125/2016/14-ц
2/125/990/14
13.08.2014 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Грабчак І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -
В заяві до суду позивач вказав, що 10.04.2014 року він купив у відповідачів квартиру АДРЕСА_1, про що вони надали розписки та зобов'язувались оформити угоду нотаріально протягом місяця. Однак, отримавши гроші в сумі 30000 гривень, умов домовленості не виконують. Тому ОСОБА_1 звернувся до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати нікчемний договір, укладений 10.04.2014 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, дійсним та визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без його участі.
Відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов визнали повністю, не заперечували проти його задоволення, просили справу розглядати без їх участі, про що зазначили в письмових заявах до суду.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, прийнявши визнання позову відповідачами, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.
10.04.2014 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. За придбане майно заплатив 30 000 гривень. Після отримання коштів відповідачі зобов'язувались протягом місяця посвідчити укладений договір нотаріально. Однак, умов домовленості не виконують, чим позбавляють позивача права вільного володіння, користування та розпорядження придбаним майном.
Належність відповідачам спірної квартири підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Бюро по приватизації державного житлового фонду при виконкомі Барської міської ради 30.12.2005 року.
Ринкова вартість квартири, згідно висновку КП «Бюро технічної інвентаризації» № 241 від 22.07.2014 року становить 37596 гривень.
Укладення угоди між сторонами та сплата коштів позивачем за придбане майно підтверджується особистими розписками відповідачів.
Сторонами у справі вказані обставини не заперечуються і вони підтверджуються належними та допустимими доказами, що є у матеріалах справи. Крім того, відповідачі визнали позов і таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Враховуючи те, що придбані позивачем об'єкти є нерухомим майном, до нього застосовуються положення ст. 657 ЦК України щодо форми договору купівлі - продажу, тобто при укладанні даного договору не може бути застосована проста письмова форма, а обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Правова норма, а саме частина 3 статті 640 ЦК України, на час розгляду справи та на час звернення позивача до суду була змінена і положення щодо моменту укладення договору який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації - з моменту державної реєстрації, втратило силу з 1 січня 2012 року, згідно із Законом від 11 лютого 2010 року №1878- VІ, а в силу змін внесених Законом від 9 грудня 2011 року - з 1 січня 2013 року.
Після внесених змін до частини 3 статті 640 ЦК України її положенням встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а тому позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу за правилами частини 2 статті 220 ЦК України не суперечить цій нормі.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В силу ст.215 ч.2 ЦПК України у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним, однак нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Судом встановлено, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст. 203 п. 3 ЦК України. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачем виконано всі, передбачені законом, умови договору.
За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 130, 174 ЦПК України, ст. 655, 657, 662, 629, 392, 203, 204, 215, 218,220, 331 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нікчемний правочин, укладений 10.04.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: В.М.Хитрук