ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 45/121
22.06.09
За позовом: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня"
До: Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
Про: визнання недійсним договору
Суддя Балац С.В.
Представники :
Позивача: Стецишин А.П., дов. від 26.05.2009 № 23
Відповідача: Гребелюк Л.М., дов. від 05.03.2009 № 14/20-256-09
Суть спору: визнання недійсним договору фінансового лізингу № 22-01653 ФЛ від 27.04.2001.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не зареєстрований у порядку визначеному Кабінетом міністрів України, що є підставою його недійсності. Крім того, позивач зазначає, що п. 5.1., 3.7., 6.3., 6.2. спірного договору суперечать нормам Закону України "Про лізинг".
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що на момент укладення спірного договору майно, яке є об'єктом лізингу не перебуває в управлінні міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади.
Відповідач звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви позивача у справі № 45/121 без розгляду, оскільки Київським апеляційним господарським судом вже прийнята постанова у справі за участю тих саме сторін, що і у справі № 45/121, про той же предмет та з тих же підстав.
Також відповідач звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.
Ухвалою від 01.04.2009 порушено провадження у справі № 45/121 та призначено її до розгляду на 27.04.2009.
Ухвалами від 27.04.2009 та від 28.05.2009 розгляд справи відкладався на 28.05.2009 та на 22.06.2009 відповідно.
В судовому засіданні 22.06.2009 сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 22.06.2009 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено.
У судовому засіданні 22.06.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд, -
27.04.2001 між відповідачем та позивачем був укладений договір фінансового лізингу № 22-01653 фл (далі - спірний Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору укладеного між сторонами, предметом договору є придбання лізингодавцем (відповідачем) майна та передача його у платне користування лізингоодержувачу (позивачеві) на умовах фінансового лізингу.
Спір виник в наслідок того, що позивач вважає, що Договір укладений з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.
Для вирішення цього спору необхідно застосовувати нормативні акти, що діяли на час укладення спірного Договору.
На час укладення спірного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР.
Відповідно до пп. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним спірний Договір з моменту укладення. З цього випливає, що позивач наполягає на тому, що спірний Договір має "дефекти", що існували з моменту укладення спірного Договору. Оскільки позивач є стороною спірного договору та укладав його, то позивач знав або повинен був знати про такі "дефекти" спірного Договору з моменту його укладення, тобто з 27.04.2001.
Згідно ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Оскільки позивач дізнався про порушення його прав умовами спірного Договору 27.04.2001, то трирічний строк позовної давності про визнання недійсним спірного Договору сплив 27.04.2004.
Позивач звернувся до суду з позовом 27.03.2009, що підтверджується відбитком вхідного реєстраційного штампу Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви, тобто позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.
Відповідно до пп. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Враховуючи те, що строк позовної давності сплив 27.04.2004, тобто після набрання чинності з 01.01.2004 року Цивільним кодексом України, то норми останнього застосовуються до позову позивача.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки відповідачем (стороною у справі) заявлено про застосування строку позовної давності, то строк позовної давності підлягає застосуванню. Сторонами спору не було заявлено суду про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.
Отже, строк позовної давності закінчився 27.04.2004, тобто до пред'явлення позову, а тому в позові слід відмовити.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Нормами ст. 81 ГПК України не передбачено такої підстави, як наявність рішення у справі між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Також суд не може застосувати до вказаного спору норму п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Оскільки, з постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 № 8/297 вбачається, що предметом спору у зазначеній справі було визнання недійсним договору фінансового лізингу № 22-01 фл від 27.04.2001, в той час як предметом спору у справі № 45/121 є визнання недійсним договору фінансового лізингу № 22-01653 ФЛ від 27.04.2001. Отже у зазначених справах різний предмет спору, крім того, підстави позову у цих справах також різні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Балац С.В.
Дата підписання рішення: 02.07.2009