Справа № 492/643/14-к
Іменем України
12 серпня 2014 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинувачуваної ОСОБА_5 ,
представника потерпілої-адвоката ОСОБА_6
потерпілої: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Острівне Арцизького району Одеської області, болгарки, громадянки України, з середньотехнічною освітою, заміжньої, не працюючої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
19.06.2013р., приблизно о 08 год. 30 хв., більш точного часу в ході судового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїжджій частині вул.28 Червня м.Арциз Одеської області в порушенні вимог п.п. 12.1., 18.1. «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., допустила злочинну недбалість, тобто легковажно розраховувала на свої вміння та досвід водіння автомобіля, недостатньо оцінила значення своїх дій, що можуть викликати шкідливі наслідки, проявила неуважність і не стежила за дорожньою обстановкою і при виникненні небезпеки для руху, що виразилася в появі в полі її видимості пішохода ОСОБА_7 , яка переходила проїжджу частину АДРЕСА_2 зліва направо по нерегульованому пішохідному переходу по ходу, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , хоча мала таку можливість, внаслідок чого скоїла наїзд на неї, в результаті чого останній були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої, поєднаної, внутрішньочерепної травми: у вигляді струсу головного мозку, рани лобу, садна обличчя, перелому правого луча у типовому місці, крайовий, фрагментарний перелом бокової маси атланти з права, лінійного перелому у середньої треті бокової маси атланти з права, між м'язової гематоми верхньої і середньої третини правого стегна, садна верхніх та нижніх кінцівок, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 132 від 10.08.2013р., за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала себе винною в обсязі пред'явленого їй обвинувачення. В ході судового розгляду вона детально розповіла про обставини злочину та щиро розкаялася в його вчиненні, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов визнала частково, суму заподіяних матеріальних збитків у розмірі 3946,35 грн. визнала повністю, розмір заподіяної моральної шкоди визнала на суму 5000,00 грн., оскільки її тяжке матеріальне становище не дозволяє сплатити моральну шкоду в сумі 25000,00 грн. Крім того, ОСОБА_5 також просила суд застосувати відносно неї дії Закону України «Про амністію у 2014 році» так як має неповнолітніх дітей.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини в обсязі пред'явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддавала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміла зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченої, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв'язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої, потерпілої, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченої. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинувачуваною ОСОБА_5 своєї вини у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, її вина підтверджується показаннями потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_7 дала суду показання про те, 19.06.2013р. вона переходила проїзну частину дороги вул. АДРЕСА_2 зліва направо по нерегульованому пішохідному переходу. Перед тим, як переходити дорогу вона переконалась у відсутності транспортних засобів, але коли вона вже закінчувала рух по пішохідному переходу, то відчула удар в правий бік тулуба, після чого вона головою вдарилась о лобове скло автомобіля та впала на землю. Після виклику карети швидкої допомоги її було доставлено до Арцизької ЦРЛ, де була надана медична допомога. Цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Просила суд не наказувати суворо обвинувачувану.
Суд вважає, що вивчені в судовому засіданні докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Давши оцінку доказам, які були вивчені в процесі судового слідства, суд вважає доведеною винність обвинуваченої і вищеописані дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин у повнолітньому віці; проживає з чоловіком, який є інвалідом 2-ї групи та трьома неповнолітніми дітьми; характеризуються за місцем проживання позитивно; на обліку в наркологічному кабінеті, а також на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не знаходиться; раніше не судима.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; вчинення злочину жінкою у стані вагітності.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 під час судового слідства судом не встановлено.
Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого нею злочину, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що винній ОСОБА_5 для її виправлення та запобігання скоєння нею нових злочинів необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Підстав для застосування до обвинуваченої дії ст. 69 КК України суд не вбачає.
У той же час у судовому засіданні було встановлено, що підсудна ОСОБА_5 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвами про їх народження і не позбавлена відносно них батьківських прав.
08 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII (далі - Закон), який набув чинності 19 квітня 2014 року, тобто після вчинення ОСОБА_5 злочину.
Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК країни, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності вищезазначеним Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Таким чином, як було зазначено вище, підсудна ОСОБА_5 скоїла злочин з необережності, який не є особливо тяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України та скоєно нею у тверезому стані до вступу в законну силу Закону України «Про амністію у 2014 році» та на день набрання законної сили зазначеного закону ОСОБА_5 має неповнолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років і дана обставина судом встановлена в стадії судового розгляду кримінального провадження, тобто судом установлено наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене ОСОБА_5 діяння, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне постановивши обвинувальний вирок, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення 3946,35 грн. матеріальної шкоди, 25000,00 грн. - моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Сума матеріальної шкоди в судовому засіданні підтверджена доказами в повному обсязі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.02.1995р. № 4, який зазначає, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних обвинуваченим моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації …».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги те, що потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, правопорушення скоєне з необережності та з урахуванням всіх обставин, суд враховуючи характер злочину, глибину душевних страждань потерпілої, а також керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження сума моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
Судом не вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду, а в даному випадку сторонами кримінального провадження речові докази суду не надавались, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-375 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», суд, -
засудив:
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Засуджену ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами звільнити на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 суму матеріальної шкоди в розмірі 3946 (три тисячі дев'ятсот сорок шість) гривень 35 копійок; суму моральної шкоди в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_1