Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" серпня 2014 р.Справа № 922/2783/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.
розглянувши справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Об'єднання підприємств Електротехнічна корпорація "ЕлКор", м. Харків
про стягнення 11085,78 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Зучека Є.Н. довіреність б/н від 08.11.13 р.;
відповідача - Тіторенко Л.В. довіреність №868/ЄК від 05.08.14 р.;
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Об'єднання підприємств Електротехнічна корпорація "ЕлКор", в якій просить суд стягнути з відповідача, 11085,78 грн. штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" (надалі - ПрАТ ОКБКП) у кількості 2132060 (два мільйона сто тридцять дві тисячі шістдесят) штук простих іменних акцій, випущених в бездокументарній формі, що становить 84,997 % статутного капіталу ПрАТ ОКБКП.
Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, оскільки доводи позивача є помилковими та не узгоджуються із умовами укладеного між сторонами договору та приписами цивільного закону, про що надав відзив на позов за вх.№25810, який долучений судом до матеріалів справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" від 17.05.2010 р., що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Об'єднанням підприємств Електротехнічна корпорація "ЕЛКОР", та відповідно до Акту приймання - передачі пакету акцій від 19.07.2010 р., відповідач став власником пакету акцій ВАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" у кількості 2 132 060 (два мільйони сто тридцять дві тисячі шістдесят) штук, що становить 84,997% статутного капіталу Товариства.
Невід'ємною частиною Договору є Концепція розвитку Товариства (п.11 Договору), складена та підписана Корпорацією "ЕЛКОР" станом на 27.04.2010 р. (дата проведення конкурсу з продажу пакета акцій) вих. №358, що була складовою конкурсної документації покупця, поданої для участі у процедурі проведення конкурсних торгів.
Зазначена Концепція розвитку Товариства складається із декількох розділів, зокрема розділів що визначають зобов'язання покупця щодо виконання фіксованих умов конкурсу, та інших розділів, що визначають наміри покупця щодо розвитку Товариства протягом 5 років з дня придбання пакету акцій.
Як вбачається з матеріалів справи, ні умови Договору купівлі-продажу пакету акцій ні умови Концепції, не встановлюють обов'язку покупця щодо внесення інвестицій в певній сумі або у вигляді та у певних термін, а розділ 7 Концепції розвитку Товариства визначає лише про намір Корпорації "ЕЛКОР" здійснити інвестиції на поновлення персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки.
13.12.2012 р. відповідач звернувся листом вих. №1552 до Харківського Регіонального відділення Фонду державного майна України, у якому зазначив про внесення змін до Концепції розвитку Товариства, вих. №385 від 24.04.2010 р., де зазначив, що внесення інвестицій кожного наступного року здійснюється за умови повної амортизації персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки, що були передані в якості інвестицій протягом попередніх років, та за наявності відповідного звернення від Товариства щодо переліку та необхідних персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки.
Таке своє рішення відповідач обґрунтував зверненням до нього ПрАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" з відповідним листом вих. №103/1-190 від 04.12.2012р. про припинення в подальшому прийняття персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки у зв'язку із перенасиченням таким обладнанням.
Такий лист був направлений і на адресу позивача, але був залишений без будь-якого реагування.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У відповідності до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась. Якщо сторони домовились укласти в письмовій формі договір, щодо якого не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Ч.1 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, стягнення із відповідача пені можливо тільки за наявності доведення порушення умов договору з боку відповідача.
Як зазначено у п.24 договору купівлі-продажу акцій Товариства сторонами встановлена відповідальність у вигляді пені у разі порушення відповідачем встановлених умовами договору строків та обсягів грошових інвестиційних зобов'язань. Відповідно Інвестиційного договору від 01.12.2010 р., що укладений між відповідачем та ПрАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" з метою виконання вимог договору купівлі-продажу пакету акцій Товариства від 17.05.2010 р. відповідач передає, а ПрАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" приймає персональні комп'ютери, програмне забезпечення та оргтехніку в орієнтовній сумі: у 2010 році 30,0 тис. грн., у 2011 році 50,0 тис. грн., у 2012 році 70,0 тис. грн., у 2013 році 90,0 тис.грн., у 2014 році 100,0 тис. грн. Тобто, інвестиції, що вносяться на користь ПрАТ "Особливе конструкторське бюро комплектних пристроїв" не носять характер грошових зобов'язань, а є виключно товарними.
Пункт Договору, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановлює відповідальність саме за порушення строків та обсягів внесення грошових зобов'язань.
Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 ЦК України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216,217 ГК України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється.
16.12.2013 р. між Корпорацією "ЕЛКОР" та Товариством укладено Додаткову угоду №1 до Інвестиційного договору №1, за умовами якого передбачена можливість перерахування Корпорацією "ЕЛКОР" на користь ПрАТ "ОКБ комплектних пристроїв" грошових коштів на поповнення обсягу персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки.
14.01.2014 р. платіжними дорученнями №27941 та №27942 корпорація "ЕЛКОР" перерахувала на користь ПрАТ "ОКБ комплектних пристроїв" грошові кошти в сумі 35183,88 грн. та 90000,00 грн. відповідно в якості інвестицій на поповнення обсягу персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки.
У п.3 Концепції розвитку Товариства, яка є невід'ємною частиною договору, який визначає зобов'язання покупця щодо виконання фіксованих умов конкурсу, не встановлює обов'язку покупця щодо внесення інвестицій в певній сумі або у вигляді та у певний термін, а п. 7 Концепції розвитку Товариства визначає лише намір відповідача здійснити інвестиції на поновлення персональних комп'ютерів, програмного забезпечення та оргтехніки.
Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач у Концепції розвитку Товариства не встановлено обов'язку внесення інвестицій у певній сумі, або у певний строк, тобто відповідач не прострочив зобов'язання згідно умов договору №33289236 від 17.05.10 р., суд вважає позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі необхідно покласти на позивача у справі, але при зверненні до суду позивачем у позовній заяві викладено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, в якому позивач просить звільнити його від сплати судового збору згідно ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". В обґрунтування заявленого клопотання позивач надав листи Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області: від 4 лютого 2014 року № 09-30/179-1259; від 09 квітня 2014 року № 09-30/299-3846; службову записку головного бухгалтера відділу фінансової роботи та моніторингу надходження коштів до державного бюджету від 26 березня 2014 року № 92.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету України (п. 15 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області" затверджено Фондом державного майна України від 16 липня 2012 року).
Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області від 4 лютого 2014 року № 09-30/179-1259, станом на 01 лютого 2014 року на рахунку № 35211001001203 по КЕКВ 2800 регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області відкриті асигнування загального фонду державного бюджету складають 255,50 грн. (аркуш справи №10).
Листом від 09 квітня 2014 року № 09-30/299-3846 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило про бюджетні фінансові зобов'язання на суму 13948,29 грн. (аркуш справи №11). Тобто державний орган приватизації має непогашену заборгованість перед різними суб'єктами господарювання на вказану суму (кредиторська заборгованість).
Службовою запискою головного бухгалтера відділу фінансової роботи та моніторингу надходження коштів до державного бюджету від 26 березня 2014 року № 92 начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про повним використанням кошторису на 2014 рік (аркуш справи №12).
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне звільнити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області від сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно до цього клопотання позивача підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - задовольнити.
3. Звільнити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Повне рішення складено 18.08.2014 р.
Суддя Ю.В. Светлічний