73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 серпня 2014 р. Справа № 923/1000/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "Стройкранінвест", м. Херсон
до відкритого акціонерного товариства "Джерело", м. Херсон
про зобов'язання передати технічну документацію
За участю представників сторін:
від позивача - представник Сердюк Б.В., довіреність №19/09 від 19.09.2012р.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Приватне підприємство "Стройкранінвест" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Джерело" (відповідач) передати технічну документацію на обладнання згідно договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на умови договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р. та положення ст.ст. 11, 15, 251, 526, 530, 682, 683 ЦК України.
22 липня 2014 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що дійсно, 30.11.2012р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №6/12 на виконання якого відповідачем було передано, а позивачем прийнято обладнання визначене Специфікацією №1 що є невід'ємним додатком договору. Передавання обладнання оформлено Актом приймання-передавання обладнання від 27.12.2012р. Одночасно із передачею обладнання позивачу було передано витратні, податкові накладні та технічну документацію на обладнання, що не потребувало оформлення якогось окремого акта приймання-передавання, оскільки таке не передбачалось договором. Технічну документацію неможливо було не передати оскільки частина обладнання передавалась в упаковці заводу-виробника, з керівництвом по експлуатації та гарантійним талоном.
Відповідач також зазначає, що саме позивач не виконав власні зобов'язання за договором купівлі-продажу - не здійснивши оплату за придбаний та отриманий товар у визначені п. 4.2. строки. Внаслідок тривалої відсутності оплати за придбаний товар, 15.02.2013р. сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу №6/12 про що уклали відповідну угоду (яка серед іншого містить пункт про повернення технічної документації в момент її підписання). Того ж дня, обладнання було повернуто відповідачу за актом приймання-передавання. Доводи позивача про часткове невиконання відповідачем договору купівлі-продажу є безпідставними та на теперішній момент відповідач не має жодних зобов'язань перед позивачем внаслідок розірвання договору. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 24-50).
У судовому засіданні 22.07.2014р. представник позивача заперечив проти існування угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р. і акту приймання-передавання від 15.02.2013р. та заявив усне клопотання про витребування оригіналів даних документів.
Ухвалою суду від 22.07.2014р. суд витребував у відповідача оригінал угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р., оригінал акту приймання-передавання від 15.02.2013р. та оригінали статутних та реєстраційних документів.
Відповідач вимоги ухвали суду від 22.07.2014р. не виконав, витребуваних судом документів не надав про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.
06 серпня 2014 року позивач подав до суду заяву про витребування документів у відповідача на час розгляду справи. У даній заяві позивач зазначає, що надані відповідачем до суду разом із запереченнями (відзивом на позовну заяву) копії документів, зокрема, угоди про розірвання від 15.02.2013 року спірного договору купівлі-продажу від 30.11.2012 року за №6/12, акт приймання передачі обладнання від 15.02.2013 року, тощо, не існували та не існують, як такі та взагалі не були створені сторонами спору у даній справі. Тому на думку позивача виникає необхідність витребування вказаних вище оригіналів документів у сторони, що їх надала суду у копіях для судового дослідження під час розгляду даної справи судом та позивачем зокрема, про що останній і просить суд для витребування їх з боку відповідача та на час розгляду даної справи у суді.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи вказані вище і надані відповідачем копії господарських договорів і документів взагалі відсутні, а позивач у свою чергу заперечує їх існування як у минулому так і тепер, зокрема в тому числі, як правову підставу щодо подачі і подальшого задоволення позову позивача у даній справі.
Ухвалою суду від 07.08.2014р. суд повторно витребував у відповідача оригінал угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р. та оригінал акту приймання-передавання від 15.02.2013р.
Відповідач вимоги ухвали суду від 07.08.2014р. не виконав, витребуваних судом документів не надав про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також зазначив, що у зв'язку із не надання відповідачем оригіналів угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р. та акту приймання-передавання від 15.02.2013р., проти існування яких заперечує позивач, неможливо призначити та провести у справі почеркознавчу експертизу документів.
Відповідач у судове засідання 14.08.2014р. не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки та ненадання витребуваних доказів суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвала суду від 09.07.2014р. про порушення справи повернулась до суду 13.08.2014р. з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання». Станом на 14.08.2014р. у суду відсутні докази про отримання або не отримання відповідачем ухвал суду від 22.07.2014р. та від 07.08.2014р.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08.07.2014р., місцем реєстрації відповідача є м. Херсон, вул. 9-А Східна (а.с. 57). Така ж адреса вказана позивачем і у позовній заяві.
У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки у судове засідання відповідача, суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 30 листопада 2013 року між приватним підприємством "Стройкранінвест" (надалі - позивач, покупець) та відкритим акціонерним товариством "Джерело" (надалі - відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу №6/12 (надалі - договір).
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. 682 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 683 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах договору обладнання згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Судом встановлено, що позивач належно виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 27.12.2012 року.
За умовами п.3.3. договору продавець надає видаткові, податкові накладні, акт приймання-передачі, а також технічну документацію на обладнання.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п.3.3. договору не передав йому, як покупцю технічну документацію на обладнання відповідно до Специфікації №1, що є додатком №1 до договору.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували виконання ним п.3.3. договору в частині передачі позивачу технічної документації на обладнання.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи свідчать, що 18.04.2014 р. позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою №1 про передачу на протязі 7 днів з дні отримання даної вимоги технічної документації на обладнання за договором №6/12 від 30.11.2012р. Дана претензія- вимога №1 залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Матеріали справи підтверджують, що відповідач свої зобов'язання не виконав, належних та допустимих доказів передачі технічної документації позивачу не надав.
Отже, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача передати технічну документацію на обладнання згідно договору купівлі-продажу №6/12 від 30.11.2012р., є обґрунтованою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З огляду на неявку відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 ГПК України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Твердження відповідача щодо укладення 1502.2013 року між сторонами угоди про розірвання договору купівлі-продажу № 6/12 від 30.11.2012р. та акту приймання-передачі обладнання від 15.02.2013р., яким майно за цим договором було повернуто відповідачем позивачу, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження зазначених доводів щодо укладення вищезазначеного договору та акту між сторонами, відповідачем надано їх копії.
Проте, представник позивача категорично заперечує проти існування угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу № 6/12 від 30.11.2012р. та акту приймання-передачі обладнання від 15.02.2013р. Представником відповідача було подано заяву про призначення у справі почеркознавчої експертизи вказаних документів.
У зв'язку із необхідністю призначення почеркознавчої експертизи суд двічі ухвалами витребовував у відповідача оригінали угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу № 6/12 від 30.11.2012р. та акту приймання-передачі обладнання від 15.02.2013р.
Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, про причини не повідомив.
Суд вважає, що дії відповідача свідчать про зловживанням ним своїми процесуальними правами та намаганням ввести позивача та суд в оману.
У зв'язку із ненаданням відповідачем оригіналів документів на які відповідач посилається, як на підставу своїх заперечень, суд позбавлений права призначити у справі почеркознавчу експертизу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК. (п. 2.4. постанови).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування угоди від 15.02.2013р. про розірвання договору купівлі-продажу № 6/12 від 30.11.2012р. та акту приймання-передачі обладнання від 15.02.2013р.
Отже, доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Джерело" (73000, м. Херсон, вул. 9-А Східна, код ЄДРПОУ - 05396669) передати приватному підприємству "Стройкранінвест" (73000, м. Херсон, вул. Садова, 9-Б, кв. 5, код ЄДРПОУ - 35120955) технічну документацію на обладнання згідно договору купівлі-продажу №6/12 від 30 листопада 2012 року.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Джерело" (73000, м. Херсон, вул. 9-А Східна, код ЄДРПОУ - 05396669) на користь приватного підприємства "Стройкранінвест" (73000, м. Херсон, вул. Садова, 9-Б, кв. 5, код ЄДРПОУ - 35120955) суму судового збору у розмірі 1218,00 грн.
Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.08.2014 р.
Суддя С.В. Нікітенко