Справа № 761/15785/14-ц
Провадження №2/761/5068/2014
іменем України
01 серпня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Туровській О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання заборгованості, повернення банківських вкладів, стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, стягнення пені та відшкодування збитків і моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 25 травня 2014 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - Третя особа), про визнання заборгованості, повернення банківських вкладів, стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, стягнення пені та відшкодування збитків і моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з 1961 року Позивач та його померла дружина, спадкоємцем якої він є, здійснювали вклади в установи Ощадного Банку СРСР. Зазначив, що на кінець 1991 року всі кошти були на рахунку в філіалі № 6330. Зауважив, що на сьогоднішній день Позивач має чотири ощадні книжки з загальною сумою вкладів на них 29 322 грн. 85 коп., які станом на травень 1991 року в перерахунку на долари США становили 43 675 доларів США. Вважає, що оскільки Російська Федерація стала спадкоємицею СРСР, а Ощадбанк Російської Федерації успадкував усі вклади Ощадбанку СРСР, то Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» як банк, заснований Ощадбанком Російської Федерації, зобов'язаний виплатити Позивачу належну йому суму вкладів в розмірі 43 675 доларів США. До того ж, Позивач зазначив, що має право на отримання від Відповідача процентів за користування вкладом протягом 23 років, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційної складової боргу, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен рік та збитків у розмірі 43 675 доларів США. Крім того, Позивач зазначив, що протягом 23 років з моменту розпаду СРСР та проголошення Незалежності України він зазнавав нервових стресів та переживань через неповернення належних йому заощаджень, що негативно відбилося на його здоров'ї. Завдану йому моральну шкоду Позивач оцінює в 30 000 доларів США. Таким чином, просив суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідача визнати його заборгованість перед Позивачем щодо повернення належних Позивачу банківських вкладів, повернути банківські вклади, стягнути кошти за порушення грошового зобов'язання, стягнути пеню та відшкодувати збитки і моральну шкоду, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позивач надіслав на адресу суду клопотання розглядати справу у його відсутність, посилаючись на похилий вік та незадовільний стан здоров'я. Позов підтримав повністю. Просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник Відповідача позов не визнала. У задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю. Свою позицію аргументувала тим, що між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини щодо розміщення грошових вкладів. Крім того, представник Відповідача зазначила, що зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Таким чином, законодавством України передбачений спеціальний спосіб захисту прав вказаної категорії населення.
Представник Третьої особи у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не подавав. Однак надіслав на адресу суду заперечення на позовну заяву, де зазначив, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень, проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Виплата компенсацій здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з коштів, що перераховані з Державного бюджету на рахунки Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Таким чином, зобов'язання по виплаті грошових знецінених грошових заощаджень громадян покладається на державу. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», не погоджується з тим, що її залучено в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки, як передбачено статтею 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Суд, беручи до уваги думку представника Відповідача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність Позивача та представника Третьої особи, вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторони Позивача та Третьої особи.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, ознайомившись із письмовими запереченнями на позов Третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач має чотири ощадні книжки (рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4), видані філіалом № 6330 відділення в м. Перемишляни Львівської області Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», із загальною сумою вкладів на них 28 262 грн. 85 коп., які раніше перебували на рахунках Ощадного банку СРСР (а.с., а.с. 5, 6).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 року № N 537/96-ВР (далі - Закон), на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.
За змістом статті 2 вказаного Закону, держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Згідно зі статтею 6 Закону, компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства.
Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку.
Обслуговування громадян, пов'язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що законодавством України, передбачений спеціальний спосіб захисту прав вкладників в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Позивачу відомо про вказаний спосіб захисту, адже 11 квітня 2012 року Позивачем було знято 1000 грн. з ощадної книжки рахунок НОМЕР_1 (а.с. 5).
А тому, враховуючи вищевикладене, суд знаходить позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 1, 2, 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 року № N 537/96-ВР, керуючись статями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання заборгованості, повернення банківських вкладів, стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, стягнення пені та відшкодування збитків і моральної шкоди - в і д м о в и т и у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.