91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.05.09 Справа № 13/77
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар», м. Харків
до державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Головне управління державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ
- Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ
про стягнення 1254169 грн. 65 коп.
Суддя Яресько Б.В.
Представники:
від позивача
Гаврильченко О.І. дов. б/н від 12.07.2008р.;
від відповідача
Ушакова О.М. дов. № 1-3/3д-4 від 26.12.2008р.;
від третіх осіб
від держказначейства -Колеснікова С.Б. дов. № 14-12/1-16 від 31.12.2008 р.;
від Мінвуглепром -представник не прибув.
У засіданні брав участь:
секретар судового засідання Чорна І.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1 254 169 грн. 65 коп. оплати вартості виконаних робіт та переданих будівельно-монтажних робіт за актами форми №№ КБ-2в, КБ-3, 5, 6 від 30.11.2008 року, №7 від 26.12.2008 року, №8 від 31.01.2009 року відповідно до Договору № 17-СТ/18-1017гд підряду від 27.05.2008 року де:
1 237 947 грн. 94 коп. - основана заборгованість, 280 грн. 22 коп. - пеня, 7 534 грн. 33 коп. - інфляційні витрати, 8 407 грн. 16 коп. - 3% річних.
Заявою від 12.05.2009 р. позивач частково змінив позовні вимоги, зазначивши, що кошти належить стягнути з відкритих асигнувань спеціального фонду бюджету України за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, які обліковуються на його казначейському рахунку № 35244019000878, як отримувача бюджетних коштів в ВДК України у м. Ровеньки Луганської області, МФО 804013, код бюджетної класифікації видатків 1301180 «Державна підтримка будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних підприємств».
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач з вимогами позивача погоджується, але просить суд не стягувати з нього пеню, оскільки невиконання грошового зобов'язання відбулося поза його волею.
Головне управління державного казначейства України у Луганській області проти доводів позивача не заперечує.
Міністерство вугільної промисловості України участі свого представника у судовому процесі не забезпечило, письмових пояснень по справі не надало.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд
ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між ТОВ «АТОС ІНВЕСТГРУП»та відповідачем по справі договору підряду № 17-СТ/18-1017гп на «будівельно-монтажні роботи на будівництві та роботи з монтажу електротехнічного обладнання ПС 110/6кВ Рафаіловка ш. 81 «Київська»ТОВ «АТОС ІНВЕСТГРУП»виконало роботи та передало їх відповідачу за актами встановленої форми № КБ-2в № КБ-3 від 31 травня, 30 червня, 30 липня, 30 вересня, 30 жовтня, 28 листопада, 26 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 4.1. договору фінансування за договором здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Згідно п. 4.2. договору оплата виконаних робіт повинна здійснюватися протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів.
ТОВ «АТОС ІНВЕСТГРУП» одержало часткову оплату за виконанні роботи. Заборгованість склала 1237947 грн. 94 коп.
23.01.2009 р. ТОВ «АТОС ІНВЕСТГРУП»за договором про відступлення права вимоги № АІ-23-01/09Т передало новому кредитору -позивачу по справі ТОВ «Техностар»право вимоги за договором підряду з відповідача в основної сумі 1237947 грн. 94 коп. та право застосування передбачених умовами основного договору та вимогами закону заходів забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені (п. 13.8 договору підряду), 3 % річних та втрат від інфляції.
12.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією в якій повідомив про зміну кредитора в зобов'язанні та запропонував виконати грошові зобов'язання за договором підряду № 17-СТ/18-1017гп на «будівельно-монтажні роботи на будівництві та роботи з монтажу електротехнічного обладнання ПС 110/6кВ Рафаіловка ш. 81 «Київська».
Відповідач відповіді не надав, грошові зобов'язання не виконав.
На вимогу суду між сторонами по справі був складений акт звірення взаємних розрахунків станом на 09.04.2009 р.
Зазначеним актом сторони погодили, що заборгованість складає 1237947 грн. 94 коп., пеня -280 грн. 22 коп., інфляційні втрати -7534 грн. 33 коп., 3 % річних -8407 грн. 16 коп.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 1 237 947 грн. 74 коп. - основна заборгованість, 280 грн. 22 коп. - пеня, 7 534 грн. 33 коп. - інфляційні витрати, 8 407 грн. 16 коп. - 3% річних.
Відповідач з доводами позивача погоджується. Відповідач повідомив суд, що для розрахунків за договором 30 квітня 2009 р. в Управлінні державного казначейства в м. Ровеньки відкрито спеціальний реєстраційний рахунок № 35244019000878.
Відповідач усно заперечує проти стягнення з нього пені, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини, а в наслідок відсутності бюджетного фінансування.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено факт невиконання грошового зобов'язання за договором підряду № 17-СТ/18-1017гп на «будівельно-монтажні роботи на будівництві та роботи з монтажу електротехнічного обладнання ПС 110/6кВ Рафаіловка ш. 81 «Київська»в сумі 1 237 947 грн. 74 коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач посилається на відсутність його вини в зв'язку з чим просить суд не стягувати з нього пеню.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При сумі основного боргу 1 237 947 грн. 74 коп. позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 280 грн. 22 коп. З врахуванням розміру основного боргу, та розміру пені заявленої до стягнення, вочевидь відсутні підстави для розгляду питання щодо зменшення розміру пені.
За таких обставин позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 12541 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, вул. Комуністична, б. 6, ідентифікаційний код 32320704 з відкритих асигнувань спеціального фонду бюджету України за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, які обліковуються на його казначейському рахунку № 35244019000878, як отримувача бюджетних коштів в ВДК України у м. Ровеньки Луганської області, МФО 804013, код бюджетної класифікації видатків 1301180 «Державна підтримка будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних підприємств»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар», м. Харків, вул. Плеханівська, б. 92-А, ідентифікаційний код 30884393, борг - 1 237 947 грн. 94 коп., 280 грн. 22 коп. - пені, 7 534 грн. 33 коп. - інфляційних витрат, 8 407 грн. 16 коп. - 3% річних, державне мито 12541 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення
Суддя Б.В. Яресько
Дата підписання повного тексту рішення
25 травня 2009 року