донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.06.2009 р. справа №38/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
За участю представників сторін
від позивача
від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу
Сорокіна Л.М., за довіреністю
Костилєва Г.К., за довіреністю
Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровська область
на рішення господарського суду
Донецької області
від
у справі
38/11 (суддя Радіонова О.О.)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровська область
до
Закритого акціонерного товариства “Новокраматорский машинобудівний завод”, м. Краматорськ Донецької області
про
стягнення 54 000грн.
У січні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровська область (позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Ново краматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ Донецької області (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 54 000грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2009 р. в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено у зв'язку з недоведеністю.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права України.
Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Контракт № 23/124-07 (далі - Договір), п.1.1 якого встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити продукцію, вказану в специфікаціях № 1, № 2, № 3 (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною Контракту та комплекс робіт по шеф - монтажу продукції, вказаної у специфікації № 3, далі по тексту -роботи; постачальник зобов'язується поставити продукцію покупцю та виконати роботи.
Пунктом 1.2 Договору передбачений вид продукції - конвеєрне обладнання, запчастини до екскаваторів, у подальшому -продукція.
Згідно п. 4.2 Договору, строк поставки продукції, вказаної в специфікаціях № 1, № 2 згідно із графою 11 додатку № 1 до даного Договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами.
11.02.2008р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до контракту №23/124-07 від 22.11.2007р., в якій сторони узгодили п.4.2 даного контракту та виклали його у наступній редакції: “Строк поставки продукції, вказаної в специфікаціях № 1, № 2 у відповідності із графою 11 Додатку № 1 до даного контракту, якщо інше не передбачено додатковими угодами”.
Поставка продукції, вказаної в специфікації № 4, здійснюється згідно графіку поставки продукції (Додаток № 4, який є невід”ємною частиною контракту)”.
Відповідно до Додатку № 4 до контракту (Графік поставки продукції), відповідач повинен був здійснити поставку ролика 152*660 згідно креслення відповідача № 2-382308-01 у кількості 500 шт. загальною вартістю 720 000,00 грн. у квітні 2008 р.
У встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено поставки продукції, у зв'язку з чим позивачем відповідачу була направлена претензія 12.05.2008р. щодо перерахування пені за несвоєчасну поставку за Договором, яка була залишена відповідачем без відповіді.
Відповідно до приймально-здавальному акту №АМ/08/390-1 від 15.05.08 року та товарно-транспортної накладної №697234 від 15 позивачем прийнято продукцію та на Акті і Накладній містить примітка із підписом представника позивача про отримання продукції 16.05.08 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач визнав факт затримки продукції, це підтверджується листом № 350/680 від 22.05.2008р.
В зв'язку з простроченням поставки роликів позивач нарахував пеню у розмірі 54 000 грн. на підставі п. 9.2 контракту та звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача виниклої заборгованості.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ГК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Предметом спірного Договору є обов'язок поставити продукцію на умовах СРТ “Інкотермс” 2000г.”
За приписами Інкотермс 2000 р., видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р. термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." (СРТ) продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.
Отже за правовою природою спірний догорів є договором поставки.
Пунктом 9.2 Контракту встановлена відповідальність за «несвоєчасне відвантаження»у вигляді пені у розмірі 0,5% вартості продукції, відвантаження якої прострочено за кожен день прострочки, але не більше 10% вартості продукції, відвантаження якої прострочено.
Термін «відвантаження»не має відношення до договору поставки за визначенням.
В матеріалах справи не має укладеного між позивачем та відповідачем договору на перевезення вантажу.
Договір поставки та договір перевезення є різними за своєю правовою природою, тому є вірним висновок суду першої інстанції, що поняття “поставка” та “відвантаження” не є тотожними визначеннями, у зв'язку з чим в спірному договорі відсутня відповідальність у вигляді пені за порушення строку поставки товару.
За встановлених обставин судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог. Наведені доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2009 р. по справі 38/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровська область залиши без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2009 р. по справі № 38/11-залишити без змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС