ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/89
02.06.09
За позовом Приватного підприємства «Бізнес -Гранд»
до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про стягнення 305 894,48 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Каленський Є.В.
Приватне підприємство «Бізнес -Гранд»(Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(Відповідач) про стягнення заборгованості з врахуванням пені та індексу інфляції в сумі 305 894,48 грн. за договором оренди від 17.11.2005 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2009 р. порушено провадження у справі.
21.04.2009 року у судовому засіданні Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог на суму 302379,00 грн. посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу.
02.06.09р. позивач подав заяву, в якій зазначає, що враховуючи відзив відповідача на позов, позивач просить суд прийняти рішення про відстрочення стягнення з Відповідача на користь Позивача втрат від інфляції в розмірі 3511,50 грн., тобто -позивач просить про стягнення вищезазначеної суми інфляції після закінчення терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Розгляд справи неодноразово відкладався, суд вимагав від сторін нові письмові докази по справі.
Представник позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням поданих до суду заяви про зменшення вимог в зв'язку зі сплатою суми основного боргу, та заяви про відстрочку стягнення витрат від інфляції.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав, наведених у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Представники позивача в призначене судове засідання 02.06.09р. не з'явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Сторони були завчасно повідомлені про призначення судом засідання на 02.06.09р. -а саме ухвалою суду про відкладення розгляду справи на 02.06.09р.
Позивачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити повноважних представників в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 02.06.09р. проводилось за відсутності його повноважних представників.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
17 листопада 2008 року між Приватним підприємством «Бізнес -Гранд» (Позивач) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»(Відповідач), було укладено Договір оренди нежилого приміщення (Договір), на підставі яких Відповідачу було надано в платне тимчасове користування приміщення загальною площею 130,9 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 36.
Орендна плата, згідно умов Договору, встановлена в розмірі 151,50 грн. за 1 кв.м. з ПДВ (30 доларів США по курсу НБУ), яку Орендар повинен сплачувати шляхом попередньої оплати за три календарних місяці до 05 числа місяця наступного за звітним кварталом на підставі рахунку виставленого Позивачем.
21.01.2008р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Додатковий Договір №3 до Договору оренди від 17.11.2005р., якими були внесені зміни до п. 4.2 Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, розмір орендної плати за місяць становить 66104,50 грн. в тому числі з ПДВ 11017,42 грн., що еквівалентно 13090,00 доларів США по курсу Національного Банку України з розрахунку 5,05 грн. за один долар США. Сума орендних платежів корегується з урахуванням курсу НБУ на момент виставлення Орендодавцем відповідного рахунку з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідач сплатив Позивачу суму основної заборгованості в сумі 302 379,00 грн., в зв'язку з чим 21.04.2009 року у судовому засіданні Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог на суму 302 379,00 грн. посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу.
Матеріалами справи підтверджуються сплата Відповідачем суми основного боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум пені та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10.02.2009 року набула чинності постанова Правління Національного банку України від 10.02.2009р. №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра».
Відповідно до пункту 4 зазначеної Постанови Правління НБУ у ВАТ КБ «Надра»введено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р.
Відповідно до пункту 4 Постанови Правління НБУ від 10.02.2009р. №59 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. до 10.08.2009 року.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини 2 статті 85 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Відповідно до ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 2 статті 85 зазначеного Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.5. Договору у випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати орендодавцю більше ніж на місяць, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,02 % річних від належної до сплати суми за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день сплати.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням вищезазначених положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»вимога Позивача щодо стягнення інфляційних втрат та пені не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до позовної заяви вони нараховувалась за термін, протягом якого вже діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до частини 2 статті 85 зазначеного Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині вимог про стягнення пені та інфляційних втрат є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат судом визнано не обґрунтованими, то суд відмовляє також і в задоволенні заяви позивача про відстрочення стягнення з відповідача вищезазначеної суми інфляції після закінчення терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору по справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу, оскільки суму основного боргу відповідачем було сплачено, а позивачем відповідно повідомлено про це суд та зменшено позовні вимоги.
Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, відповідачем заборгованість погашалась поступово, а саме:
- відповідно до банківської виписки від 30.03.2009 року Відповідач 26.03.09р. (вхідна дата отримання коштів відповідно до банківської виписки) сплатив Позивачеві грошові кошти у сумі 100 793,00 грн.;
- відповідно до банківської виписки від 01.04.2009 року Відповідач 31.03.09р. (вхідна дата отримання коштів відповідно до банківської виписки) сплатив Позивачеві грошові кошти у сумі 100 793,00 грн.;
- відповідно до банківської виписки від 09.04.2009 року Відповідач 06.04.09р. (вхідна дата отримання коштів відповідно до банківської виписки) сплатив Позивачеві грошові кошти у сумі 100 793,00 грн.;
Тобто, станом на дату винесення судом ухвали про порушення провадження у справі -01.04.09р., у відповідача перед позивачем існувала лише заборгованість в розмірі 100 793,00 грн.
А тому, оскільки станом на дату порушення судом провадження у справі заборгованість Відповідача складала 100 793,00 грн., то у відповідності до ст. 49 ГПК України, з Відповідача стягуються судові витрати пропорційно до суми існуючої заборгованості на момент порушення судом провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Припинити провадження у справі в частині заявлення до стягнення 302 379,00 грн. основного боргу.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) на користь Приватного підприємства «Бізнес -Гранд»(м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55; код 22797750) 1007,93 грн. (одна тисяча сім грн. 93 коп.) державного мита та 38,88 грн. (тридцять вісім грн. 88 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -30.06.2009р.