ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 18/133
28.05.09
За позовом ТОВ „СЕА Електронікс”;
до Державного підприємства „Науково-дослідний інститут радіоелектронних
систем „Квант -Радіоелектроніка”;
про стягнення 65 899,68 грн.
Суддя: Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Чайка І.В., представник, довіреність б/н від 08.01.2009 р.;
Від відповідача: Гордієнко І.О., представник, довіреність №78-10 від 21.04.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2009 р. порушено провадження у справі №18/133, справа призначена слуханням на 05.05.2009 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 05.05.2009 р. до 28.05.2009 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 05.05.2009 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 65 374,90 грн. (61 306,13 грн. основного боргу + 4 068,77 грн. інфляційних втрат), 524,78 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 659,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача визнав в частині основного боргу у розмірі 61 306,13 грн. В іншій частині відповідач позовні вимоги заперечував, посилаючись на те, що згідно з рахунком -фактурою №24221 від 13.12.2007 р. позивач зобов'язався поставити продукцію в термін 20 тижнів загальною кількістю 300 штук, за яку відповідач вніс авансовий платіж у розмірі 64 387,00 грн. Позивач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, вчасно була поставлена продукція лише у кількості 101 штуки. 19.05.2009 р.(із простроченням 3 тижні) відповідачеві була поставлена друга партія продукції також не в повному обсязі, замість 199 штук було поставлено лише 190 штук.
Відповідач зазначає про те, що у останнього не було підстав оплачувати всю партію продукції, оскільки вона не була поставлена вчасно та у повному обсязі позивачем.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
Згідно з рахунком -фактурою №24221 від 13.12.2007 р. сторонами погоджена поставка позивачем на користь відповідача продукції на загальну суму 128 775,60 грн. в кількості 300 штук протягом 20 тижнів.
Позивач поставив на користь відповідача продукцію на загальну суму 125 693,93 грн., що підтверджується видатковими накладними: №59196 від 28.03.2008 р. на суму 34 583,21 грн. та №61907 від 19.05.2008 р. на суму 91 110,72 грн.
Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреностями останнього серії ЯОЧ №029345 від 28.03.2008 р. та серії ЯОЧ №029416 від 19.05.2009 р.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рахунком -фактурою №24221 від 13.12.2007 р. визначений термін поставки позивачем продукції, що становить 20 тижнів, тобто позивач зобов'язаний був поставити на користь відповідача продукцію в строк до 01.05.2009 р.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач поставив на користь відповідача продукцію не в повному обсязі та лише 19.05.2008 р.
Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач не міг оплатити продукцію до її повної поставки позивачем, а тому, господарський суд дійшов до висновку, що у даних правовідносинах позивач вважаться таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку щодо оплати продукції.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв'язок між ними. За відсутності хоча б однієї зі складової, особа не притягується до цивільно-правової відповідальності.
У даному випадку позивачем на доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 068,77 грн. інфляційних втрат та 524,78 грн. трьох процентів річних з простроченої суми не підлягають задоволенню.
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 61 306,13 грн. Наявна заборгованість визнана відповідачем у повному обсязі та підлягає стягненню на користь позивача.
Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Квант -радіоелектроніка” (інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 24727971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕА Електронікс” (інд. 02094, м. Київ, вул. Краківська, 36/10, код ЄДРПОУ 32611674) 61 306 (шістдесят одна тисяча триста шість) грн. 13 коп. основного боргу, 613 (шістсот тринадцять) грн. 06 коп. витрат по сплаті держмита та 109 (сто дев”ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко