01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"11" серпня 2014 р. Справа № 911/1981/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епік Фарма»
до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»
про стягнення 1 667 478, 15 грн.
за участю представників:
від позивача: Козаков О.А.
від відповідача: не з'явилися
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 667 478, 15 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 01.01.2012 р., з яких: 1 605 620, 23 грн. - основного боргу, 32 903, 66 грн. - пені, 6 774, 21 грн. - 3% річних та 22 180, 05 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.06.2014 р.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист № 1887 від 02.06.2014 р. (вх. № 10411/14 від 02.06.2014 р.), до якого додано документи по справі.
10.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 10.06.2014 р. (вх. № 11101/14 від 10.06.2014 р.), до яких додано частину витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1981/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.08.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 11.07.2014 р. (вх. № 13639/14 від 11.07.2014 р.) та супровідний лист № 43 від 07.08.2014 р. (вх. № 16029/14 від 07.08.2014 р.), до яких додано витребувані судом документи.
Присутній у судовому засіданні 11.08.2014 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 11.08.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.01.2012 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого позивач зобов'язався передати лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити їх, на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору позивач передає відповідачу товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що доказом передачі товару у власність відповідача є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином.
Згідно з п. 4.1 договору ціни на товар визначаються за згодою сторін (п. 4.2 договору) та зазначаються у видатковій накладній на кожну товарну партію і розуміються на умовах DDU м. Бориспіль. Загальна ціна договору складає суму всіх поставок, що здійснені на умовах цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору відповідач проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата поставленого товару проводиться на таких умовах: відповідач сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу.
Згідно з п. 5.3 договору за спільною згодою сторони можуть встановлювати інші умови оплати кожної товарної партії.
Відповідно до п. 6.1 договору товар вважається зданим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що для отримання товару на складі відповідача, уповноважена особа відповідача надає належним чином оформлену довіреність на отримання товару.
Відповідно до п. 6.3 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання видаткових накладних.
Згідно з п. 10.2 договору у випадку порушення відповідачем п. 5.2 та п. 5.4, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.
Пунктом 11.6 договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.
На виконання умов договору про купівлі-продажу № 1 від 01.01.2012 р., позивач по видаткових накладних № 0000000243 від 24.12.2013 р. на суму 464 947, 20 грн., № 0000000004 від 16.01.2014 р. на суму 679 104, 00 грн., № 0000000005 від 16.01.2014 р. на суму 3 533, 00 грн., № 0000000009 від 21.01.2014 р. на суму 3 886, 30 грн., № 0000000010 від 21.01.2014 р. на суму 17 118, 00 грн., № 0000000026 від 04.02.2014 р. на суму 647 315, 10 грн., № 0000000028 від 11.02.2014 р. на суму 149 346, 00 грн., № 0000000031 від 18.02.2014 р. на суму 75 031, 60 грн. передав відповідачу товар на загальну суму 2 040 281, 20 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № А 51776 від 26.12.2013 р., № А 51969 від 17.01.2014 р., № А 52009 від 22.01.2014 р., № А 52275 від 05.02.2014 р., № А 52397 від 12.02.2014 р., № А 52517 від 19.02.2014 р., вказаний товар прийняв. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.
Проте, враховуючи наявні у матеріалах справи накладну про повернення товару № 8639 від 18.03.2014 р., службові записки щодо руху коштів, акт про коригування вартості товару від 21.01.2014 р., платіжні доручення та банківські виписки, що підтверджують часткову сплату за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 605 620, 23 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1 від 01.01.2012 р. суду не надав.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 605 620, 23 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 1 від 01.01.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 10.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості, яка за розрахунком позивача складає - 32 903, 66 грн. за період з 08.02.2014 р. по 29.04.2014 р. (включно).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Судом перевірено розрахунок суми пені, зроблений позивачем, по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.
Оскільки в силу ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, суд прийшов до висновку про те, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме - 32 903, 66 грн.
Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 08.02.2014 р. по 29.04.2014 р. складають 6 774, 21 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по березень 2014 року (включно) складають 22 180, 05 грн.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що сума 3 % річних є більшою, ніж заявлена позивачем.
Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3 % річних у сумі, що заявлена позивачем, а саме - 6 774, 21 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 667 478, 15 грн. за договором купівлі-продажу № 1 від 01.01.2012., з яких: 1 605 620, 23 грн. - основного боргу, 32 903, 66 грн. - пені, 6 774, 21 грн. - 3 % річних та 22 180, 05 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епік Фарма» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код - 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епік Фарма» (01004, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 9, кімната 3, ідентифікаційний код - 36677807) 1 605 620 (один мільйон шістсот п'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 23 коп. - основного боргу, 32 903 (тридцять дві тисячі дев'ятсот три) грн. 66 коп. - пені, 6 774 (шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 21 коп. - 3 % річних, 22 180 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят) грн. 05 коп. - інфляційних втрат та 33 349 (тридцять три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 56 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 15.08.2014 р.
Суддя Т.В. Лутак