"16" червня 2009 р.
Справа № 4/8-09-391
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін
від прокурора - Поліщук А.О.
від позивача -Попов С.В., Цинєв А.О.
від відповідача -Ніколаєв Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
на рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2009 р.
у справі № 4/8-09-391
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТОК”
до комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
за участю Прокурора Комінтернівського району Одеської області
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
В судовому засіданні оголошувались перерви
Рішенням господарського суду від 17.03.2009 р. (суддя Літвінов С.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Істок” (Далі -ТОВ „Істок”, ТОВ) задоволено, визнано за ТОВ право власності, на підставі ст. 331 ЦК України, на базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Григорівка, вул. Радянська, 1 та розташована на земельній ділянці загальною площею 31,6338 га на території Чорноморської та Новобілярської селищних рад Комінтернівського району Одеської області, та складається з: арок, у кількості 6 шт.; бордюрів, загальною площею 130,4 кв. м; квітників, у кількості 42 шт.; спусків до моря, у кількості 4 шт., які складаються з 54 сходинок; плит мощення, загальною площею 98,0 кв. м; вбиральні, у кількості 1 шт.; зобов'язано Комунальне підприємство „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” (далі - КП „Комінтернівське РБТІ”) зареєструвати за ТОВ „Істок” право власності на базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область Комінтернівський район, с. Григорівка, вул. Радянська, 1 та розташована на земельній ділянці загальною площею 31,6338 га на території Чорноморської та Новобілярської селищних рад Комінтернівського району Одеської області, та складається з: арок, у кількості 6 шт.; бордюрів, загальною площею 130,4 кв. м; квітників, у кількості 42 шт.; спусків до моря, у кількості 4 шт., які складаються з 54 сходинок; плит мощення, загальною площею 98,0 кв. м; вбиральні, у кількості 1 шт.; зобов'язано КП Комінтернівське РБТІ виготовити технічний паспорт на базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область. Комінтернівський район, с. Григорівка, вул. Радянська, 1 та розташована на земельній ділянці загальною площею 31,6338 га на території Чорноморської та Новобілярської селищних рад Комінтернівського району Одеської області, та складається з: арок, у кількості 6 шт.; бордюрів, загальною площею 130,4 кв. м; квітників, у кількості 42 шт.; спусків до моря, у кількості 4 шт., які складаються з 54 сходинок; плит мощення загальною площею 98,0 кв. м; вбиральні, у кількості 1 шт. При цьому, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд виходив з того, що спірна база відпочинку була побудована позивачем без порушень вимог законодавства, а відмова КП „Комінтернівське РБТІ” зареєструвати за ТОВ „Істок” право власності на вказаний об'єкт нерухомості та виготовити технічний паспорт на неї є необґрунтованою.
Не погоджуючись з наведеним вище рішенням КП „Комінтернівське РБТІ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, яким відмовити ТОВ „Істок” у задоволенні позову про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, скаржник вважає, що подання позовної заяви до КП „Комінтернівське РБТІ” з приводу визнання права власності не є вірним, оскільки він проводить реєстрацію права власності тільки за наявності правовстановлювальних документів на об'єкт нерухомості, а повноваження щодо визнання права власності у нього відсутні. Також, скаржник зазначає, що суд при посиланні на державні акти на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001512 від 12.12.2000 р. та ІІ-ОД № 001513 від 06.12.2000 р. не прийняв до уваги той факт, що розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації № 460/А-2008 від 08.03.2008 р. вказані державні акти були визнані недійсними.
Крім того, скаржник зазначає про не прийняття судом до уваги, що позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував право використання ТОВ земельної ділянки під забудову бази відпочинку та право на будівництво бази. Отже скаржник вважає, що база відпочинку є самочинним будівництвом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Істок” з нею не погоджується, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволені з мотивів, наведених в описовій частині цієї постанови. При цьому, апеляційна інстанція вважає судове рішення таким, яке прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права; а наведені положення, згідно вимог ст. 104 ГПК України, в будь-якому випадку є підставами для скасування рішення.
Так, задовольняючи вказаний позов в частині вимог про визнання права власності на новостворене позивачем майно, яке зазначене вище в мотивувальній частині цієї постанови саме по ст. 331 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що КП „Комінтернівське РБТІ” (далі -РБТІ, КП), в цьому випадку, являється неналежним відповідачем у даному спорі. Наразі, КП не являється а ні власником, а ні орендарем земельної ділянки, на якій були позивачем збудовані спірні об'єкти, а за своїми повноваженнями взагалі здійснює лише виключно реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі наданих йому власником чи уповноваженою останнім особою, саме чітко встановлених законодавцем, відповідних документів. При цьому, судова колегія, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивач звернувся до КП не в зв'язку із здійсненням останнім своєї господарської діяльності як юридичною особою, а саме в зв'язку з виконанням відповідачем наданих йому повноважень щодо реєстрації об'єктів нерухомості. Такий висновок базується безпосередньо на обставинах, викладених позивачем в його позові (т. 1, а. с. 2-8), а також підтверджується наданими ТОВ до позовної заяви доказами, а саме, зверненням позивача до РБТІ від 29.08.2008 р. за вих № 29/08/02 з проханням виготовлення технічної документації бази відпочинку „Істок” (т. 1, а. с. 13-15) та відповіддю КП на вказане звернення № 3189 від 11.09.2008 р. (т. 1, а. с. 12). Крім того, дослідивши вказану вище відповідь КП № 3189, судова колегія приходить до висновку, що позивач безпідставно прийняв її як невизнання РБТІ його права власності на спірне майно, оскільки в цій відповіді КП ніде про це ніяким чином не зазначає. Посилання ж у відповіді, що „для належного виконання замовлення щодо виготовлення технічного паспорту” ТОВ „необхідно привести у відповідність заявлені та зареєстровані права на об'єкти нерухомого майна” свідчить лише про те, що відповідач на підставі наданих йому позивачем документів не може виготовити саме технічний паспорт на базу відпочинку, а не оспорює право власності. Відтак, апеляційна інстанція вважає, що позивач взагалі не довів обставини невизнання відповідачем його права власності і по ст. 392 ЦК України, що свідчить про відсутність з боку КП порушення прав ТОВ. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, всупереч приписам ст. 43 ГПК України, згадані вище докази належним чином не дослідив та відповідної правової оцінки їм не надав, що й стало підставою для неправильного судового висновку.
З огляду на викладені вище положення судова колегія вважає, що місцевий господарський суд під час розгляду спору по суті не визначив, хто повинний бути відповідачем у даному спорі, належного відповідача до участі у справі не залучив, а отже прийняв рішення про права і обов'язки не залученої до участі у справі особи. Заміна ж неналежного відповідача, відповідно до приписів ст. 24 ГПК України, допускається лише до прийняття рішення господарським судом по суті спору. Відтак, положення зазначеної норми процесуального закону виключають можливість заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції під час перегляду вже прийнятого місцевим господарським судом рішення по суті спору.
Посилання позивача на те, що КП „Комінтернівське РБТІ” є належним відповідачем у даному спорі, оскільки заперечує проти його права власності та, відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, може бути таким відповідачем саме у цій справі, судовою колегією також до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалось вище, КП ніяким чином не оспорює право ТОВ і останнє вказаної обставини не спростувало.
Разом з тим, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, взагалі не звернув уваги та не з'ясував саме підстави позовних вимог ТОВ. Як вбачається з позову та з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, позивач, в якості підстав своїх вимог, а суд, в якості обґрунтування своїх висновків, в частині позову про визнання права власності одночасно посилаються на приписи ст. 331 ЦК України, яка законодавцем розміщена в Главі 24 Кодексу (Набуття права власності) та на приписи ст. 392 ЦК України, що знаходиться в Главі 29 Кодексу (Захист права власності). При цьому, зазначені підстави є взаємовиключними, оскільки по ст. 331 ЦК України доводиться саме факт набуття, який ще не встановлений, права власності на новостворену річ, а по ст. 392 ЦК України захищається вже набуте право власності, в разі оспорювання його будь-ким. Отже, суд першої інстанції не зобов'язав ТОВ уточнити взаємовиключні підстави позову, але фактично розглянув спір лише щодо набуття права власності на новостворене спірне майно на підставі приписів ст. 331 ЦК України. Згідно до положень ст. 22 ГПК України, зміна підстав позову допускається лише до прийняття рішення, відтак апеляційна інстанція позбавлена права вимагати уточнення позовних вимог.
Як вже зазначалось вище, розглядаючи спір в частині вимог про визнання права власності, колегія суддів прийшла до висновку, що з підстав позову, які базуються: 1) на положеннях ст. 331 ЦК України - КП являється неналежним відповідачем в силу своїх повноважень щодо реєстрації об'єктів нерухомості; 2) на положеннях ст. 392 ЦК України -позивач не довів домагань або невизнання його прав на спірне майно з боку РБТІ.
Більш того, апеляційна інстанція, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшла до висновку, що позивач взагалі не довів своє право власності на спірні об'єкти бази відпочинку. Так, в якості єдиних доказів, що підтверджують вказану обставину, позивач надав і посилається лише: на свою власну довідку (т. 1, а. с. 17) вих. № 12/11/01 від 12.11.2008 р., з якої вбачається, що спірні арки, бордюри, квітники, сходинки спусків до моря, плити замощення та вбиральня знаходяться в нього на балансі з несказаної дати; на висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 295/2008 від 20.10.2008 р. (т. 1, а. с. 11-28), який виконувався поза межами даного судового розгляду спору та в якому лише на підставі копії державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001513 та генерального плану с. Григорівка (т. 1, а. с. 18) -єдиних документів, що були надані для дослідження, експерт встановив наявність на території бази відпочинку ТОВ „Істок” зазначених вище арок, бордюрів, квітників, сходинок, спусків до моря, плит замощення та вбиральні (фотографії об'єктів знаходяться в мотивувальній частині дослідження). При цьому, в дослідженні взагалі не зазначається про власника об'єктів, що, наразі, мають від 40 до 50 процентів фізичного зносу (т. 1, а. с. 24 оборот), чим фактично спростовується посилання ТОВ, з яким погодився суд першої інстанції, про створення ним нових речей.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційна інстанція приходить до висновку, що позивач взагалі доводить ними лише: своє право на користування земельними ділянками, що надавались у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва АТЗТ „Істок” (правонаступником з 29.01.2003 р. являється позивач /т. 1, а. с. 47-51, 52, 53-54/); здійснення ним дій в 2006-2008 роках на отримання дозвільної документації на будівництво бази відпочинку на 1000 відпочиваючих, а також зміну цільового призначення земельних ділянок. Відтак, судова колегія вважає, що позивач у цій справі взагалі не довів обставин а ні саме новостворення ним спірного майна (будь-які докази закупівлі будівельних матеріалів, виконання робіт і т. д. в справі відсутні, а зазначена раніше довідка вих. № 12/11/01 від 12.11.2008 р., згідно приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, належним доказом в підтвердження цієї обставини визнана бути не може), а ні отримання ним спірного майна від АТЗТ „Істок”, як правонаступником. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги помилково зазначеним вище обставинам ніякої уваги не надав, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.
З огляду на викладені вище положення, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності за ТОВ на 6-сть арок, 130,4 кв. м бордюрів, 42-а квітники, 4-и спуски до моря з 54 сходинок, 98 кв. м плит замощення та 1-ї вбиральні.
Вимоги позивача про зобов'язання КП зареєструвати право власності за ТОВ на спірне майно також не можуть бути задоволеними, оскільки вони являються похідними від вимог про визнання права власності. При цьому, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що ТОВ заявлені вимоги про реєстрацію саме права власності на базу відпочинку в цілому, яка не може складатись лише з арок, бордюрів, квітників, сходинок спуску до моря, плит замощення та вбиральні. Позивачем же вимоги про визнання за ним права власності на будь-які інші, крім зазначених вище, об'єкти нерухомості (житлові будівлі і т. д.) взагалі не заявлялись. Відтак, в цій частині позову теж необхідно відмовити.
Аналогічно, з наведених вище підстав, не можуть бути задоволені і вимоги ТОВ про зобов'язання КП виготовити технічний паспорт на базу відпочинку в цілому, оскільки вони (позовні вимоги) теж є похідними, та позивач не довів, всупереч приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, що КП безпідставно відмовило йому у виготовленні такого технічного паспорту саме на всю базу відпочинку.
Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2009 р. у справі № 4/8-09-391 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Істок” на користь комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” 455 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.
Постанова підписана 19.06.2009 р.