУ також зазначив «порушення зо бов'язань є підставою для застосування гос подарських санкцій, передбачених цим Ко дексом (йдеться про ГКУ). У касаційній постанові від 28.04.2005 р. у справі № 8/574 розглядалося застосування штрафних санкцій за договором про вико нання робіт. ВГСУ дійшов висновку, що поря док застосування штрафних санкцій, визна чений ч. 6 ст. 232 ГКУ, передбачає, що нара хування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не вста новлено законом або договором, припи няється через шість місяців від дня, коли зо бов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із вищенаведеного, ні чинним законодавством, ні судовою практикою, господарські (штрафні) санкції -неустойка, штраф і пеня - не є одним і тим же видом санкції, тобто не суть одним і тим же, не ототожнені, застосування того, чи іншого виду штрафної санкції -пені, чи/або штрафу, встановлюється за згодою сторін, і, як правило, їх розмір, умови застосування і т.п. та визначаються виключно на розсуд сторін.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. в редакції ЗУ від 10.01.2002р, передбачено, що за прострочення грошових зобов»язань, суб»єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб»єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторові пеню у розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 8.3. договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов п. 4.4. даного договору, покупець зобов»язується на користь продавця сплатити штраф в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочки, тобто сторони за договором передбачили господарську санкцію у формі штрафу, а не у формі пені.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач нарахував на відповідача ПЕНЮ у розмірі 23321 грн. 63 коп., у Розрахунку боргу та пені станом на 01.04.2009р., який долучено до позову, у графі 9 якого, проведено «Розмір ПЕНІ», а у графі 10 цього ж Розрахунку, проведено «Розрахунок ШТРАФУ», що по суті своїй суперечить наведеному законодавству та, в першу чергу, умовам договору, оскільки штраф на пеню -не нараховується.
Як зазначено вище у цьому рішенні, пеня і штраф не суть тотожні поняття.
Позивачем у позовній заяві така вимога, як стягнення штрафу, нарахованого відповідно до п. 8.3. договору -не ставиться, а господарська санкція у формі пені, про стягнення якої просить позивач, договором № 77 -не передбачена, тому в цій частині позову, вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 2915 грн. 16 коп. та інфляційні втрати в сумі 16321 грн. 28 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних витрат була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у Розрахунку 3% річних станом на 01 квітня 2009р. (додано до позову) та Розрахунку інфляційних нарахувань станом на 01.04.2009р. (додано до позову), відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 2915,16 грн. та інфляційних витрат у розмірі 16321,68 грн. підлягає до задоволення.
Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «ТРАНСПОРТ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС -ЄВРОБУД», Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, 54а, код ЄДРПОУ 33088244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр», місто Луцьк, вулиця Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33170464, поштова адреса: 79052, м. Львів, вулиця Рудненська, 8) 104262 грн. 01 коп. - основного боргу, 2915 грн. 16 коп. -3% річних, 16321 грн. 68 коп. -інфляційних втрат, 1234 грн. 98 коп. державного мита та 92 грн. 26 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя