79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.06.09 Справа№ 32/80
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Сервіс», с.Малехів Львівська область.
до відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів
до відповідача: 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс», м.Львів.
За участю представників сторін:
від позивача: Лісовська Я.Р. -адвокат (довіреність вих. № від17.03.2009р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія В02 № 643950 від 18.06.2007р.).
від відповідача-1: не з'явився.
від відповідача-2: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Cуть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім Сервіс», с.Малехів Львівська область звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів з позовом про стягнення 105 421,13 грн. Ухвалою суду від 12.05.2009р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Леополіс», м.Львів.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання повторно не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору.
Листом №25/05-09 від 25.05.2009р. голова ліквідаційної комісії ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” Плотиця І.І. довів до відома господарський суд Львівської області, що ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та змінило місцезнаходження на: 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7/1. Вказані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом від 25.05.2009р., який долучено до листа.
Згідно ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Оскільки при прийнятті позовної заяви до розгляду та порушенні провадження у справі (30.03.2009р.), судом не було порушено правила територіальної підсудності, справа підлягає розгляду господарським судом Львівської області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
06.11.2008р. між ТзОВ «Сім Сервіс»(постачальник), в особі директора Кривути П.Я. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(покупець), в особі генерального директора Заремби О.О. було укладено договір № ТП-818 (далі по тексту -договір), згідно якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за договором є товар згідно специфікації.
Згідно п.1.3. покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій (додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід'ємною частиною цього договору.
Поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок (п.2.1. договору).
Згідно п.2.4. договору постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов'язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.
За умовами п.2.7. договору постачальник зобов'язаний постявляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією.
Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 50 (п»ятдесяти днів) з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).
Постачальник зобов'язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з покупцем, а також вчасно надавати покупцю декларації про встановлені виробником (чи імпортером) максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (п. 3.5. договору).
Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п.3.4. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 103 212,81 грн. згідно видаткових накладних:
№ 408 від 03.12.2008р. на суму 1 288,15 грн.;№ 409 від 03.12.2008р. на суму 4 428,61 грн.;
№ 407 від 03.12.2008р. на суму 6 842,30 грн.; № 410 від 03.12.2008р. на суму 6 157,24 грн.;
№ 411 від 03.12.2008р. на суму 2 408,12 грн.; № 413 від 03.12.2008р. на суму 2 935,46 грн.;
№ 412 від 03.12.2008р. на суму 10 453,99 грн.; № 429 від 09.12.2008р. на суму 3 730,16 грн.;
№ 446 від 11.12.2008р. на суму 686,10 грн.; № 452 від 15.12.2008р. на суму 4 803,90 грн.;
№ 451 від 12.12.2008р. на суму 1 323,00 грн.;№ 456 від 15.12.2008р. на суму 3 510,12 грн.;
№ 459 від 16.12.2008р. на суму 5 201,28 грн.; № 461 від 16.12.2008р. на суму 6 398,30 грн.;
№ 487 від 19.12.2008р. на суму 6 779,00 грн.; № 471 від 19.12.2008р. на суму 17 321,20 грн.;
№ 498 від 23.12.2008р. на суму 1 210,80 грн.; № 493 від 22.12.2008р. на суму 2 205,87 грн.;
від 29.12.2009р. на суму 1 039,56 грн.; від 30.12.2009р. на суму 3 040,60 грн.; № 530 від 29.12.2008р. на суму 2 746,54 грн.; № 537 від 30.12.2009р. на суму 5 058,00 грн.; № 32 від 20.01.2009р. на суму 1 343,92 грн.;№ 56 від 02.02.2009р. на суму 17 083,49 грн.; № 59 від 02.02.2009р. на суму 11 303,97 грн.; № 61 від 02.02.2009р. на суму 10 287,60 грн.; № 62 від 03.02.2009р. на суму 5 066,96 грн.;
Відповідач оплату за отриманий товар у строки визначені сторонами в п.3.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.
Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 11.06.2009р. складає 103 212,81 грн. Між сторонами було підписано акт звірки на цю суму.
Позивач на підставі п.6.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 368,61 грн.
Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 171,12 грн. та 668,59 грн. інфляційних нарахувань.
Відтак заборгованість відповідача становить 105 421,13 грн. з яких 103 212,81 грн. основний борг; 1 368,61 грн. пеня, 668,59 грн. інфляційних нарахувань та 171,12 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними: № 408 від 03.12.2008р. на суму 1 288,15 грн.;№ 409 від 03.12.2008р. на суму 4 428,61 грн.; № 407 від 03.12.2008р. на суму 6 842,30 грн.; № 410 від 03.12.2008р. на суму 6 157,24 грн.; № 411 від 03.12.2008р. на суму 2 408,12 грн.; № 413 від 03.12.2008р. на суму 2 935,46 грн.; № 412 від 03.12.2008р. на суму 10 453,99 грн.; № 429 від 09.12.2008р. на суму 3 730,16 грн.; № 446 від 11.12.2008р. на суму 686,10 грн.; № 452 від 15.12.2008р. на суму 4 803,90 грн.; № 451 від 12.12.2008р. на суму 1 323,00 грн.;№ 456 від 15.12.2008р. на суму 3 510,12 грн.; № 459 від 16.12.2008р. на суму 5 201,28 грн.; № 461 від 16.12.2008р. на суму 6 398,30 грн.; № 487 від 19.12.2008р. на суму 6 779,00 грн.; № 471 від 19.12.2008р. на суму 17 321,20 грн.; № 498 від 23.12.2008р. на суму 1 210,80 грн.; № 493 від 22.12.2008р. на суму 2 205,87 грн.; від 29.12.2009р. на суму 1 039,56 грн.; від 30.12.2009р. на суму 3 040,60 грн.; № 530 від 29.12.2008р. на суму 2 746,54 грн.; № 537 від 30.12.2009р. на суму 5 058,00 грн.; № 32 від 20.01.2009р. на суму 1 343,92 грн.;№ 56 від 02.02.2009р. на суму 17 083,49 грн.; № 59 від 02.02.2009р. на суму 11 303,97 грн.; № 61 від 02.02.2009р. на суму 10 287,60 грн.; № 62 від 03.02.2009р. на суму 5 066,96 грн.;
Всього на загальну суму 103 212,81 грн.
Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103 212,81 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов»язань.
Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 1 368,61 грн.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого останнім розрахунку 668,59 грн. інфляційних нарахувань та 171,12 грн. 3% річних.
Заборгованість відповідача становить 105 421,13 грн. з яких 103 212,81 грн. основний борг; 1 368,61 грн. пеня, 1 368,61 грн. інфляційних нарахувань та 171,12 грн. 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2009р. між ТзОВ «Сім Сервіс»(замовник) в особі директора Кривути П.Я. та адвокатом Лісовською Я.Р. (виконавець), було укладено договір про надання послуг адвоката, згідно якого виконавець бере на себе зобов»язання по наданню замовнику комплексу послуг адвоката консультаційно-правового характеру, надання адвокатської та іншої юридичної допомоги, підготовку всіх необхідних документів, в тому числі, але не виключно, позовної заяви та інших необхідних документів, представництво в судових органах з приводу вирішення спору про стягнення з ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»на користь ТзОВ «Сім Сервіс»заборгованості, що виникла з поставки товару згідно з договором № ТП-818 від 06.11.2008р., а замовник зобов»язується прийняти та здійснити оплату таких послуг (п.1.1. угоди).
Згідно п.1.3 угоди про надання послуг адвоката надання послуг по даній угоді оформляється підписанням акту виконаних робіт, який є невід»ємним додатком даної угоди.
За надання послуг, передбачених п.1.1. угоди про надання послуг адвоката, замовник зобов»язується сплатити виконавцю гонорар в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.
На виконання п.1.3. угоди про надання послуг адвоката між замовником та виконавцем 20.03.2009р. було підписано акт приймання послуг, згідно якого замовник прийняв надані адвокатом послуги на загальну суму 5000,00 грн.
Позивач на виконання вимог угоди про надання послуг адвоката сплатив 5 000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 23.03.2009р.
Відповідно до розділу VІ ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.44 ГПК України).
Суд розглянувши вимогу позивача про включення до складу судових витрат 5 000,00 грн. сплачених за надання послуг адвоката, дослідивши докази представлені на їх підтвердження, визнав вимогу такою що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованості, суд зазначає наступне:
З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 3336558 вбачається що ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»дійсно є правонаступником ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет».
З представленого суду розподільчого балансу від 16.02.2009р. вбачається, що до відповідача-2 (ТзОВ «Торговий центр «Леополіс») перейшли активи на суму 27 073 100,00 грн. Відповідачем-1 було долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі зобов»язань складений 17.02.2009р. між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»згідно якого до останнього перейшли грошові зобов»язання (заборгованості), що виникили у ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»на підставі договорів перед кредиторами: ТзОВ «Тім-Трейд ЛТД»та ДП «Балу» на загальну суму 27 073 129,00 грн.
Оскільки в акті приймання-передачі зобов»язань складеного до розподільчого балансу
між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»та ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»до останнього не перейшли грошові зобов»язання перед ТзОВ «Сім Сервіс», відтак відповідач-2 не може відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем-1 та підлягає виключенню з числа відповідачів.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким що підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 105 421,13 грн. з яких 103 212,81 грн. основний борг; 1 368,61 грн. пеня, 1 368,61 грн. інфляційних нарахувань та 171,12 грн. 3% річних.
Відповідно до ст.49 ГПК судові витрати (держмито в сумі 1 054,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 625, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», юридична адреса: 61001, м.Харків, проспект Гагаріна, 7/1, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Городоцька,359 (п/р 2600900601403 в ЛФ «Укрексімбанк», м.Львів, МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Сервіс», вул..Нова, 20А, с.Малехів, Львівська область (п/р 2600540005283 в ЛФ ВАТ КБ «Хрещатик» м.Львів, МФО 385468) 105 421,13 грн. з яких 103 212,81 грн. основний борг; 1 368,61 грн. пеня, 1 368,61 грн. інфляційних нарахувань та 171,12 грн. 3% річних, крім того держмито в сумі 1 054,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Виключити з числа відповідачів ТзОВ «Торговий центр «Леополіс».
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя