Справа № 163/1004/14-ц
Провадження № 2/163/168/14
(заочне)
12 серпня 2014 року Любомльський районний суд Волинської області у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,
при секретарі - Горпинко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивувала тим, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 21 січня 1994 року. Шлюб зареєстрований Гущанською сільською радою Любомльського району Волинської області, актовий запис №1. Від шлюбу народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, відповідач безпричинно влаштовує сварки, ображає морально та наносить побої, у зв'язку з чим вона зверталась за медичною допомогою та в правоохоронні органи для притягнення відповідача до відповідальності, однак останній не змінює своєї агресивної поведінки. Позивач зазначає, що є інвалідом ІІІ-ї групи загального захворювання, відповідач не працює та не піклується про належне матеріальне становище сім'ї. Ставлення відповідача до сім'ї призвело до розладу і фактичного припинення шлюбних стосунків, збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, інтересам їх дітей та унеможливлює примирення, а тому просила шлюб розірвати.
В поданому 02.06.2014 року в канцелярію суду запереченні на позовну заяву, відповідач зазначив, що вказані позивачем причини розірвання шлюбу є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Вважає, що у нього з позивачем продовжують існувати подружні стосунки, як між чоловіком та дружиною, вони спільно турбуються про дітей, які заперечують проти розірвання шлюбу батьків, а тому, оскільки вказані позивачем причини розірвання шлюбу є надуманими та не доведеними, вважає, що підстав для задоволення позову немає.
В судове засідання сторони не з'явились.
Позивач подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила шлюб розірвати, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, однак в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань щодо суті позову та процедури його розгляду, в тому числі про відкладення, не подав.
За викладених обставин розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб 21 січня 1994 року, який зареєстрований Гущанською сільською радою Любомльського району Волинської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 1 (а.с.4).
Від шлюбу сторони мають двоє дітей, з яких: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є неповнолітньою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Гущанською сільською радою Любомльського району Волинської області 06.06.1997 року.
Частиною 1 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що вона є інвалідом третьої групи загального захворювання, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0056446, а поведінка відповідача негативно впливає на стан її здоров'я (а.с.8). Зазначену обставину відповідачем не оспорено та не спростовано.
Як стверджується позивачем, відповідач ОСОБА_2 не працює та не піклується про належне матеріальне становище сім'ї, дана обставина підтверджується довідкою, виданою Гущанською сільською радою 14.04.2014 року за №165. (а.с.7).
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Сторонам надавався термін для примирення строком на два місяці.
В заяві від 12.08.2014 року позивач просить шлюб розірвати, що свідчить про безрезультатність наданого судом строку для примирення та, відповідно, неможливість збереження сім'ї.
Відповідач свої доводи, викладені в запереченні, жодним доказом не підтвердив, а його неявка в судове засідання не може свідчити про примирення з позивачем.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони фактично не проживають як подружжя, спільного господарства не ведуть, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю неможливо.
З огляду на викладені правові норми, обставини по справі та позицію позивача щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин.
Таким чином, суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що причини розірвання шлюбу носять глибинний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача та інтересам їх дітей, а тому шлюб слід розірвати.
Таким, що не суперечить закону, суд вважає прохання позивача про залишення їй дошлюбного прізвища "ОСОБА_1".
Згідно із ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 14, 58, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 24, 56, 104, 105, 110, 111, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем с.Бащуки Кременецького району Тернопільської області, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженкою с.Гуща Любомльського району Волинської області, зареєстрований 21 січня 1994 року Гущанською сільською радою Любомльського району Волинської області, актовий запис № 1, - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити дошлюбне прізвище "ОСОБА_1".
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Любомльський районний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча : суддя А.Л. Гайдук