01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 48/326
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Румша А.Л. (дов. б/н від 02.07.2007 р.)
від відповідача -1 - Алексєєва Ж.М. (дов. №01 від 05.01.2009 р.)
від відповідача-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг-Буд-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009
у справі № 48/326 (суддя
за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княжий град"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг-Буд-Сервіс"
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Княжий град” (далі за текстом - ОСББ „Княжий град”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс” (далі за тестом - ТОВ „Трейдінг-Буд-Сервіс”, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛ” (далі за тестом - ТОВ „ВЕЛ”, відповідач-2) про визнання договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. у справі №48/326 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір № 12/В про погодження будівництва від 25.03.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс”, Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕЛ” та Об'єднанням (товариством) співвласників багатоквартирного будинку №12-В по вул. Володимирська „Пейзажна алея”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Княжий град” державне мито у розмірі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛ” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Княжий град” державне мито у розмірі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що договір №12/В не може бути визнаний нікчемним згідно з ч.1 ст.27, ч.2 ст.228 ЦК України, оскільки не є правочином, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, так як він не порушує публічний порядок. Судом враховано інтереси власників квартир - фізичних осіб, які не є учасниками процесу, а позивач не має право представляти інтереси та виступати від імені власників квартир.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. у справі №48/326 скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. у справі №48/326 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Представник відповідача-2, ліквідатор ТОВ „ВЕЛ” Авілов С.В. в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2, ліквідатора ТОВ „ВЕЛ” Авілова С.В.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №12-в по вул. Володимирській (надалі - Будинок) „Пейзажна алея” було створено загальними зборами учасників 13.12.2002 р., державна реєстрація якого була проведена Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 29.01.2003 р. № 85.
Згідно з п.9.1 Статуту позивача в редакції від 2002 р. органами управління є загальні збори членів об'єднання і правління об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори членів об'єднання (п. 9.2 Статуту).
Виключна компетенція загальних зборів членів об'єднання визначена у п. 9.8 Статуту, зокрема, питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів об'єднання, за виключенням питань, які передані загальними зборами до компетенції правління об'єднання (п. 9.8.3); прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських чи інших споруд. Рішення загальних зборів про проведення реконструкції будинку з переплануванням та переобладнань приміщень вважається прийнятим за умови письмової згоди всіх власників приміщень, майнові інтереси яких це перепланування зачіпає (п. 9.8.6 Статуту).
Відповідно до 9.11 Статуту керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює його правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
Пунктом 9.14.4 Статуту встановлено, що правління укладає договори з підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги, виконують будівельні роботи тощо, та здійснення контролю за їх виконанням.
20.02.2005 р. відбулися загальні збори мешканців будинку 12-В по вул. Володимирській, рішення яких оформлені протоколом № 2 від 20.02.2005 р. (надалі - Протокол). Зборами було розглянуто питання надбудови мансарди, а також щодо отриманого від відповідача-1 листа. Відповідно до протоколу збори прийняли, зокрема, наступні рішення:
п. 4. Направити до відповідних державних установ копію даного протоколу про те, що мешканці будинку категорично проти реконструкції горища та надбудови мансарди на будинку 12-В по вул. Володимирській, а також будь-яких будівельних робіт в будинку без згоди на це власників квартир;
п. 5. Доручити Правлінню ОСББ „Пейзажна алея” представляти інтереси мешканців будинку по захисту їх конституційних та майнових прав, а також по узгодженню усіх питань, пов'язаних з реалізацією Інвестиційного контракту по надбудові мансардного поверху, враховуючи інтереси власників приватизованих квартир.
Отже, відповідно до Протоколу, позивач, а також інші мешканці Будинку, які не є членами позивача, не надавали згоди та доручення на укладення правлінням позивача будь-яких правочинів від імені позивача та/або мешканців Будинку. Не містить Протокол також й згоди щодо проведення реконструкції горища з метою надбудови аттикового та мансардного поверхів Будинку.
08.03.2005 р. було проведено засідання правління об'єднання „Пейзажна алея”, рішення якого оформлені протоколом б/н від 08.03.2005 р. Зокрема, правління об'єднання зазначило, що вважає доцільним найти той компроміс, який максимально задовольнить умови та вимоги мешканців дому, в тому числі укласти договір між позивачем та інвестором.
25.03.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс” (сторона - 1), Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЕЛ” (сторона - 2) та Об'єднання (товариство) співвласників багатоквартирного будинку № 12-В по вул. Володимирська „Пейзажна алея” (сторона - 3) уклали Договір №12/В про погодження будівництва (надалі - Договір). При цьому у преамбулі Договору визначено, що голова правління Позивача Сиротенко В.А. діяв на підставі Статуту, Протоколу загальних зборів мешканців будинку №12-В по вул. Володимирській від 20.02.2005 р. №2 та протоколу засідання правління ОСББ „Пейзажна алея” від 08.03.2005 р.
Відповідно до п. 1.1 Договору сторона - 3 надає згоду стороні - 1 та стороні - 2 власними та залученими силами проводити будівельно-монтажні роботи по підсиленню фундаментів, влаштуванню ліфтового вузла, реконструкції фасаду та реконструкції горищного приміщення з надбудовою аттикового та мансардного поверхів в багатоквартирному будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 12-В, на умовах, що визначені інвестиційними контрактами, на які містяться посилання у преамбулі до цього Договору.
У преамбулі Договору сторони визначили наступне: відповідно до Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, ст. 627 Цивільного кодексу України, враховуючи умови п. 2.2.4 Інвестиційного контракту № 44 від 17.04.2000 р., укладеного між Управлінням житлового господарства Шевченківського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс”, на виконання зобов'язань, визначених Шевченківською райдержадміністрацією, за умови здійснення яких ТОВ „Трейдінг-Буд-Сервіс” проводиться реконструкція горищних приміщень з надбудовою аттикового та мансардного поверхів, та враховуючи умови Інвестиційного контракту № 2/03 від 26.06.2003 р. на інвестування проектних робіт та будівництва аттикового і мансардного поверхів будинку № 12-В по вул. Володимирській в м. Києві, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЕЛ” фінансує зазначені роботи.
28.03.2005 р. сторони уклали додатковий договір до договору № 12/В від 25 березня 2005 року про погодження будівництва.
Позивачем у 2005 році було змінено назву, нова назва - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Княжий град”, що підтверджується Статутом позивача в редакції 2005 року, державну реєстрацію якого було проведено Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.06.2005 р. №145.
Відповідач-1 надав суду першої інстанції копію листа від 31.10.2000 р. №128, з якого вбачається, що частина мешканців Будинку надала згоду на влаштування ліфтового вузла з зупинками на кожному поверсі. Місцевим господарським судом встановлено, що зазначений лист не мітить згоди жодного із мешканців Будинку на реконструкцію горища з метою надбудови аттикового та мансардного поверхів Будинку.
Відповідачі надали суду першої інстанції копії наступних документів:
розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.07.2000 р. № 1090 „Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горищ та надбудову деяких будинків в Шевченківському районі”, п. 7 якого Відповідачу-1 наданий дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горища під мансардний поверх в двох рівнях будинку № 12-в по вул. Володимирській за умов, визначених Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією в інвестиційному контракті;
розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 08.08.2001 р. № 1081, яким затверджено проектну документацію на виконання робіт по реконструкції горища під мансардний поверх в двох рівнях буд. 12-в по вул. Володимирській, погоджену Київською міською службою Українською державною інвестиційною експертизою „Київдержекспертиза” (висновок № 3019 від 03.05.2001 р.); надано дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції горища Відповідачу-1;
розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.01.2002 р. № 134, яким надано дозвіл Відповідачу 1 на надбудову аттикового та мансардного поверхів будинку № 12-в по вул. Володимирській для розміщення житла з влаштуванням огорожі вздовж головного і тильного фасадів будинку та пішохідної галереї до входу в будинок в термін з січня 2002 року до січня 2003 року відповідно до розробленого проекту;
дозвіл на виконання будівельних робіт № 0244-Шв/Р від 29.04.2002 р. Відповідачу-1 на виконання будівельних робіт з надбудови аттикового і мансардного поверхів за адресою: вул. Володимирська, 12-в у Шевченківському районі м. Києва.
22.10.2008 р. виконавчим органом Київською міською радою (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 1452 „Про визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень та пунктів розпоряджень Київської міської державної адміністрації”, яким, враховуючи відсутність згоди об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Княжий град” на проведення робіт з надбудови аттикового та мансардного поверхів будинку № 12-в на вул. Володимирській, визнано такими, що втратили чинність:
п. 7 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.07.2000 р. №1090 „Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горищ та надбудову мансардних поверхів деяких будинків в Шевченківському районі”;
абз. 3 п. 105 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.01р. №2417 „Про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію горищ та надбудову мансардних поверхів деяких будинків в місті Києві”;
розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.01.2002 р. № 134 „Про надання дозволу на надбудову аттикового та мансардного поверхів будинку № 12-В по вулиці Володимирській”;
розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.06.2003 р. №1153 „Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.01.2002 р. № 134 „Про надання дозволу на надбудову аттикового та мансардного поверхів будинку № 12-В по вулиці Володимирській”.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Колегією суддів встановлено, що сторони не надали суду належних та допустимих доказів того, що позивач є власником квартир Будинку.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не повністю приватизовані, між товариством (об'єднанням) індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих квартир укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02.03.2004 р. у справі №1-2/2004 встановлено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Згідно із ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо); неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
Отже, горище є конструктивним елементом багатоквартирного будинку, а тому відноситься до неподільного майна. З огляду на зазначене колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.06.2004 р. № 24839 у відповідь на лист ТАМ „АННА” від 21.05.2004 р. №047-2, яким стверджується, що горище не є ні основним, ні допоміжним приміщенням.
Відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень на позов стверджував, що Статут позивача в редакції від 2002 року був тим документом, що свідчить про те, що метою створення останнього є забезпечення згоди власників квартир, житлових та нежитлових приміщень будинку про порядок реалізації ними своїх прав на володіння, користування та розпорядження об'єктами будинку, що перебувають у спільній власності. Колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно та всупереч законодавству тлумачить положення ст. 2 Статуту Позивача в редакції 2002 року.
Так, статтею 4 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” встановлено мету створення об'єднання та його статус. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.
Отже, в силу ст. 4 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” щодо спільного майна, до якого відноситься й горище, позивач має повноваження лише щодо правомочностей володіння та користування, а не розпорядження, оскільки факт створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є фактом, внаслідок якого останній набуває право власності на квартири співвласників. Таким чином, позивач створений мешканцями Будинку, що приватизували квартири, для забезпечення реалізації прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, а не для реалізації від імені співвласників квартир у Будинку та інших мешканців, які не є членами об'єднання, їхніх прав та обов'язків, встановлених чинним законодавством України.
Правовий режим неподільного та загального майна співвласників багатоквартирного будинку визначений у ст. 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”. Так, спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідні положення також закріплені й у Цивільному кодексі України: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 355 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статут Позивача в редакції 2002 року за своєю природою не є ані договором, ані законом, а тому правовий режим горища, як неподільного майна, встановлений ст. 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” - спільна сумісна власність, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на п. 3.1 та п.4.1 Статуту позивача в редакції 2002 року.
Згідно із ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Порядок здійснення права спільної сумісної власності встановлений у ст. 369 Цивільного кодексу України: співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Як вбачається із розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.01.2002 р. № 134 метою проведення надбудови аттикового та мансардного поверхів є розміщення житла, а тому право спільної власності внаслідок укладення спірного Договору на неподільне майно - горище, було б припинене. Сторонами не було надано суду належних та допустимих доказів висловлення згоди усіма мешканцями Будинку на проведення реконструкції горища для надбудови аттикового та мансардного поверхів Будинку.
Згідно із ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Колегією суддів встановлено, що Правління ОСББ „Княжий град” не було уповноваженим на укладення спірного Договору.
Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що сторонами Договору не були дотримані вимоги, необхідні для дійсності правочину, а тому позовні вимоги про визнання Договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінг-Буд-Сервіс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. у справі № 48/326 залишити без змін.
Матеріали справи № 48/326 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
01.07.09 (відправлено)