ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/137
26.05.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гардаріка-Київ», с. П.П. Борщагівка, Святошинський район
до товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Трейд”, м. Київ
про стягнення 56 408,19 грн.
Суддя Копитова О.С.
Секретар с/з Гергардт Т.В.
Представники сторін:
від позивача: Безугла А.О., предст. за дов. б/н від 02.02.2009 року, Педченко С.М.- директор
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Гардаріка-Київ” звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Трейд” про стягнення 56 408,19 грн., в тому числі основний борг в сумі 50 100,0 грн, пеню в сумі 3 771,42 грн., втрати від інфляції в сумі 2 065,34 грн., 3 % річних 471,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Трейд” зобов'язань по оплаті транспортно-експедиційних послуг за договором № 1/08/2102 від 21.02.2008 року. Позивач зазначає, що надав відповідачу всі передбачені договором документи, сторонами підписано акти виконаних робіт, однак відповідач у встановлені договором строки з позивачем не розрахувався.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2009 року було порушено провадження в справі та призначено судове засідання на 28.04.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
22.05.2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви в яких фактично відмовився від суми основного боргу заявленого до стягнення в розмірі 4 700 грн. посилаючись на здійснену відповідачем проплату, однак збільшив суму пені, 3 % річних та втрат від інфляції і просить стягнути з відповідача 45 400 грн. -основний борг, 5 368,77 грн. -пені, 671,1 грн. -3% річних, 3 677,4 грн. - втрат від інфляції.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального Кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.05.2009 року за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд -
21.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Гардаріка-Київ”, Експедитор ( надалі по тексту ТОВ „Гардаріка-Київ”, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Трейд”, Клієнт (надалі по тексту ТОВ „Фрут Майстер Трейд”) було укладено Договір транспортного експедирування № 1/08/2102 (надалі по тексту Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт замовляє, а Експедитор за плату і за рахунок Клієнта здійснює транспортно-експедиторське обслуговування (надає транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням) вантажу Клієнта.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується відміченими та затвердженими належним чином копіями товаротранспортних накладних, а також за згодою сторін, відповідним актом виконаних робіт або іншим документом, що має аналогічну суть.
Згідно п. 5.1 Договору розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше 20 (двадцяти) днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача про прийняття вантажу, податкових накладних та акту виконаних робіт в разі його оформлення.
Розмір оплати транспортних та експедиторських послуг узгоджується сторонами в заявках на експедирування та вказується в рахунку -фактурі Експедитора (п. 5.4 Договору).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем згідно заявок відповідача на перевезення від 28.07.2008 року, від 31.07.2008 року, від 28.08.2008 року, від 09.09.2008 року, від 15.09.2008 року, від 29.10.2008 року протягом серпня-жовтня 2008 року надавались транспортно -експедиційні послуги.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів всього було надано послуг на 50 100 грн., що підтверджується Актами здачі -прийняття № ОУ-0000191 від 13.08.2009 року, № ОУ-0000192 від 13.08.2009 року, № ОУ-0000250 від 22.09.2008 року, № ОУ-0000247 від 22.09.2008 року, № ОУ-0000246 від 22.09.2008 року, № ОУ-0000307 від 22.10.2008 року, № ОУ-0000336 від 31.10.2008 року, № ОУ-0000190 від 13.08.2008 року. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до умов Договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату товару № СФ-0000333 від 31.10.2008 року на суму 4 600 грн., № СФ-0000304 від 28.10.2008 року на суму 4 500 грн., № СФ-0000249 від 22.09.2008 року на суму 8 300 грн., № СФ-0000246від 22.09.2008 року на суму 7 900 грн., № СФ-0000245 від 22.09.2008 року на суму 4 500 грн., № СФ-0000192 від 13.08.2008 року на суму 6 600 грн., № СФ-0000191 від 13.08.2008 року на суму 9 000 грн., № СФ-0000190 від 13.08.2008 року на суму 4 700 грн.
Відповідач з позивачем в повному обсязі не розрахувався і позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.12.2008 року (отримана відповідачем 09.12.2008 року), в якій просив погасити існуючу заборгованість протягом десяти днів.
Відповідач на претензію не відповів, за отримані послуги в повному обсязі не розрахувався.
Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 400 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 0718/09 від 18.05.2009 року за підписом директора та головного бухгалтера позивача та не спростовується матеріалами справи. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем на 30.04.2009 року складає 45 400 грн.
При цьому, судом встановлено, що частина заборгованості була погашена відповідачем до звернення позивача до суду 25.02.2009 року з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50 100 грн., а саме 18.02.2009 року відповідачем сплачено 4 700 грн.
Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 18.05.2009 року, в якій останній фактично відмовився від стягнення суми основного боргу в розмірі 4 700 грн., господарський суд вважає, що провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язаний доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 ст. 909 ЦК України).
Таким чином, між сторонами фактично виникли цивільно-правові відносини, щодо перевезення вантажу, та відповідно у позивача виник обов'язок доставити довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а у відповідача виник обов'язок сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Позивач свої зобов'язання по перевезенню вантажу виконав в повному обсязі, а відповідач з позивачем за отримані послуги в повному обсязі не розрахувався. Факт наявності боргу у відповідача в сумі 45 400 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно до ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.
Згідно п. 6.5 Договору у випадку затримки оплати понад строки, вказані в п. 5.1 Договору Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, а тому є всі підстави для застосування встановленої Договором відповідальності. Таким чином позивні вимоги щодо стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими, однак в зв'язку з невірним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) за уточненим розрахунком суду в розмірі 5 342,23 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі та трьох відсотків річних обґрунтовані та підлягають задоволенню, інфляційні нарахування за розрахунком позивача в розмірі 3 677,4 грн., а 3 % річних в зв'язку з невірним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) за уточненим розрахунком суду в розмірі 668, 8 грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, наведених позивачем не спростував.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, судом враховується той факт, що позивачем заявою про уточнення позовних вимог було фактично збільшено суму позову, однак державне мито сплачене не було. В зв'язку з тим, що судом розглянуті всі вимоги позивача, господарський суд вважає за доцільне стягнути з позивача несплачену суму державного мита. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину основного боргу, що був в добровільному порядку погашений відповідачем до порушення провадження по справі покладаються на позивача в зв'язку з припиненням провадження по справі.
З огляду на викладене, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 33, 49, 66,67,68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 700 грн. припинити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Майстер Трейд” (001011, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, ід. код 34241106; р/р 26005901311118 в ЗАТ „ОТП Банк” м. Києва, МФО 300528, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гардаріка-Київ” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. П.П. Борщагівка, вул. Кільцева, 4-б, ІД. КОД. 35518974, р/р 26002301507438 в Індустріальному відділенні ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767) 55 088,43 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят вісім гривень сорок три копійки), з яких 45 400 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста гривень) основний борг, 668,8 (шістсот шістдесят вісім гривень вісімдесят копійок) грн. 3 % річних, 3 677,4 (три тисячі шістсот сімдесят сім гривень сорок копійок) грн. - втрати від інфляції, 5 342,23 грн. (п'ять тисяч триста сорок дві гривні двадцять три копійки) -пеня, а також 550,88 (п'ятсот п'ятдесят гривень вісімдесят вісім копійок) грн. витрат на сплату державного мита, 108,72 (сто вісім гривень сімдесят дві копійки) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Гардаріка-Київ” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. П.П. Борщагівка, вул. Кільцева, 4-б, ІД. КОД. 35518974, р/р 26002301507438 в Індустріальному відділенні ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767) на користь державного бюджету 33,8 грн. (тридцять три гривні вісімдесят копійок) державного мита.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова