13 серпня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Савчук М.В., Лисака І.Н.
секретаря: Тодоряка Г.Д.
за участю: представника відповідача Ребрика А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним збільшення процентної ставки за кредитним договором, за апеляційною cкаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2014 року,-
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним збільшення процентної ставки за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити: визнати недійсним збільшення ПАТ «УкрСиббанк» з 31.03.2008 в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 8,99% до 17,98% за кредитним договором від 21 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з урахуванням процентної ставки 8,99%; визнати недійсним збільшення ПАТ «УкрСиббанк» з 05.02.2008 року в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 13,40% до 26,80% за кредитним договором від 05 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з урахуванням процентної ставки 13,40%;
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
22ц-1184 / 2014 Головуючий у 1 інстанції Цуркан В.В.
Категорія 19 Доповідач Бреславський О.Г.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що банком відповідно до п. 9.2 кредитного договору № 11129982000 від 21.03.2007 своєчасно було направлено позивачу повідомлення про підвищення відсоткової ставки, що останньому було відомо про таке підвищення; що згідно п. 1.3.1 кредитного договору №11293917000 від 05.02.2008, на момент його укладення, сторони погодили те, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки вказаної в п.1.3.1; що позивачу було достеменно відомо про зміну порядку нарахування відсоткової ставки, оскільки останній власноручно підписав додаткову угоду № 2 від 24.09.2009 до кредитного договору №11293917000 від 05 лютого 2008 року та № 3 від 24.09.2009 до кредитного договору №11299822000 від 21 березня 2007 року; що позивач перестав сплачувати заборгованість по кредиту з 30.11.2010, що за правилами ч. 2 ст. 642 ЦК України свідчить про його згоду щодо зміни порядку нарахування відсотків на прострочену суму боргу.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що він не був належно повідомлений про зміну відсоткової ставки не заслуговують на увагу, оскільки зміна розміру процентної ставки за кредитним договором №11129982000 від 21 березня 2007 року відбулася у березні 2008 року, а позивач перестав сплачувати заборгованість по кредиту лише 30.11.2010, що за правилами ч. 2 ст. 642 ЦК України свідчить про його згоду щодо зміни порядку нарахування відсотків на прострочену суму боргу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307,308,313 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: