ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/121
14.05.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - Ойл», м. Донецьк
до закритого акціонерного товариства «Оболонь», м. Київ
про стягнення 712 771,02 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Погорілий О.І. за дов. б/н від 11.02.2009
від відповідача: Касинюк І.О. за дов. №21/0/25-09 від 28.01.2009
Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток - Ойл»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення 712 771,02 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №0179/2710/08 від 27.10.2008 року в частині оплати товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 671 015,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору пеню в сумі 22 126,73 грн., 3% річних в сумі 2 765,85 грн. та втрати від інфляції в розмірі 16 863,44 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 637 015,00 грн. основного боргу, 21 191,76 грн. пені, 2 648,98 грн. -3% річних та 16 863,44 грн. інфляційних витрат.
Заявою від 13.05.2009 року позивач повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача 21 191,76 грн. пені, 2 648,98 грн. -3% річних та 16 863,44 грн. інфляційних витрат.
Відповідач проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, у відзиві на позовну заяву вказує, що несвоєчасна оплата сталася з вини позивача, оскільки той в порушення умов п.п.3.1, 3.2 Додатку №1 від 27.10.2008, п.п.3.1, 3.2 Додатку №1 від 04.11.2008 р. та п.п.3.1, 3.2 Додатку №3 від 17.12.2008 р. не надав жодного рахунку -фактури, на підставі якого б відповідач здійснював би оплату поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.04.2009 року.
Ухвалою суду від 14.04.2009 року розгляд справи відкладено на 14.05.2009 року.
В судовому засіданні 14.05.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
27.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Восток - Ойл»(Постачальник) (надалі по тексту ТОВ «Восток - Ойл», позивач) та закритим акціонерним товариством «Оболонь»(Покупець) (надалі по тексту ЗАТ «Оболонь»-відповідач) укладено Договір №0179/2710/08 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує полімери в кількості, асортименті, по цінам та в строки погоджені сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.1 договору, покупець здійснює оплату товару на умовах та в строки, зазначені в додатках до договору.
31.10.2008 року, відповідно до умов Додатку №1 від 27.10.2008 року до договору, позивачем була здійснена відповідачу поставка товару (поліетилен ПЕ2НТ22-12) в кількості 20 000 тон на загальну суму 236 000,00 грн., що підтверджується підписами відповідальних осіб на видатковій накладній №М02-000528 від 31.10.2008 р. та довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей серії ЯОМ №794496 від 30.10.2008 року.
Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару протягом 30 днів з моменту його поставки (п.3.1 додатку №1 від 27.10.2008).
10.11.2008 року, відповідно до умов Додатку №2 від 04.11.2008 року до договору, позивачем була здійснена відповідачу поставка товару (поліетилен ПЕ2НТ22-12) в кількості 20 000 тон на загальну суму 236 000,00 грн., що підтверджується підписами відповідальних осіб на видатковій накладній №М02-000535 від 10.11.2008 р. та довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей серії ЯОМ №794607 від 10.11.2008 року.
Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару протягом 30 днів з моменту його поставки (п.3.1 додатку №2 від 04.11.2008).
18.12.2008 року, відповідно до умов Додатку №3 від 17.12.2008 року до договору, позивачем була здійснена відповідачу поставка товару (поліетилен ПЕ2НТ22-12) в кількості 18 775 тон на загальну суму 199 015,00 грн., що підтверджується підписами відповідальних осіб на видатковій накладній №М02-000563 від 18.12.2008 р. та довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей серії ЯОМ №794911 від 17.12.2008 року.
Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару протягом 45 днів з моменту його поставки (п.3.1 додатку №3 від 17.12.2008).
Як встановлено матеріалами справи, позивачем було здійснено поставку на загальну суму 671 015,00 грн.
За поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши 05.12.2008 року -20 000,00 грн., 06.02.2009 року -7 000,00 грн., 13.02.2009 року - 7 000,00 грн., що підтверджується довідкою ЗАТ “Альфа -Банку” №25158-28.1-85666 від 13.04.2009 року. Таким чином, на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 637 015,00 грн.
Однак, позивач звертаюсь до суду з позовною заявою, спочатку 16.02.2009 року, а потім після усунення недоліків 17.03.2009 року не зазначив про часткове погашення заборгованості відповідачем та просив суд стягнути повну суму за поставлений товар.
13.04.2009 року позивачем подано уточнення позовних вимог , в яких позивач фактично відмовився від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34 000 грн., пені в розмірі 934,97 грн., 3% річних в розмірі 116,87 грн.
За таких обставин провадження по справі в частині стягнення з відповідача 35 051,84 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, під час судового розгляду справи відповідачем в повному обсязі погашена сума основного боргу в розмірі 637 015,00 грн. в зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 637 015,00 грн. підлягає припиненню з підстав зазначених п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та втрат від інфляції встановлено наступне.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як убачається з матеріалів справи, оплата за поставлену здійснювалась на умовах відстрочення платежу (30 календарних днів з моменту поставки продукції за Додатком 1 та 2, 45 календарних днів з моменту поставки продукції за Додатком 3).
Відповідач у встановлені строки з позивачем в повному обсязі не розрахувався. В наданому суду відзиві на позов, відповідач вказує на те, що несплата вартості поставленої продукції сталася внаслідок порушення позивачем умов договору та додатків до нього, зокрема, ненадання рахунків -фактур, на підставі яких відповідач зміг би оплатити товар та виконати свої зобов'язання за договором. Відповідач посилається на той факт, що жодних рахунків від позивача на оплату товару не отримував, а отже строк оплати не настав і відповідач не має права вимагати сплати пені.
Зазначені доводи відповідача не приймаються судом, оскільки в повному обсязі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, як убачається з платіжних доручень, наданих самим відповідачем на підтвердження сплати за отриманий товар, в графі призначення платежу визначено рахунок МОЗ-000744 від 27.10.2008 року, рахунок МОЗ -000771 від 04.11.2008 року. Крім того, в довідці банку -ЗАТ «Альфа-Банк»від 13.04.2009 року на підтвердження призначення платежу міститься також посилання на відповідні рахунки. При цьому, навіть в самих довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, що були надані позивачу для отримання товару, як на підставі отримання товару міститься посилання на рахунки, зокрема Довіреність ЯОМ № 794496 від 30.10.2008 року -рахунок № МОЗ-744 від 27.10.2008 року, Довіреність ЯОМ № 794607 від 10.11.2008 року -рахунок № МОЗ-771 від 04.11.2008 року, Довіреність ЯОМ № 794911 від 17.12.2008 року -рахунок № МОЗ-865 від 17.12.2008 року.
Таким чином, доводи відповідача з посиланням на ст. 220, 221 Господарського кодексу України щодо наявності прострочення кредитора та відповідно не настання строку оплати є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних. При цьому інфляційні втрати стягують за розрахунком позивача в розмірі 16 863,44 грн., а 3% річних в зв'язку з неточним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) за розрахунком суду розмірі 2 625,23 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.
Відповідно до п. 7.1 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець зобов'язується сплатити на користь позивача неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
У відповідності до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня обчислюється від суми прострочення платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період у який нараховується пеня.
Таким чином позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню з урахуванням приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, однак в зв'язку з неточним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) пеня підлягає стягненню з відповідача за уточненим розрахунком в розмірі в розмірі 20 867,55 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з урахуванням припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 671 015 грн., пені в розмірі 934,97 грн., 3% річних в розмірі 116,87 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Оболонь” (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ “Укрінбанк”, МФО 322993, код ЄДРПОУ 05391057, ІПН 053910526652, свідоцтво платника ПДВ 35481246) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - Ойл»( 83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-а, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, , р/р 26008102114001 в ЗАТ “Альфа -Банк” в м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 25601806, ІПН 256018005618) 20 867,55 грн. (двадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень п'ятдесят п'ять копійок) пені, 2 625,23 грн. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень двадцять три копійки) відсотків річних, 16 863,44 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень дев'яносто вісім копійок) втрат від інфляції, 6773,71 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят три гривні сімдесят одну копійку) державного мита та 112,14 грн. (сто дванадцять гривень чотирнадцять копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова