79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.06.09 Справа№ 22/76
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПП „Горицвіт”, м.Львів
до відповідача Комунальної 1-ої міської поліклініки м.Львова
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління комунальної власності , м.Львів
про зобов'язання продовжити договір оренди
Суддя М.Желік
Представники.
від позивача: Пилипчук Н.І. ( довіреність б/н від 10.02.09р.)
від відповідача: Наконечний І.А. -головний лікар
Станішевська Н.Б. (довіреність № 247 від 22.04.09р.)
від 3-ої особи: не з'явився
Суть спору:
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПП „Горицвіт”, м. Львів до Комунальної 1-ої міської поліклініки м. Львова про зобов'язання продовжити термін дії договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 16.03.2004р. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління комунальної власності , м.Львів
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 06.04.2009р. ухвалив призначити розгляд справи на 23.04.2009р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.05.2009р. В судових засіданнях оголошувались перерви до 19.05.2009р., 02.06.2009р., 11.06.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викледних у позовній заяві, просить позов задовільнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечують з підстав викладених у відзиві на позовні заяву (вих.№ 248 від 22.04.2009р.), доповненні до відзиву на позовну заяву ( вих.№ 332 від 25.05.2009р.), просять в позові відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву ( вих.№ 1.7-3383/2302 від 06.05.2009р.) , вважає вимоги позивача безпідставними і просить в позові відмовити.
В судовому засіданні 11.06.2009р оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
16 березня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛПП „Горицвіт” (надалі позивач) та Комунальною 1-шою міською поліклінікою (надалі відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 88,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Руська,20, які належить до комунальної власності м.Львова , строком до 16.03.2009р.
Листом-пропозицією від 03.03.2009р. позивач звернувся до відповідача про продовження терміну дії договору оренди на новий строк у зв'язку із закінченням строку його дії.
Відповідно до ст. 764 ЦК, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Як вбачається з матеріалів справи, листами-повідомленнями № 69 від 11.02.2009р; № 81 від 24.02.2009р.; № 104 від 10.03.2009р.; № 137 від 10.03.2009р. відповідач (орендодавець) повідомляв позивача (орендаря) про те, що після закінчення 16.03.2009р. строку договору оренди на новий строк він продовжуватись не буде у зв'язку з необхідністю використання орендованих нежитлових приміщень для власних потреб.
Відповідно до ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 4.1. договору оренди визначено строк його дії до 16.03.2009 р. Таким чином договір оренди від 16.03.2004р. припинив свою дію 17.03.2009р., зневажаючи на наявність заперечень відповідача стосовно його продовження.
Відповідно до ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар після спливу строку договору має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на укладення договору оренди на новий строк при умові належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди. При цьому зобов'язаний повідомити про це орендаря до спливу строку договору у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Згідно зі ст. 134 ГК України та ст. 314 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд.
Iз змісту листа № 137 від 10.03.2009р., надісланого позивачу, вбачається, що відповідач, як власник майна, відмовив позивачу в продовженні дії договору у зв'язку з тим, що приміщення необхідне відповідачу для власного використання і в подальшому здаватись в оренду не буде.
Відповідно до частини першої статті 285 ГК та частини третьої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.
За наведених обставин, наявність лише наміру позивача скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк або лише наміру реалізувати таке переважне право на продовження договору оренди, шляхом подання відповідних заяв відповідачеві, а також, належне виконання позивачем зобов'язань лише по сплаті орендної плати за договором оренди, не є достатніми підставами для визнання за позивачем переважного права на продовження строку дії договору оренди та задоволення позову лише з цих підстав.
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення ст.134 ГК України, ст.314 ЦК України про те, що власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд, а отже, відповідно до ч.2 ст.14 ЦК України, не може бути примушеним до дій, вчинення яких не є обов'язковим для нього.
Наявність підстав для продовження строку дії договору оренди суду не доведено у встановленому порядку та спростовується матеріалами справи. Згідно зі ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести та підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Виходячи з наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 22, 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Желік М.Б.