12 серпня 2014 року Справа № 915/752/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство", вул. Загребля, 65, с. Бочечки, Конотопський район, Сумська область, 41635
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Металпромсервіс", вул. 8 березня, буд. 34 А, офіс 204, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54029
про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року
за участю представників сторін:
від позивача Розуменко Олександр Юрійович, довіреність № 2 від 12.06.2014 року;
від відповідача представник не з'явився.
Державне підприємство "Конотопське лісове господарство" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Металпромсервіс" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року в сумі 40 981, 34 грн., в тому числі: 36 292, 70 грн. - основного боргу; 2 111, 86 грн. - 3 % річних; 2 576, 78 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 17.06.2014 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Металпромсервіс" на ухвалу господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 29.05.2014 року повернуто скаржнику.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.2014 року розгляд справи відкладено на 10.07.2014 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2014 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.08.2014 року.
08.08.2014 року від позивача надійшла заява від 06.08.2014 року вих. № 923 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за відпущений паркет у сумі 36 292, 70 грн., 3 % річних у сумі 2 344, 53 грн., інфляційні втрати у сумі 4 464, 00 грн. (арк. справи 75-76).
Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив наступне.
Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем збільшено суму 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення.
Дії позивача щодо збільшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Представник позивача Розуменко О. Ю. має право на збільшення розміру позовних вимог, що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 12 від 12.06.14 року (арк. справи 29).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог. Відтак, позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 06.08.2014 року.
В судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.
Між ДП «Конотопське лісове господарство» та ТзОВ «Металпромсервіс» було укладено договір купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року.
Згідно п.п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця паркет кленовий, а покупець зобов'язується належним чином прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах договору.
В п. 4.2 Договору зазначено, що загальна сума договору 61 292, 70 грн. У відповідності до п.п. 5.1 договору поставка товару по договору здійснюється на умовах EXW франко-нижній склад продавця.
Позивач обов'язки за договором виконав, а саме: покупцю було передано товар у повному обсязі на умовах, визначених договором, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 064469 від 11.07.2012 року та довіреністю № 95 від 03.07.2012 року.
Відповідно до п. 7.1 Договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Для оплати товару покупцю було виставлено рахунок № 126 від 02.07.2012 року на суму 61 292, 70 грн.
Останнім днем своєчасної оплати за товар було 07.07.12 року.
Згідно виписки по особовому рахунку позивача № 26009031629001 у АТ «Брокбізнесбанк» за 06.08.2012 року відповідачем частково було оплачено товар за договором № 76 від 02.07.2012 року у сумі 25 000, 00 грн.
Після отримання паркету покупець до ДП «Конотопське лісове господарство» з приводу неналежної якості товару не звертався та не заявляв жодних претензій.
З метою досудового врегулювання спору в порядку ст. 6 ГПК України на адресу відповідача було направлено претензію № 09-03/245 від 18.02.2014 року. На час звернення з позовом відповідь на претензію не надходила та заборгованість погашеною не була.
Враховуючи несвоєчасну оплату за товар, відповідачу також нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
Із посиланням на викладене та приписи ст. 193 ГК України, ст. 526, 625, 629 ЦК України та умови договору позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника у судові засідання 17.06.2014 року, 10.07.2014 року та 12.08.2014 року не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи (арк. справи 25, 50).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.13 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.
Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
08.08.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача на виконання вимог суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву (арк. справи 54), в яких відповідач зазначає, що на балансі підприємства на сьогодні не перебуває майно - паркет кленовий, 875, 61 м.кв., а також те, що у власника підприємства ОСОБА_4 повністю відсутні документи, які б підтверджували розрахунки по договору, а також сам договір. Посилаючись на договір купівлі-продажу як на підставу для задоволення позову, позивач має надати належні та допустимі докази дійсності зазначеного договору. При його укладенні ймовірно ж було перевірено повноваження директора ТзОВ "Металпромсервіс" Мельника К. М. Також відповідач вказує, що у нього бракує матеріалів для надання обґрунтованих заперечень на позов. Долучені до позову додатки є неналежними доказами з точки зору їх дійсності - на рахунку, податковій накладній, банківських виписках - відсутні відповідні печатки. Окрім цього, позивач долучає, як доказ направлення відповідачу претензії, квитанцію (копію), у якій зазначено, що претензія направлена у м. Миколаїв, а адреса, на яку направляється, не зазначена, що викликає сумнів у тому, що претензія взагалі направлялась відповідачу. Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
02.07.2012 року між Державним підприємством "Конотопське лісове господарство" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Металпромсервіс" (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 76 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця паркет кленовий (далі - товар), а Покупець зобов'язався належним чином прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору) (арк. справи 8-10).
Відповідно до п. 12.2 Договору даний договір діє до 31.12.2012 року.
Відповідно до п. 12.3 Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Договір підписано та скріплено печатками юридичних осіб.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Умовами Договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 3.1 Договору асортимент - паркет кленовий - 875, 61 кв.м.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 кв. м. на умовах EXW франко-нижній склад Продавця складає: 70 грн. за 1 кв. м. (в т. ч. ПДВ).
Відповідно до п. 4.2 Договору загальна сума договору становить 61 292, 70 грн. з врахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставка товару по даному договору здійснюється на умовах EXW франко-нижній склад продавця.
Відповідно до п. 6.3 Договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.
Відповідно до п. 7.1 Договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Відповідно до п. 8.1 Договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату товару на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.
Відповідно до п. 8.2 Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін.
Відповідно до п. 8.3 Договору продавець зобов'язаний передати покупцю товар після сплати рахунку на протязі 10 календарних днів.
Відповідно до п. 12.4 Договору якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою.
Судом встановлено наступне.
На виконання умов Договору позивачем ДП «Конотопське лісове господарство» було виставлено відповідачу ТзОВ "Металпромсервіс" рахунок № 126 від 02.07.2012 року на загальну суму 61 292, 70 грн., у тому числі ПДВ 10 215, 45 грн. (арк. справи 13).
В подальшому 11.07.12 року позивачем ДП «Конотопське лісове господарство» було поставлено відповідачу ТзОВ «Металпромсервіс» товар (паркет кленовий) у кількості 875, 61 кв.м. на загальну суму 61 292, 70 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 064469 від 11.07.2012 року, яка підписана представником відповідача Мельником Костянтином Миколайовичем (арк. справи 11).
Факт вчинення господарської операції також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкової накладної № 46 від 11.07.2012 року (арк. справи 14), квитанціями № 1, 2 (арк. справи 60-61) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року (арк. справи 62-71).
Судом встановлено, що відповідачем не виконано свого зобов'язання щодо проведення попередньої оплати за товар. Однак, після отримання товару відповідачем було виконано свій обов'язок з оплати вже за поставлений товар частково. Так, 06.08.12 року відповідачем було проведено оплату за товар в розмірі 25 000, 00 грн., що підтверджується наявною у справі випискою з рахунку АТ "Брокбізнесбанк", де в графі призначення платежу відповідачем зазначено "оплата за паркет згідно договору № 76 від 02.07.12 року" (арк. справи 15). Відтак, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 36 292, 70 грн. (61 292, 70 грн. - 25 000 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказано вище, в порушення умов Договору (п. 7.1, п. 8.1) відповідач до дня поставки товару (11.07.12 року) не провів попередню оплату за товар. Натомість, 06.08.12 року відповідач частково в розмірі 25 000 грн. оплатив кошти вже за поставлений товар.
За змістом ч. 4 ст. 538 ЦК України сторона, яка зобов'язана надати передуюче виконання, має виконати цей обов'язок незалежно від того, чи надано їй зустрічне виконання. Тобто, фактична зміна послідовності дій при зустрічному виконанні не звільняє суб'єкта передуючого виконання від покладеного на нього обов'язку, оскільки в іншому випадку суб'єкт передуючого виконання здійснив би безпідставне набуття (збереження) майна за раунок іншої сторони зобов'язання.
Нічим не обмежений обов'язок оплати поставленої відповідно до умов договору продукції (хоча б і без здійсненого покупцем передбаченої договором попередньої оплати) випливає безпосередньо з вимог закону, договору та з факту прийняття такої продукції покупцем (постанова ВГСУ від 24.03.11 року по справі № 10/115).
Системний аналіз приписів абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України та ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України свідчить, що у відповідача існує обов'язок оплатити кошти за отриманий товар, окільки зустрічне виконання зобов'язання має бути виконано обома сторонами. Крім того, фактичні дії відповідача щодо проведення 06.08.12 року часткової оплати вже за отриманий товар свідчать як про прийняття ним товару, так і про обізнаність про необхідність проведення оплати в повному обсязі.
Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності суми заборгованості в розмірі 36 292, 70 грн., як і не подано суду доказів оплати коштів. Натомість, подані до матеріалів справи докази в їх сукупності свідчать про отримання товару відповідачем, а, відтак, і про виникнення у нього обов'язку з оплати за товар. Твердження відповідача, викладені в письмових запереченнях, грунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності.
Судом також враховано, що позивач звертався до відповідача із претензією про сплату заборгованості вих. № 09-03/245 від 18.02.2014 року (арк. справи 16), у якій позивач просив відповідача терміново погасити заборгованість за отриманий товар у сумі 36 292, 70 грн. (арк. справи 16). Докази направлення вказаної претензій на адресу відповідача, вказану в договорі, наявні у матеріалах справи (арк. справи 17). Доказів направлення відповіді на вказану претензію суду не подано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року в розмірі 36 292, 70 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 344, 53 грн. та інфляційних витрат в сумі 4 464, 00 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).
Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних в сумі 2 344, 53 грн. за період з 08.07.2012 року по 12.08.2014 року. Детальний розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. справи 77).
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за період з 06.08.2012 року (проведення відповідачем часткової оплати) по 11.08.2014 року на суму 36 292, 70 грн., що становить 2 195, 46 грн. В цій частині позову розмір 3 % річних підлягає задоволенню. В решті 3 % річних судом відмовлено, оскільки позивачем не подано суду доказів, що рахунок на оплату був отриманий відповідачем раніше та, як наслідок, у позивача виникло право на нарахування 3 % річних за прострочення оплати. Натомість, факт оплати відповідачем частини коштів за товар 06.08.12 року свідчить про його обізнаність щодо необхідності провести оплату за товар в повному обсязі, а відтак і про порушення прав позивача.
В судовому засіданні 12.08.14 року представник позивача зазначив суду, що інфляційні втрати нараховані позивачем за період з серпня 2012 року по липень 2014 року, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.08.14 року.
Судом перевірено та встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку (арк. справи 77). Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою Бази "Законодавство" за період з серпня 2012 року по липень 2014 року на суму 36 292, 70 грн. (арк. справи 79) та встановлено, що розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 4 520, 50 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення 4 464 грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (ст. 83 ГПК України), дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 464 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 464 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 538, 610, 612, 629, 655, 691, 692, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 22, 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992935) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Металпромсервіс" (код ЄДРПОУ 25376781) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року.
Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Металпромсервіс", вул. 8 березня, буд. 34 А, офіс 204, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54029 (код ЄДРПОУ 25376781) на користь позивача Державного підприємства "Конотопське лісове господарство", вул. Загребля, 65, с. Бочечки, Конотопський район, Сумська область, 41635 (код ЄДРПОУ 00992935):
- 36 292, 70 грн. (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто дві грн. 70 коп.) - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року;
- 2 195, 46 грн. (дві тисячі сто дев'яносто п'ять грн. 46 коп.) - 3 % річних за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року;
- 4 464 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири грн. 00 коп.) - інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року;
- 1 820, 61 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять грн. 61 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову в частині стягнення 3 % річних в сумі 149, 07 грн. (сто сорок дев'ять грн. 07 коп.) відмовити.
Судовий збір в сумі 6, 39 грн. (шість грн. 39 коп.) покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.08.2014 року.
Суддя Е.М. Олейняш