06.08.2014
Справа №22-ц/791/2263/2014 Головуючий в І інстанції Зуб І.Ю. Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.
06 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Колісниченка А.Г.,
суддів:Капітан І.А.,
Вадзінського П.О.,
при секретарі:Грицак А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Агроінвест», відділу державної виконавчої служби Великоолександрівського районного управління юстиції Херсонської області на ухвалу судді Суворовського районного суду м. Херсона від 27.06.2014 року у справі за скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новокам'янський» на дії відділу державної виконавчої служби Великоолександрівського районного управління юстиції Херсонської області, зацікавлені особи: приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Агроінвест», ОСОБА_5, -
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Херсона від 27.06.2014 року скаргу СВК «Новокам'янський» задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області щодо не надсилання виконавчих листів від 13.05.2014 року у справі №668/16333/13-ц до ліквідаційної комісії СВК «Новокам'янський». В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою судді ПП «Виробничо-коомерційна фірма «Агроінвест» та ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ПП «Виробничо - комерційна фірма «Агроінвест» зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи. Також, вважає, що дії державного виконавця ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області щодо відмови в задоволенні заяви голови ліквідаційної комісії СВК «Новокам'янський» від 22.05.2014 року № 43, як боржника виконавчого провадження, про надсилання ліквідаційній комісії виконавчих документів, зняття арешту з майна та розрахункових рахунків боржника та закінчення виконавчого провадження є законними та обґрунтованими, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна та розрахункових рахунків боржника виноситься державним виконавцем у передбачений чинним законодавством спосіб та у визначений строк. Крім того, вважає, що рішення про ліквідацію було прийняте боржником з метою досягнення завершення виконавчого провадження і ухилення від стягнення майна. У зв'язку з чим, ПП Виробничо - комерційна фірма «Агроінвест» просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги СВК «Новокам'янський» .
В апеляційній скарзі ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч.3 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом. Також зазначає, що ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, в якому відсутні такі підстави як направлення виконавчих документів до ліквідаційної комісії (ліквідатора).Таким чином, суд першої інстанції, визнаючи неправомірними дії державного виконавця в частині відмови у направленні виконавчого листа ліквідаційній комісії СВК «Новокам'янський» не врахував, яким чином дане виконавче провадження продовжуватиметься без оригіналу виконавчого листа, та які наслідки матиме направлення їх на подальше виконання. На підставі чого, ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги СВК «Новокам'янський» в повному обсязі.
Представник ПП «Виробничо- комерційна фірма «Агроінвест» - Івченко О.О., у судовому засіданні на задоволенні своєї апеляції наполягав, з підстав зазначених у скарзі, проти доводів скарги ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області не заперечував.
Представник ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області Осадчук Н.М., у судовому засіданні на задоволенні своєї скарги наполягав, з підстав зазначених у скарзі, проти доводів апеляції ПП «Виробничо-комерційна фірма «Агроінвест» не заперечував.
Представник СВК «Новокам'янський» - Валігурський Г.Ю., у судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважаючи ухвалу суду законною.
ОСОБА_5 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі ч. 2ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Великоолександрівського РУЮ Херсонської області перебувають виконавчі листи № 688/16333/13-ц від 13.05.2014 року, видані Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_5 та СВК «Новокам'янський» заборгованості у сумі 1 806 177,81 грн. та судових витрат (а.с.10,11).
Рішенням загальних зборів СВК «Новокам'янський» від 30.04.2014 року, зафіксованим у протоколі № 3 було вирішено припинити діяльність СВК шляхом його ліквідації і призначено ліквідаційну комісію (а.с.6). Дані щодо розпочатої процедури ліквідації СВК «Новокам'янський» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.7,8). Також оголошення щодо прийнятого рішення про ліквідацію підприємства опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр» (а.с.9).
22.05.2014 року головою ліквідаційної комісії СВК «Новокам'янський» на адресу начальника ВДВС Великоолександрівського РУЮ Херсонської області направлено заяву з проханням надіслати до ліквідаційної комісії виконавчі документи в яких боржником виступає СВК, зняти арешт з майна підприємства та закінчити відповідні виконавчі провадження (а.с.12). ВДВС Великоолександрівського РУЮ відмовився задовольняти прохання голови ліквідаційної комісії (а.с.13).
Названі обставини встановлені судом першої інстанції повно та правильно на підставі наданих сторонами доказів, однак зроблені ним із встановлених обставин висновки суперечать змісту норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Частково задовольняючи вимоги СВК «Новокам'янський» суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не виконана вимога ст..67 Закону України «Про виконавче провадження», що виразилось у бездіяльності щодо не направлення виконавчих листів до ліквідаційної комісії. Однак, з такими висновками, колегія погодитись не може через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Через що оскаржувана ухвала, в частині задоволення вимог СВК «Новокам'янський» підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
При цьому у відповідності до частин 2 та 3 статті 67 цього Закону, у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, враховуючи зазначені норми Закону, підстави для закінчення виконавчого провадження виникають з моменту повної ліквідації (припинення) юридичної особи, яка має статус боржника, і лише даний факт має вирішальне значення та свідчить про можливість розпочати процедуру, передбачену ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Під ліквідацією юридичної особи розуміється один із способів припинення діяльності такого суб'єкта господарювання, що вбачається з норми частини 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).
Частина 7 статті 59 ГК України в свою чергу визначає, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Тотожні приписи містить також стаття 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV, а саме передбачає, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Судом першої інстанції встановлено, що ліквідаційною комісією на виконання вимог статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державному реєстратору подано документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.
Частиною 1 статті 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.
Так, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7-8) вбачається, що 06.05.2014 року державним реєстратором внесено запис про рішення засновників СВК «Новокам'янський» щодо припинення юридичної особи у зв'язку із ліквідацією.
Колегія суддів наголошує, що внесений 06.05.2014 року до ЄДР запис не є тотожним запису про ліквідацію суб'єкта господарювання та не засвідчує факту припинення юридичної особи. Належним підтвердженням ліквідації СВК «Новокам'янський» в спірних правовідносинах може бути лише запис у Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, внесений із дотриманням процедури, передбаченої нормами статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію фізичних осіб та юридичних осіб-підприємців".
З огляду на те, що настання підстав для закінчення виконавчого провадження, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч.2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", пов'язано із обставинами припинення суб'єкта господарювання, які в свою чергу виникають з моменту внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру, у спірних правовідносинах державний виконавець був позбавлений права закриття виконавчого провадження та направлення виконавчих документів до ліквідаційної комісії.
Також колегія суддів, вважає за необхідне відзначити,що така позиція узгоджується із прецендентною практикою Європейського суду по застосуванню ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки право на забезпечення примусового виконання судового рішення є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд.
Так, у п. 40 рішення від 19.03.1997 р. в справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж Суд уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року.
В п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Антонюк проти України" від 11.12.2008 р. відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
У п. 38 рішення у справі «Кунашко проти Росії» від 17.12.2009 р. Європейський суд з прав людини нагадав, що «у разі, коли винесено рішення проти «приватного» відповідача, на державу покладається позитивний обов'язок, який полягає в тому, щоб громадянам було надано юридичний арсенал, що дозволяє їм отримати належне від їх боржників, які наполегливо ухиляються від виплати присуждених судами сум; Очевидно, що мова йде про обов'язки надати засоби для досягнення результату, а не забезпечувати сам результат; Влада повинна забезпепечувати розумно доступні заходи на допомогу кредиторам; Отже, якщо не буде встановлено, що прийняті національними владою заходи були адекватними та достатніми, держава не звільняється від відповідальності за несплату боргів по виконавчому листу приватним боржником».
Колегія відзначає, що обов'язковість виконання судових рішень щодо боржників юридичних осіб державною виконавчою службою встановлена ст. 13 Закону «Про судоустрій та статус суддів».Згідно із ст.ст. 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження» якщо рішення не виконано боржником добровільно протягом 7 днів, то ДВС розпочинає його примусове виконання. Таким чином, якщо видано виконавчий лист про стягнення, а боржник, у тому числі в особі ліквідаційної комісії, добровільно не виконав судове рішення, то воно підлягає обов'язковому примусовому виконанню з боку ДВС. Завершення виконавчого провадження при відсутності виконання судового рішення як з боку боржника так і з боку ДВС з одночасною передачею виконавчого документа голові ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку за ст. 67 Закону «Про виконавче провадження» позбавляє стягувача сенсу судового рішення і судового розгляду взагалі, оскільки судове рішення не виконується з боку державного органу, а оригінал виконавчого документа знаходиться у ліквідаційної комісії, тобто в самого ж боржника, який не сплачує борг. На відміну від органу державної виконавчої служби, який виконує функції держави на підставі Закону «Про виконавче провадження», та державного виконавця, який є державним службовцем і виконує функції щодо примусового виконання рішень на підставі Закону «Про державну виконавчу службу», ліквідаційна комісія (ліквідатор) боржника, складається з приватних осіб, призначеними самим боржником, які перебувають на його утриманні і тому дія вказаних законів на них не розповсюджується. Окрім того, на відміну від органу державної виконавчої служби чи державного виконавця, які у відповідності до вказаних законів зобов'язані виконати рішення суду у строк 6 місяців, на ліквідаційну комісію (ліквідатора) ці норми не розповсюджуються і жодного строку виконання ними рішень законом не встановлено. Також колегія відзначає, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) не є юридичними особами, а є найманими зацікавленими особами боржника, які діють від його імені і в його інтересах, а тому оскаржити їх дії окремо від дій боржника не можливо. Закони України не допускають повторного звернення до суду для стягнення боргу, якщо про його стягнення вже постановлено судове рішення раніше. А тому повторно звернутися до суду для стягнення боргу з боржника в зв'язку з його несплатою ліквідаційною комісією не можливо.
Колегія вважає , що закінчення виконавчого провадження із зняттям арештів з майна та передачею виконавчого документа ліквідатору за постановою ДВС є правомірним тільки в випадку перебування боржника в стадії ліквідації в процесі банкрутства. В цьому випадку, на відміну від ліквідації за ініціативою засновників, визначення кола кредиторів, суми й черговості їх вимог, а також дії ліквідатора з продажу майна банкрута та задоволення кредиторських вимог здійснюються під контролем кредиторів та суду, що є гарантією врахування інтересів кредиторів та задоволення їх вимог з майна банкрута.
Враховуючи наведене , колегія суддів вважає дії державного виконавця , щодо не направлення виконавчих листів до ліквідаційної комісії та закриття виконавчого провадження такими, що узгоджуються із нормами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Агроінвест» та відділу державної виконавчої Великоолександрівського районного управління юстиції Херсонської області задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 27.06.2014 року, в частині задоволення вимог СВК «Новокам'янський» про визнання неправомірною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Великоолександрівського районного управління юстиції в Херсонській області не надсилання виконавчих листів № 668/16333/13ц від 13.05.2013 року до ліквідаційної комісії СВК «Новокам'янський» скасувати.
СВК «Новокам'янський» у задоволенні вказаних вимог відмовити.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: