"23" червня 2009 р.
Справа № 17/25-515
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Грохольській В.В.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємства “Кристал ЛГК”, с. Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області
Представники від:
позивача: Качанов М.М., уповноважений, довіреність №09/09 від 05.01.09р.;
відповідача: Хомич П.М., в.о. директора, наказ №6 від 02.02.09р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя звернулося 19.03.09р. (згідно поштового штампу на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -Приватного підприємства “Кристал ЛГК”, с. Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області, про стягнення 231522,44 грн. заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09.04.08р., в тому числі 100077,65 грн. основного боргу, 15993,26 грн. -нарахованої пені, 72593,30 грн. штрафу, 2000,25 грн. -3% річних, 11935,92 грн. -втрат від інфляції та 28922,06 грн. -суми індексації ціни товару у зв'язку із збільшенням курсу Євро (з урахуванням поданого уточнення до позову №18/09-юр від 28.05.2009р.).
Позов обґрунтовується копією договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.08р.; копіями додаткових угод №1 від 26.03.08р., №2 від 07.05.08р., №3 від 08.09.08р. до договору від 29.02.08р.; копією видаткових накладних №РН-0267/К від 27.05.08р., № РН-0052/К від 02.04.08р., № РН-0092/К від 11.04.08р., № РН-0148/К від 22.04.08р., № РН-0174/К від 25.04.08р., № РН-0155/К від 23.04.08р.; копіями довіреностей на отримання товару серії ЯНШ №428383 від 27.05.08р., №428380 від 02.04.08р., №428381 від 22.04.08р.; копією Статуту ТОВ “Корпорація “Агросинтез”; копіями витягів з реєстру кредитових платежів; копією свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; копіями акту звірки взаєморозрахунків від 01.12.08р. та 11.06.09р.; копією листа №74-1/09-юр від 11.03.09р.; розрахунком заборгованості, інфляційних збитків, пені, штрафу, 3 % річних; іншими матеріалами.
В судовому засіданні, призначеному вперше на 14.04.2009р. оголошувалася перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 05.05.2009р., 21.05.2009р. до 15:00 год. та 09.06.2009р. до 11:30 год., судове засідання 09.06.2009р. було відкладено на 23.06.2009р. для надання можливості сторонам подати необхідні для розгляду справи документи та з метою проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав. Окрім того, згідно поданого в порядку ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви №18/09-юр від 28.05.2009р., Товариство зменшило розмір позовних вимог та просило стягнути з відповідача 100077,65 грн. основного боргу, 15993,26 грн. -нарахованої пені, 72593,30 грн. штрафу, 2000,25 грн. -3% річних, 11935,92 грн. -втрат від інфляції та 28922,06 грн. -суми індексації ціни товару, всього - 231522,44 грн.
Дане уточнення судом прийнято до розгляду як таке, що відповідає правам сторони в господарському процесі, визначених ст. 22 ГПК України, та правомірне.
Відповідач в судових засіданнях та згідно поданого відзиву на позов від 03.06.2009р. позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 81138,55 грн. не заперечив. Разом з тим, ввважає, що розрахунок суми боргу повинен визначатися з урахуванням вимог п. 2.8 договору поставки, а саме: у випадку прострочення оплати товару, кошти, що надійшли від Покупця, у першу чергу спрямовуються в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування товарним кредитом, у другу-у рахунок оплати неустойки, у третю-в рахунок оплати ціни товару. За підрахунками відповідача штрафні санкції, втрати від інфляції, 3% річних, пеня, інфляційні нарахування є неправомірними, а тому не підлягають до стягнення в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, як Постачальником та Приватним підприємством «Кристал ЛГК», як Покупцем, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю Товар, відомості про який зазначені у п. 1.2 Договору, на загальну суму 226466,08 грн., а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору сторони визначили місце передачі товару: склад Постачальника, що розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили термін поставки товару - не пізніше 30 березня 2008 року.
Згідно з п 4.2.1 Договору відповідач зобов'язувався з'явитися в місце передачі товару, прийняти товар від позивача та передати в обмін його належним чином оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Додатком №1 до договору сторони здійснили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строк оплати (трьома платежами та вартість договору).
26 березня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №36/2008К, відповідно до якої, у зв'язку із зміною асортименту Товару, п. 1.2. Договору та додаток №1 до Договору було доповнено. Згідно додаткової угоди №1, сторонами змінено вартість товару у зв'язку із збільшенням кількості переданого Покупцю Товару та проведено розрахунок розміру відсотків по трьох платежах; визначено вартість договору в розмірі 241858,46 грн.
07 травня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №36/2008К, відповідно до якої, у зв'язку з зміною асортименту Товару, п. 1.2. Договору та додаток №1 до Договору було доповнено, а п. 2.4. договору викладено в новій редакції. Згідно додаткової угоди №2, сторони змінили асортимент товару, що постачався, у зв'язку з чим проведено перерахунок відсотків окремо по кожному платежу та визначено вартість договору в розмірі 257653,84 грн.
08 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору поставки, відповідно до якої, у зв'язку з заміною асортименту Товару, п.п. 1.2., 2.4 Договору та додаток №1 до Договору викладено в новій редакції. Згідно цієї додаткової угоди, сторонами погоджено суму товару, що становить 236395,93 грн. з ПДВ та здійснено розрахунок відсотків по трьох платежах (в розмірі 2694,06 грн.); визначено вартість договору в розмірі 242089,99 грн.
Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору позивач згідно видаткових накладних №РН-0267/К від 27.05.08р. (на суму 6363,36 грн.), № РН-0052/К від 02.04.08р. (на суму 1304,76 грн.), № РН-0092/К від 11.04.08р. (на суму 200119,03 грн.), № РН-0148/К від 22.04.08р. (на суму 7290,00 грн.), № РН-0174/К від 25.04.08р. (на суму 15053,04 грн.) та № РН-0155/К від 23.04.08р. (на суму 6265,74 грн.) передав, а відповідач через свого представника Слободян М.В., яка діяла на підставі довіреності серії ЯНШ №428383 від 27.05.2008р. та Мельника П.С., який діяв на підставі довіреностей серії ЯНШ №428380 від 02.04.08р., №428381 від 22.04.08р., отримав Товар на загальну суму 236395,93 грн. (з ПДВ). Факт отримання товару підтверджується підписами відповідальних осіб відповідача на накладних та копіями довіреностей, скріпленими печаткою юридичної особи-відповідача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Отже, представленими доказами підтверджується виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару на загальну суму 236395,93 грн.
Також, умовами укладеного договору (розділи 2) сторони визначили умови надання товарного кредиту, вартість договору та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, вартість договору складає сума товару та сума відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.4. Договору). Оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок позивача, у строки відповідно додатку № 1 (п. 2.5. Договору).
Згідно додатку № 1 до договору (з урахуванням додаткових угод №№ 1, 2, 3) відповідач повинен був перерахувати перший платіж в сумі 105190,43 грн. до 30.03.2008р., другий платіж в розмірі 71045,02 грн. до 30.08.2008р. та третій платіж в розмірі 65854,54 грн. до 15.10.2008р. (із врахуванням нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 5694,06 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Корпорація “Агросинтез” свої зобов'язання по договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив свої договірні зобов'язання та не провів в повній мірі розрахунків за поставлений товар у строки та порядку, визначеному Договором, внаслідок чого станом на 11.06.2009 року виник борг у сумі 74495,93 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в загальній сумі 161900,00 грн., що підтверджується наданими сторонами реєстрами кредитових платежів від 03.03.2008р., 11.03.2008р., 05.02.2009р., та платіжним дорученням №57 від 30.04.09р., на суму 20000,00 грн.).
Таким чином, станом на 11.06.2009р. заборгованість відповідача за отриманий ним у власність товар згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р. становить 74495,93 грн., що також підтверджено сторонами шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 11.06.2009р.
Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Частиною 5 статті 694, ч.2 ст. 536 ЦК України передбачено можливість для сторін при продажу товару в кредит встановити оплату у вигляді процентів як на ціну товару, так і на суму заборгованості. При цьому розмір процентів може бути встановлено в договорі.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст. 526 ЦК України.
Оцінюючи позовні вимог Товариства щодо стягнення основного боргу з урахуванням 5694,06 грн. відсотків за користування кредитом, господарський суд, виходячи з положень п. 2.2. Договору, у відповідності до якого за користування товарним кредитом Покупець сплачує Постачальнику відсотки в розмірі 9% річних від вартості отриманого але неоплаченого Товару за кожний день користування товарним кредитом, вважає правомірним проведення нарахування відсотків по товарному кредиту з 11.04.2008р. (дати другої поставки Товару на суму 200119,03 грн.), оскільки саме з 11.04.2008р. відповідач почав користуватися товаром на умовах товарного кредиту на заявлену суму, тому здійснивши власний арифметичний підрахунок господарський суд задовольняє вимоги в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5291,31 грн. (нарахованих по другому платежу згідно Додатку №3 до Договору за період з 11.04.2008р. по 30.08.2008р. та по третьому платежу за період з 11.04.2009р. по 15.10.2009р.).
Вимоги в частині стягнення 402,72 грн. відсотків за користування товарним кредитом (здійснених за період з 02.04.08р. по 11.04.08р.) до задоволення не підлягають, оскільки неправомірно нараховані позивачем, адже в цей період товар на суму вартості договору не був отриманий відповідачем.
Отже, доводи позивача стосовно того, що Товар на загальну суму 236395,93 грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений договором поставки, вартість купленого товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом не було сплачено в повній мірі (лише частково в розмірі 61900 грн.) знайшли підтвердження в поданих документах, Наведене є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу -79787,27 грн. (в тому числі 5291,34 грн. нарахованих відсотків) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтверджуються відповідачем в судовому засіданні та шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2008р. та 11.06.2009р., а тому підлягають до задоволення.
Разом з тим, оскільки після подання позову -30 квітня 2009р. відповідач сплати 20000,00 грн. боргу, тому в цій частині позову спір відсутній, відтак, провадження у справі підлягає припиненню згідно п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України щодо стягнення боргу в розмірі 20000,00 грн.
Окрім того, пунктом 2.7 Договору сторони передбачили порядок зміни ціни товару та сум платежів за Договором у разі зростання офіційного курсу ЄВРО до гривні на момент оплати товару, у зв'язку із тим, що умови договорів, за якими позивач придбав товар, котрий поставлено відповідачу, містить аналогічні умови, або умови розрахуватися за цей товар в іноземній валюті, яку позивачу потрібно купувати.
Тому, п. 2.7 Договору визначено, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП = ПСП, де А1 -офіційний курс ЄВРО на дату платежу; А0 - курс ЄВРО на дату укладення Договору, СП - сума поточного платежу.
Позивачем зазначено, що станом на дату укладення Договору (29.02.2008 р.), офіційний курс гривні до ЄВРО, встановлений Національним банком України, складав 7,636105грн. із розрахунку за 1 ЄВРО, а станом на 11.03.2009 р. - дату складання позову, офіційний курс гривні до ЄВРО складає 9,842910 грн. із розрахунку за 1 ЄВРО. Тобто, зростання курсу ЄВРО по відношенню до гривні відбулось більше ніж на 2 %.
Відомості про офіційний курс Національного банку України взято позивачем з офіційного сайту (порталу) Національного банку України. Відповідно до листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999 р. щодо курсу гривні до іноземних валют, відповідно до якого Національний банк України повідомив всіх користувачів, що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі Інтернет.
Відповідно до наданих суду позивачем розрахунків станом на 11.03.2009 р. (дату складання позову), виходячи із офіційного курсу гривні до ЄВРО, відповідач повинен сплатити позивачу проіндексовану суму -28922,06 грн., що обчислена згідно зазначеної в п. 2.7 Договору формули із суми заборгованості за товар в розмірі 100077,65 грн.
Однак, договором передбачена індексація суми платежу (поточного платежу), а не суми заборгованості станом на день пред'явлення позову, тому дані вимоги до стягнення не підлягають, оскільки неправомірно нараховані із суми заборгованості. Іншого розрахунку даних вимог матеріали справи не містять, тому у стягненні 28922,06 грн. суд відмовляє, оскільки такі вимоги не відповідають визначеним сторонами умовам договору (п. 2.7.).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий уточнений розрахунок пені, за період з 31.03.08р. по 30.08.2008р. (182 дні), виходячи з розміру простроченого першого платежу (7290,43 грн.), за період з 31.08.08р. по 05.02.09р. (159 днів) із суми 70835,95 грн.; за період з 06.02.09р. по 11.03.09р. із суми простроченого платежу (34126,38 грн.) та за період з 16.10.2008р. по 11.03.2009р. (147 днів), виходячи із розміру заборгованості по оплаті третього платежу (65660,89 грн.), суд провівши розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, задовольняє вимоги на суму 15075,66 грн. пені, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 5.3.1. договору.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 917,60 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.
Окрім того, господарський суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають вимоги в частині стягнення штрафу згідно п. 5.3.1 Договору в розмірі 72506,18 грн. (30% від вартості договору (241687,27 грн., в тому числі 5291,34 грн. відсотків за користування товарним кредитом), як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та п. 5.3.1. договору. В решті позову слід відмовити.
При цьому суд вважає, що положення пункту 5.3.1. договору не суперечать нормам законодавства, узгоджені сторонами, а зміст даного пункту договору встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.
Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 2000,25 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 11935,92 грн. (розрахованих по кожному платежу), суд вважає правомірними, такими, що не суперечать чинному законодавству, відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції, а тому підлягають до задоволення вимоги про стягнення з відповідача 1995,90 грн. -3% річних та 11935,92 грн. інфляційних нарахувань.
Вимоги про стягнення з відповідача 4,35 грн. -3% річних судом відхиляються, оскільки невірно розраховані.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 181300,93 грн., в тому числі 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. нарахованої пені, 72506,18 грн. -штрафу, 1995,90 грн. -3% річних та 11935,92 грн. інфляційних нарахувань.
В частині стягнення 20000,00 грн. боргу - провадження у справі припиняється.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У судовому засіданні 23.06.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 536, 625, 629, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 229-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 32- 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 811, 83, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Кристал ЛГК”, с. Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34652754, - 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. нарахованої пені, 72506,18 грн. штрафу, 1995,90 грн. -3% річних, 11935,92 грн. інфляційних нарахувань та 2115,60 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, просп. Маяковського, 3, ідентифікаційний код 30345439.
2. В частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу - припинити провадження з-за відсутності предмета спору.
3. В решті позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_30_”_червня___2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик