ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/283
26.05.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»
до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про стягнення 209 087,67 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Мусієнко О.В. -представник за довіреністю № б/н від 26.05.2009 року;
від відповідача: Коваленко О.Д. - представник за довіреністю № б/н від 12.02.2009 року.
встановив :
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення 209 087,67 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 29.09.2008 року було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 4509/15/1/1 відповідно до умов якого позивач розмістив грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. на вкладному (депозитному) рахунку № 26525004509001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ "Надра" Кримське регіональне управління.
Згідно п. 1.2 договору строк вкладу встановлювався у 3 (три) місяці та 1 (один) день. Дата повернення вкладу - 30 грудня 2008 року.
Пунктами 2.2 та 3.4.5 договору встановлено, що в день закінчення строку вкладу, протягом одного дня, банк повертає суму вкладу на поточний рахунок позивача, а саме на рахунок №26501571112162 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904.
В зазначений у договорі строк повернення вкладу, 30 грудня 2008 року, відповідач не здійснив перерахування суми вкладу на рахунок позивача.
Позивач звернувся із претензією № 25 від 27.01.2009 року до відповідача про повернення коштів, але відповідач не задовольнив вимоги щодо повернення суми вкладу та не здійснив жодних дій для визнання або невизнання претензії.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року порушено провадження у справі № 33/283, розгляд справи призначено на 26.05.2009 року.
У судовому засіданні 26.05.2009 року представники сторін подали документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.04.2009 року.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн., пеню в розмірі 2 630,14 грн., індекс інфляції в розмірі 5 800,00 грн., три проценти річних в розмірі 657,53 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 2 090,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував та зазначив, що Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, тобто виконання зобов'язання по договору зупинено на час мораторію.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі заступника директора по корпоративному блоку -директором дирекції ВАТ «КБ «Надра»Кримське регіональне управління та товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»було укладено договір № 4509/15/1 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, відповідно до умов якого банк відкриває вкладний рахунок № 26525004509001 для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів вкладника, внесених на умовах (сума, строк, процентна ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання), що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
Також, 29.09.2008 року між сторонами підписано договір № 45009/15/1/1 строкового банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до п.1.1 договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26525004509001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Кримське РУ, МФО 384823 відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 45009/15/1 29.09.2008 року грошові кошти в сумі 200 000,00 грн.
Згідно з п.2.1 договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року вкладник перераховує грошову суму одним платіжним дорученням у сумі, що зазначена у п.1.1 цього договору, на вкладний рахунок з власного поточного рахунку, протягом трьох банківського дня з дня належного оформлення цього договору.
Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 200 000,00 грн. на депозитний рахунок підтверджується платіжним дорученням № 543 від 29.09.2008 року, банківською випискою від 29.09.2008 року та відповідачем не заперечувався.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п. 1.2 договору № 45009/15/1/1 29.09.2008 року строк вкладу 3 (три) місяці та 1 (один) день. Дата повернення вкладу - 30 грудня 2008 року.
Згідно з п.2.2 договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року в день закінчення строку вкладу визначеному в п.1.2 цього договору, протягом одного дня, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок зазначений в р.8 цього договору.
Пунктом 3.4.2 договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року передбачено, що банк зобов'язується забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.
Згідно з п. 3.1.2 договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
В матеріалах справи наявна довідка за підписами головного бухгалтера та директора ТДВ«СК «Мегаполіс»з якої вбачається, що на день слухання справи у суді сума не повернутого депозиту становить 200 000,00 грн.
Крім того, факт неповернення депозиту не заперечується відповідачем.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року закінчився 30.03.2009 року, а банком сума депозитного вкладу на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 200 000,00 грн. по депозитному договору № 45009/15/1/1 від 29.09.2008 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.3.3 договору № 45009/15/1 від 29.09.2008 року при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.
Частина 1 статті 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.
Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оскільки, відповідачем правомірно нарахована пеня до моменту введення мораторію, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 630,14 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 5 800,00 грн. та трьох процентів річних в розмірі 657,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на введення у нього мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.
При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.
Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу та нарахованих штрафних санкцій.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з вкладного рахунку № 26525004509001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Кримське РУ, МФО 384823 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»(юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Філатова, 22/8, поштова адреса: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 19, офіс 20; п/р 26501571112162 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904; п/р 2650801303108 в ТОВ «Укрпромбанк», МФО 321228, п/р 26501155770200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, п/р 265040130855 в ТОВ «БМ Банк», МФО 380913, п/р 265073125001 в ТОВ «КБ «Даніель», МФО 380980, код ЄДРПОУ 34348559) суму вкладу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; кор./р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»(юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Філатова, 22/8, поштова адреса: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 19, офіс 20; п/р 26501571112162 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904; п/р 2650801303108 в ТОВ «Укрпромбанк», МФО 321228, п/р 26501155770200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, п/р 265040130855 в ТОВ «БМ Банк», МФО 380913, п/р 265073125001 в ТОВ «КБ «Даніель», МФО 380980, код ЄДРПОУ 34348559) пеню в розмірі 2 630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 14 грн., індекс інфляції в розмірі 5 800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 88 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 19.06.2009 року.