"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2670/14
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКОР" про стягнення штрафних санкцій в сумі 120,60 грн., суд -
Суть спору: 07.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКОР" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 168405,02 грн..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 21.07.2014 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено до 11.08.2014 р.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
11.08.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
01.02.2013 р. між ТОВ "Сан віт-Холдінг" (Постачальник) та ТОВ "Амікор" (Покупець) був укладений договір поставки №61, пунктом 1.1. якого передбачено, що Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити в порядку передбаченим договором гофропродукцію (Товар), асортимент, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях.
Відповідно до п. 2.1 договору, Постачальник зобов'язується формувати асортимент та кількість товару в партіі на підставі та в відповідності із заявкою Покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом з ним.
Згідно п.2.2 Покупець зобов'язаний прийняти товар, або вчинити необхідні з його боку дії для забезпечення його одержання..
Пунктом 4.1 передбачено, що поставка товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця. Всі заявки на наступний календарний місяць повинні бути оформлені на офіційному бланку, або відправлені електронною поштою та надані Покупцем до 20 числа поточного календарного місяця..
Згідно з п. 4.2, Поставка товару відбувається протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту затвердження заявки Покупця.
Відповідно до п.6.1 ціна Товару зазначається в специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого Покупцем, сума яких складає загальну суму договору.
Згідно з п.6.3, 6.4. Покупець сплачує попередню оплату 100% вартості кожної партії на підставі рахунку Постачальника. Розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п.7.1 договору, у випадку порушення строків відвантаження товару Постачальником, винна сторона сплачує на користь потерпілої пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення.
Згідно з п.7.2 сторони вправі застосувати і інші дозволені законодавством санкції відносно невиконання зобов'язань в т.ч. втрачену вигоду.
Відповідно до п. 10.1, 10.2 Договір вступає в силу з моменту підписання його Постачальником і Покупцем і діє до 31.12.2014р. У випадку невиконання грошових зобов'язань в термін дії договору, його дія продовжується до повного виконання зобов'язань, що випливають з умов діючого договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 668966,40 грн., що підтверджується видатковими накладними
- №РН-0000252 від 04.03.2013р.,
- №РН-0000322 від 20.03.2013р.,
- №РН-0000560 від 16.04.2013р.,
- №РН-0000592 від 21.04.2013р.,
- №РН-0000759 від 25.06.2013р.,
- №РН-0000821 від 08.07.2013р.,
- №РН-0000934 від 29.07.2013р.,
- №РН-0001054 від 22.08.2013р.,
- №РН-0000053 від 22.01.2014р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконанні свої зобов'язання за договором поставки №61 від 01.02.2013 р. неналежним чином та не було проведено в повному обсязі оплату за поставлену продукцію, у зв'язку з чим у ТОВ " Амікор" утворилась заборгованість в розмірі 140405,60 грн.
З наведених підстав позивач ТОВ " САНВІТ-ХОЛДІНГ " звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ "АМІКОР" 140405,60 грн. Заборгованості та 27999,42 грн. штрафних санкцій.
06.08.2014р. до канцелярії суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 16,60 грн. та пеню у сумі 104 грн. та повідомляє суд, що відповідачем повністю оплачено суму основного боргу.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.
Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі договору договір поставки №61 від 01.02.2013 р.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з Його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу ( ч.1, 2 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари),а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Щодо стягнення пені та трьох процентів річних за порушення зобов'язання, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 104 грн.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок пені, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати поставленої продукції.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат, суд приймає його до уваги.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
За приприписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКОР" про стягнення штрафних санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКОР" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, буд. 5, код ЄДРПОУ 33988771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" (02660, м. Київ, вул.. М. Раскової, 23, оф. 704, код. ЄДРПОУ 32304939) суму 120 (сто двадцять) грн. 60 коп., що складається з 16 (шістнадцять) грн. 60 коп. 3% процентів річних та 104 (сто чотири) грн. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКОР" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, буд. 5, код ЄДРПОУ 33988771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" (02660, м. Київ, вул.. М. Раскової, 23, оф. 704, код. ЄДРПОУ 32304939) судові витрати у сумі 3368 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 10 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 18.08.2014 р.
Суддя Зайцев Ю.О.