10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" червня 2009 р. Справа № 12/168-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Цюпик О.В. - представника за довіреністю №61 від 03.01.2009р
від відповідача: Хейніса О.Г. - представника за довіреністю від 19.01.2009р.,
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький", с.Залужжя Теплицького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "27" лютого 2009 р. у справі № 12/168-08 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький", с.Залужжя Теплицького району Вінницької області
про стягнення 184177,28грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2009р. у справі №12/168-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький" про стягнення 184177,28грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 86651,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 5634,31 грн. пені, 61121,09 грн. індексації, 1829,79грн. витрат по сплаті держмита та 117,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 29572,76 грн. боргу припинено.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення позову та припинити провадження у справі в цій частині (а.с. 116 - 118).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- суд приймаючи рішення помилково врахував розрахунок позивача, в якому останній посилається на укладену додаткову угоду №1 від 25.08.2008р., за якою встановлена відповідальність за несвоєчасний розрахунок за товарний кредит у вигляді нарахування 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, що є помилковим, оскільки: зміни стосуються заборгованості за товарним кредитом, а між позивачем та відповідачем не укладався договір про надання такого кредиту; пунктом 1 додаткової угоди від 25.08.2008р. встановлена відповідальність за несвоєчасний розрахунок, а не відсоток за товарний кредит, тоді як відповідальність , передбачена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання"; додаткова угода від 25.08.2008р. регулює відносини, що склалися до моменту її підписання;
- суд неправильно задовольнив вимогу позивача щодо нарахування індексації, пославшись на ч.1 ст.691 ЦК України. На підставі даної норми, ціна в специфікації встановлена у гривнях, розрахунок за товар здійснювався у гривнях, сторони в договорі є суб'єктами підприємницької діяльності, знаходяться на території України, отже, нарахування індексації з урахуванням зміни курсу долара США є неправомірним. Частиною 3 ст.691 ЦК України встановлено, якщо у договором купівлі - продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати, тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент передання товару. Собівартість вже поставленої продукції не може бути змінена з часом та не підлягає індексації;
- продавець на виконання п.4.9 договору купівлі - продажу №631 -К зобов'язаний надати покупцю рахунок на оплату, проте рахунки надіслані тільки останньому 20.02.2009р., тобто у позивача на день винесення рішення не настало право вимоги будь - яких коштів;
- заява про збільшення позовних вимог направлена відповідачу 20.02.2009р. і на час прийняття рішення - 27.02.2009р. не була отримана останнім.
У судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати й прийняти нове - про відмову у позові.
У відзиві на апеляційну скаргу від 22.06.2009р. №63-Л, позивач та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просять рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 132 - 136).
Позивач, мотивуючи відзив на апеляційну скаргу, зазначив: - відповідно до п.1.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди. Що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Нормами ч.ч. 1,2 ст.694 ЦК України, визначено, що договором купівлі - продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що товарний кредит з відстрочкою платежу по договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору;
- ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Передбачені п.7.2 договору проценти не є штрафом або пенею, а є процентами за користування товарним кредитом, що встановлені ч.5 ст. 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника - відповідача;
- у відповідності до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Специфікації, що підписані сторонами, та є невід'ємною частиною договору передбачають вартість товару , як у іноземній валюті (долар США) так і у грошовій одиниці України - гривні (по курсу на дату підписання договору). Так, згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на дені платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно - правовим актом;
- пунктом 4.6 договору сторони передбачили спосіб перегляду ціни на товар та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар, що не порушує чинне законодавство, зокрема, положення ч.3 ст.691 ЦК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи, 31.03.2008р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу №631-К (далі - договір) (а.с. 11 - 12).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати та сплатити вартість засобів захисту рослин, відповідно до умов договору (додаткових умов та специфікацій до нього).
Згідно п.3.1 договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.
Сторони встановили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати (п.7.2 договору).
Додатковою угодою №1 до договору від 25.08.2008р. було внесено зміни до п.7.2 договору та викладено останній у наступній редакції: "у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1% за кожний день прострочення оплати" (а.с. 19 -20).
У відповідності п.п.4.3, 4.9 договору, позивач виставив відповідачу для попередньої оплати рахунки від 31.03.2008р. на суму 149446,93грн., від 22.04.2008р. - 51154,58грн., від 05.05.2008р. - 2545,20грн., 22.05.2008р. - 35183,20грн. (всього на суму 238329,91грн.), які частково були оплачені, що підтверджується виписками банку від 03.04.2008р. - 12419,36грн., від 04.04.2008р. - 2781,54грн., від 30.04.2008р. - 10230,92грн., 06.05.2008р. - 509.04грн., 23.05.2008р. - 7036,64грн., 11.12.2008р. - 95000,00грн., всього - 127977,50грн. (а.с. 26 - 39).
Відповідно до умов договору, продавець передав, а покупець прийняв товар по видаткових накладних: від 08.04.2008р. на суму 12900,53грн., від 08.04.2008р. на суму 5443,10грн., від 11.04.2008р. на суму 53025,00грн., від 05.05.2008р. на суму 51154,58грн., від 06.05.2008р. на суму 2545,20грн., від 23.05.2008р. на суму 32481,85грн. на підставі довіреностей СВК "Залузький" від 01.04.2008р., 08.04.2008р., 05.05.2008р., 23.05.2008р. на загальну суму 157550,26грн. (а.с. 21. - 25).
Станом на 11.12.2008р. борг відповідача перед позивачем становив 29572,76грн.
ТОВ "Агросфера" 23.12.2008р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 11.12.2008р. №631-2-к-вих про стягнення з СВК "Залузький" 29572,76грн. основного боргу, 4921,93грн. пені, 75651,06грн. відсотків за користування товарним кредитом, 59802,33грн. суми індексації (а.с. 2 - 8).
23.03.2009р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, у якій зазначив, що у процесі розгляду справи основний борг відповідачем було погашено повністю. Позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 61124,02грн. індексації на підставі ч.3 ст.691 ЦК України, п.4.6 договору, 5704,61грн. пені на підставі п.7.1 договору, 87775,89грн. відсотків за користування товарним кредитом на підставі п. 7.2. договору, додаткової угоди №1 від 25.08.2008р. та специфікацій 1, 2, 3, 4, 5, 6 (а.с. 83 - 87).
Заяву про збільшення позовних вимог було надіслано відповідачу 20.02.2009р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа, на якому проставлено відбиток штампу відділення поштового зв'язку із зазначенням дати - 20.02.2009р., та фіскальний чек відділення поштового зв'язку від 20.02.2009р., оригінали яких оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 23.06.2009р. (а.с. 89 - 90).
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
У відповідності до ч.1 ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч.1,2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем у строк , встановлений договором та специфікаціями, тобто вважається таким, що прострочив.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, він (покупець) оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.
У відповідності до ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. N 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд першої інстанції правильно, з дотриманням норм матеріального права, нарахував до стягнення з відповідача на користь позивача 5634,31грн. пені, однак, приймаючи рішення у даній частині не врахував положення ст. 233 ГК України, ч.3 ст.83 ГПК України та те, що під час розгляду справи відповідач повністю погасив основну заборгованість у розмірі 29572,76грн.
Так, ч.1 ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК України).
Згідно зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 500,00грн. пені.
Частинами 1 та 5 ст.692 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).
Згідно Договору, додаткової угоди №1 від 25.08.2008р. та специфікацій 1,2,3,5, відповідачеві був наданий товарний кредит на 80% вартості всього товару по специфікаціях з наступною відстрочкою платежу: 30% суми вартості товару - до 25.09.2008р. з оплатою 25% (процентів) річних за користування товарним кредитом по специфікаціях 1,2,3; 30% суми вартості товару - до 25.08.2008р. з оплатою 0,01% річних за користування товарним кредитом по специфікації №5; 50% суми вартості товару сплачується відповідачем до 25.10.2008р. по специфікаціях № 1,2,3,5 (а.с. 11 - 20).
Згідно п.7.2 договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 до договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1% за кожен день прострочення оплати.
Згідно зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно, згідно норм чинного законодавства та умов договору, провів розрахунки відсотків за користування товарним кредитом, отриманих по видаткових накладних згідно специфікацій №1,2,3,5, та задовольнив вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 86651,05грн. відсотків за користування товарним кредитом.
Рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача 61121,09грн. індексації на підставі ч.3 ст.691 ЦК України та п.4.6 договору, колегія суддів вважає таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на те, що порядок сплати боржником індексації регулюється положеннями ст.625 ЦК України.
Крім того, приймаючи рішення у зазначеній частині, суд першої інстанції не прийняв до уваги Постанови Кабінету міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.1998р. №1998, якою встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врегулювання витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Суд першої інстанції не витребував, а позивач не надав, доказів того, що поставлений відповідачу товар є імпортним.
Необхідність встановлення факту поставки саме імпортного товару відображено і в постанові Верховного суду України від 27.05.2003р. у справі №9/483.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2009р. скасуванню в частині стягнення з відповідача 61121,09грн. індексації з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні позову та зміні в частині стягнення пені та судових витрат.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, сплата державного мита покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч.3 ст.83, ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький", с.Залужжя Теплицького району Вінницької області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 27 лютого 2009 року у справі №12/168-08 скасувати в частині стягнення з відповідача 61121,09грн. індексації, прийнявши в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову та змінити в частині стягнення пені та судових витрат.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький" (с.Залужжя Теплицького району Вінницької області, вул.Молодіжна,1, код 30807916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1, код 31320991) 86651,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 500грн. 00коп. пені, 1213грн. 64коп. витрат по сплаті державного мита та 50грн. 41коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення залишити без змін".
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу №12/168-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Щепанська Г.А.
судді::
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.