83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.06.09 р. Справа № 35/107пд
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Єнакіївського регіонального виробничого управління м. Єнакієве
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет -1” м. Алчевськ
про укладання договору № 28 від 02.02.2009р. в редакції Підприємства
За участю
представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 27.05.2009р. було оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 18.06.09р., 18.06.2009р. оголошено перерву до 11 год. 45 хв. 26.06.2009р.
Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет-1” м. Алчевськ про укладання договору № 28 в редакції Підприємства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов'язковість, в силу закону, укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання, направлення проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 28 від 02.02.2009р. відповідачеві для підписання та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей, протоколі врегулювання розбіжностей. Як на правову підставу заявленого позову позивач посилається на ст. 181, 225 ГК України, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказує, що позовні вимоги не визнає з огляду на наступне:
- п. 4.11. не відповідає законодавчим та нормативно правовим актам, оскільки останнім передбачено обов'язок споживача води повідомити постачальника води лише у випадках виявлення пошкодження об'єктів питного водопостачання та не передбачено обов'язку споживача води повідомляти постачальника води про припинення споживання води та відшкодування у випадку такого не повідомлення збитків пов'язаних з витоком води та ремонтними роботами внаслідок руйнування магістральних водоводів від збільшення тиску в мережі. Вважає, що встановлення матеріальної відповідальності за неповідомлення про припинення споживання води Позивач не має законних підстав.
- абз. 3 п. 4.12. та абз. 2 п. 6.1. договору повинен містити положення про письмове попередження споживачів води про скорочення чи припинення водопостачання, а не запропоноване позивачем направлення телефонограм.
- абз. 8 п. 6.6. договору вважає, що вказаним пунктом позивач намагається перекласти відповідальність за постачання питної води, яка не відповідає державним стандартам і яка є небезпечною для життя і здоров'я людей на Відповідача, хоча Відповідач не є постачальником води, а є звичайним споживачем питної води.
- перше речення п. 7.2. договору не визначає в якому саме розмірі позивач повинен нести матеріальну відповідальність за неналежне надання послуг питного водопостачання, у зв'язку з чим вважає за необхідне його доповнити розміром відповідальності.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.05.2009р. справу № 35/107пд передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О. у зв'язку з закінченням повноважень у судді Мальцева М.Ю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд
Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено 02.02.09р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет -1” проект договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання № 28 від 02.02.2009р., підписаний з боку позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет -1” повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей, який був отриманий позивачем 20.02.09р.
04.03.2009р. сторонами було підписано протокол погодження розбіжностей до договору № 28 від 02.02.2009р., згідно до якого сторони не дійшли згоди щодо п. 4.11., п. 4.12., п. 6.1., 6.6., 7.2. договору та вирішили передати спірні пункти на розгляд суду.
У зв'язку з тим, що сторони не підписали договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 28 від 02.02.2009р., оскільки не досягли домовленості по пунктам 4.11., 4.12., 6.1., 6.6., 7.2. договору Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття спірних пунктів в його редакції, а саме:
- п. 4.11. “В разі припинення споживання води з будь-яких причин Споживач зобов'язаний негайно повідомити чергового диспетчера Підприємства за телефоном 5-70-51 для запобігання зруйнування магістральних водоводів від збільшення тиску в мережах. При невиконанні цієї умови та, як наслідок, виникнення аварії на магістральних водоводах, Споживач несе матеріальну відповідальність з відшкодування збитків, пов'язаних з витоком води та ремонтними роботами”.
- абз. 3 п. 4.12. “В разі необґрунтованої відмови від підписання двостороннього акту про кількість спожитої води підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом подачі телефонограми, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об'єм води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем”.
- абз. 2 п. 6.1. “Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокристувіача шляхом передачі телефонограми або письмового повідомлення”.
- підпункт 7 п. 6.7. “При хлоруванні Підприємством водоводів та своїх споруд прийняти в свої трубопроводи хлорну воду та здійснити їх знезаражування. На підставі телефонограми підприємства Споживач зобов'язаний попередити населення та інших своїх споживачів про хлорування”.
- п. 7.2. Підприємство, при наявності його вини, несе матеріальну відповідальність перед Споживачем за неналежне надання послуг питного водопостачання. Підприємство не несе відповідальність, якщо невиконання зобов'язань відбулося в наслідок порушення Споживачем умов договору”.
Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.
Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.
В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.
Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Як встановлено під час судового розгляду справи, сторонами повністю дотримано вимоги ст.181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.
Предметом договору від 02.02.09р. № 28, який містить спірні пункти, є зобов'язання Підприємства надавати Споживачу послуги з централізованого питного водопостачання та зобов'язання Споживача своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам та строки.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.
Наведе свідчить про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з водопостачання, згідно договору № 28 від 02.02.2009 року, регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення, зі змісту яких вбачається, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” - виробник (постачальник) послуг, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет-1” є споживачем (абонентом) у розумінні Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення, якими передбачений єдиний та обов'язковий порядок відпускання води та приймання стічних вод лише шляхом укладання договору.
Також, із умов договору, а саме, пункту 8.5. вбачається, що сторони при виконання свої прав та обов'язків за цим договором керуються Законами України “Про питну воду та питне водоспоживання”, “Про житлово-комунальні послуги”, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами технічної експлуатації систем водоспоживання та каналізації населених пунктів України та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідач проти прийняття пункту 4.11. договору в редакції позивача заперечує, та просить викласти вказаний пункт в наступній редакції: В разі припинення споживання води з будь-яких причин Споживач зобов'язаний негайно повідомити чергового диспетчера Підприємства за телефоном 8-06252-5-70-51.
Тобто, відповідач заперечує проти відшкодування збитків пов'язаних з витоком води та ремонтними роботами в наслідок руйнування магістральних водоводів від збільшення тиску в мережах, у зв'язку з чим вважає за необхідне виключити з п. 4.11. договору незаконну матеріальну відповідальність.
Згідно до п. 15.2. Правил Виробники та Споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність системи централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.
Статтею 46 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання встановлена за особами винними у пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) системи питного водопостачання, порушенні правил їх експлуатації та встановлених режимів роботи, діях, що встановлять загрозу санітарному та епідемічному благополуччю населення.
Приписами ст. 47 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що Підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.
З огляду на викладене редакція п. 4.11. не суперечить приписам чинного законодавства, зокрема Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, а отже підлягає прийняттю в редакції запропонованій позивачем.
Щодо абзацу 3 пункту 4.12. та абзацу 2 пункту 6.1. договору, то суд виходить з наступного.
Відповідач заперечує проти прийняття редакції позивача, оскільки не згоден з видом попередження позивачем відповідача при скороченні чи припиненні водопостачання, саме шляхом направлення телефонограми.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що спірні пункту стосуються припинення або скорочення надання послуг з водопостачання, у зв'язку з чим сторонами й обумовлюється порядок попередження про такі дії.
З приписів Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, вбачається, що останні не містять норм, які б забороняли виробнику повідомляти про припинення або обмеження водопостачання саме телефонограмою, що передбачено спірними пунктами.
Редакція спірних пунктів, що запропонована відповідачем, не може бути прийнята судом, враховуючи терміновість таких повідомлень та звичаїв ділового обороту, що при таких випадках можуть та повинні бути застосовані відповідні термінові способи повідомлення.
Враховуючи, той факт, що вказані повідомлення стосуються саме припинення або обмеження водопостачання, та необхідність повідомлення в найкоротший строк Споживача про такі дії та з урахуванням обоюдних інтересів споживача води та підприємства питного водопостачання, а також приймаючи до уваги принципи розумності, справедливості та звичаєві ділового обороту, суд вважає, за необхідне викласти спірні пункти у редакції суду, зокрема:
- абз. 3 п. 4.12. договору “В разі необґрунтованої відмови в підписанні двостороннього акта про кількість спожитої води Підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом передачі телефонограми з наступним обов'язковим направленням письмового повідомлення, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об'єми води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем”.
- абз. 2 п. 6.1. договору “Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокористувача шляхом передачі телефонограми з наступним обов'язковим направленням письмового повідомлення”.
Стосовно підпункту 7 пункту 6.6. договору, який відповідач просить виключи у зв'язку з тим, що позивач включенням вказаного пункту до договору намагається перекласти відповідальність за постачання питної води, яка не відповідає державним стандартам і яка є небезпечною для життя і здоров'я людей на відповідача, хоча відповідач не є постачальником води, а є звичайним споживачем питної води.
Розглянувши редакцію спірного підпункту, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до приписів ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживач води має право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам.
Діючими Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та Законом України “Про питну воду та питне водопостачання” не передбачено обов'язку Споживачів води щодо проведення знезараження своїх труб та повідомлення населення та інших своїх споживачів про наступне хлорування води.
Таким чином, редакція спірного підпункту не ґрунтується на вимогах Законів та підлягає прийняттю в редакції відповідача.
Щодо першого речення п. 7.2. договору, яким позивач передбачив, що він за неналежне надання послуг питного водопостачання, за наявності його вини, несе матеріальну відповідальність перед Відповідачам та в який відповідач пропонує внести розмір такої відповідальності, то суд виходить з наступного.
Відповідач пропонує п. 7.2. договору змінити та викласти в наступній редакції: Підприємство в разі безпідставного припинення водопостачання споживача, при наявності його вини, зобов'язане уплатити Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення зобов'язань, від вартості об'єму води, який не був поставлений Споживачу.
У відповідності з приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підстав і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Згідно ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У відповідності з приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг), ст. 231 Господарського кодексу України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмірі відсотків не передбачений законом або договором.
З пункту 2.3. договору, який погоджений сторонами та не є спірним вбачається, що сторони погодили об'єми надання послуг водопостачання на кожний місяць 2009р. в розмірі 4000м3.
Тобто сторонами погоджений саме місячний об'єм надання послуг, та об'єм води, що буде подаватися кожного дня місяця сторонами не погоджений, а отже прийняття п. 7.2. в редакції позивача є неможливим, оскільки умови договору, які погоджені сторонами унеможливлюють визначення розмірі пені за порушення зобов'язань за кожний день такого порушення.
Крім того, суд зазначає, що згідно до умов договору позивач зобов'язання здійснити постачання води, а відповідач оплатити отриману воду, а приписами ст. 231 ГПК України визначено, що стягнення пені передбачається тільки за порушення грошового зобов'язання, а таке зобов'язання згідно до умов договору у позивача відсутнє.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про прийняття п. 7.2. договору № 28 від 02.02.2009р. в редакції позивача.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та підлягаючим частковому задоволенню.
Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет-1” м. Алчевськ про зобов'язання прийняти п. 4.11., 4.12., 6.1., 6.6., 7.2. в редакції позивача задовольнити частково.
Пункти 4.11. та 7.2. договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання № 28 від 02.02.2009р. прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”.
Пункт 6.6. договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання № 28 від 02.02.2009р. прийняти в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет-1”.
Пункт 4.12., 6.1. договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання № 28 від 02.02.2009р. викласти в наступній редакції:
- абз. 3 п. 4.12. “В разі необґрунтованої відмови в підписанні двостороннього акта про кількість спожитої води Підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом передачі телефонограми з наступним направленням письмового повідомлення, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об'єми води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем”.
- абз. 2 п. 6.1. договору “Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокористувача шляхом передачі телефонограми з наступним направленням письмового повідомлення”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Рассвет-1” (94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, 6, р/р 2600030332801 в АП “Кредит-Дніпро”, МФО 305749, ЄДРПОУ 35038195) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Єнакіївського Регіонального виробничого управління (86427, м. Єнакієве, Луганське шоссе, 22, р/р 26008301638127 в філії Єнакіївського відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве, МФО 334215, ЗКПО 35397806) судові витрати: державне мито у розмірі 51грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 70,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя