Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2009 р. Справа № 35/106-09
вх. № 2698/5-35
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гринюк О.М. (дов.)
відповідача - Бондаренко І.В. (дов.)
розглянувши справу за позовом ВАТ "Євроцемент-Україна", м.Балаклія Харківської області
до ВАТ "Євроцемент груп-Україна", м. Балаклія Харківської області
про стягнення 19791959,88 грн.
Позивач (ВАТ "Євроцемент-Україна") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (ВАТ "Євроцемент груп - Україна") 19791959,88 грн. заборгованості по залізничному тарифу, а також витрат по сплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 22 червня 2009р. об 11:30 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що між ВАТ "Балцем" (перейменовано в ВАТ "Євроцемент-Україна") (далі - комітент) укладені договори комісії з ВАТ "Євроцемент груп-Україна" (далі - комісіонер) № ЕЦГ-У/04/01/07 від 28 грудня 2006 року та № ЕЦГУ/01/01-1/08 від 31 грудня 2007 року, а також з його філіями:
- Балаклійською філією ВАТ "Євроцемент груп-Україна" № ЕЦГ-Б/К/01.07 від 02 січня 2007 року та № ЕЦГ-Б/К/1/08 від 01 лютого 2008 року;
- Краматорською філією ВАТ "Євроцемент груп-Україна" № ЕЦГ-К/174/05.06 від 22 травня 2006 року, № ЕЦГ-99/02/07 від 01 лютого 2007 року та № ЕЦГ-Б/К/1/08 від 01 лютого 2008 року;
- Кримської філією ВАТ "Євроцемент груп-Україна" № ЕЦГ-КР/Б/01/06.06 від 01 червня 2006 року, № ЕЦГ-СФ/Б/01/07 від 01 лютого 2007 року, № ЕЦГ-СФ/Б/01/08 від 01 лютого 2008 року.
Відповідно до умов вищезазначених договорів (п. 1.1.) Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені за рахунок Комітента один або декілька правочинів з продажу цементу (в подальшому іменується - товар) на території України на умовах, погоджених Сторонами в Додатках к Договору, та забезпечити продаж товару на території України по ціні, не нижче вказаної в Додатках до договору (п. 2.1. договорів).
Згідно п. 2.6. договорів по виконанню доручення комісіонер зобов'язаний щомісячно, до 5 числа, наступного за звітним, надати комітенту звіт та передати йому всі отримані по виконаному дорученню документи, а також передати комітенту на його вимогу всі права стосовно третьої особи, що пов'язані з право чином, здійсненим комісіонером з цією третьою особою.
Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонеру на протязі одного місяця з дня отримання звіту. В іншому випадку звіт вважається прийнятим.
Згідно п. 4.1. договорів комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру (в розмірі або відсоток від вартості реалізованого товару, або сума в гривнях за кожну тонну реалізованого товару) оговорюється сторонами в додатках до договору.
Згідно п. 2 додатків до зазначених договорів ціни зазначені на умовах FСА ст. Шебелинка Південної залізниці. Транспортні витрати не входять в вартість товару. Комісіонер забезпечує відшкодування Комітенту залізничного тарифу.
Згідно п. 4 додатків до зазначених договорів комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру, складає 15% від суми всієї виручки від реалізації товару згідно умов договору без ПДВ.
За період з 01 січня 2007 року до 30 червня 2008 року комітентом згідно актів приймання-передачі цементу (товару) було передано комісіонеру для реалізації товар на суму 2488815448,87 гривень.
За період з 01 січня 2007 року до 30 червня 2008 року комісіонером отримана виручка від реалізації товару в сумі 2488815448,87 гривень.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в порушення ст. 1013 ЦК України відповідачем визначено розмір комісійної винагороди у розмірі 15 % від загальної вартості товару, куди входить і вартість залізничного тарифу, який згідно умов договорів комісії компенсується комітенту в повному обсязі. Тобто, відповідач, при визначенні комісійної винагороди, визначив залізничний тариф як товар, що був переданий на комісію, що суперечить умовам договорів комісії та вимогам чинного законодавства. Відповідно в результаті неправильного нарахування відповідачем комісійної винагороди на загальну суму виручки від реалізації товару, без виключення витрат по перевезенню товару, тобто залізничного тарифу, зайво нараховано та утримано комісійної винагороди в сумі 16 493 299,93 гривень, крім того ПДВ-20% - 3 298 659,98 гривень, всього 19 791 959,88 гривень.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує на те, що за період з 01 січня 2007 року до 30 червня 2008 року комісіонером регулярно надавались комітенту звіти по виконанню договорів комісії. В звітах зазначалась кількість реалізованого товару, сума реалізації та розмір комісійної винагороди комісіонером, комітентом усі звіти були підписані без заперечень, а отже відповідно до ст. 1022 ЦК України звіти вважаються прийнятими. Таким чином, відповідач вважає, що належним чином виконав умови договорів комісії та правильно визначив розмір комісійної винагороди.
Суд зазначає, що згідно ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Статтею 1012 ч.3 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Згідно з ч.1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
З даної норми витікає, що комітент наділений правом заявити комісіонерові про свої заперечення щодо звіту протягом встановленого терміну - тридцяти днів від дня отримання звіту. Відсутність таких заперечень, заявлених протягом зазначеного строку, означає, що звіт комісіонера вважається прийнятим комітентом. Якщо заперечення комітента були одержані комісіонером після спливу тридцяти днів з дня одержання звіту, але відправлені протягом цього строку, звіт комісіонера не вважається прийнятим.
Закон не встановлює вимог щодо форми, змісту, строку та порядку надання комісіонером комітентові звіту, тому дане питання має регулюватися за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Як встановлено матеріалами справи та наданими сторонами документами відповідачем своєчасно надавались позивачу звіти комісіонера, жодних доказів, щодо надання заперечень з боку комітента на отриманий від комісіонера звіт, позивачем не надано, що повністю підтверджує факт повного прийняття комітентом звіту наданого комісіонером, відповідачем виплачена комісійна винагорода, а отже за таких обставин позивач не має права на стягнення з відповідача 19791959,88 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя
Рішення підписано 30.06.2009р.