Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"11" серпня 2014 р. Справа № 911/2879/14
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс»
до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 266292,54 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: Шевчук А.Ю. - директор, протокол № 14 від 05.07.2006 р.
від відповідача: Кишенчук А.В., довір. № 154 від 17.05.2014 р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» (далі - ТОВ «НВП «Нафтогазгеосервіс», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України», відповідач) про стягнення 242448,93 грн., у тому числі - 191918,25 грн. інфляційних втрат, 50530,68 грн. 3% річних.
11.07.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «НВП «Нафтогазгеосервіс» було подано заяву № 24-д/14 від 11.07.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 266292,54 грн., у тому числі - 211660,81 грн. інфляційних втрат, 54631,73 грн. 3% річних.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви про збільшення розміру позовних вимог) становить 266292,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. та договором № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 211660,81 грн. інфляційних втрат, 54631,73 грн. 3% річних, а також судовий збір.
Розгляд справи відкладався.
25.07.2014 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України» було подано відзив № 57-11/2-518 від 25.04.2014 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що неможливість своєчасно погасити заборгованість перед ТОВ «НВП «Нафтогазгеосервіс» виникла в результаті неналежного виконання контрагентами відповідача грошових зобов'язань, а також, що ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України» перебуває у складному фінансовому становищі.
При цьому відповідач зазначив, що усвідомлює необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, але не має можливості їх вчасно виконати та просить суд відмовити ТОВ «НВП «Нафтогазгеосервіс» в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
У судових засіданнях 28.07.2014 р. та 11.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судових засіданнях 28.07.2014 р. та 11.08.2014 р. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 11.08.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
07.10.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи, за умовами якого виконавець зобов'язаний здійснити надання послуг з виконання науково-дослідної роботи за темою «Комплексний аналіз даних геолого-геофізичних досліджень з метою виявлення пасток вуглеводнів різного типу в межах Львівського палеозойського прогину» (послуги), а замовник зобов'язується прийняти у власність результати наданих послуг і оплатити їх вартість на умовах, викладених у цьому договорі.
Договір вважається укладеним з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 10.1 договору № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р.).
Відповідно до п. 2.2 договору № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. за надані послуги замовник, згідно з цим договором, перераховує виконавцю кошти без ПДВ, у сумі 2996666,67 грн., ПДВ - 599333,33 грн. Загальна ціна договору становить 3596000,00 грн.
Згідно з п. 2.5 договору № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. замовник здійснює у безготівковій формі оплату вартості наданих виконавцем послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання обома сторонами без зауважень відповідного акту здавання-приймання наданих послуг.
Додатком № 1 до договору № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. сторони передбачили 5 етапів надання послуг та строки їх виконання.
На виконання умов договору № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. позивач надав послуги відповідачу по IV та V етапу на загальну суму 1457000,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здавання-приймання послуг № 15-с від 02.07.2012 р. на суму 713000,00 грн., № 51-с від 29.12.2012 р. на суму 744000,00 грн.
Проте, відповідач за надані послуги за договором № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. вартістю 1457000,00 грн. розрахувався частково в сумі 350000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 103246 від 31.10.2012 р.на суму 350000,00 грн.
Крім того, 23.10.2012 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № С-607/15 про закупівлю послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін (п. 10.1 договору № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р.).
Відповідно до п. 3.2 договору № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 року ціна цього договору становить 562500,00 грн., крім того ПДВ - 112500,00 грн., всього 675000,00 грн.
Згідно з п. 4.2 договору № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р. оплата наданих послуг здійснюється поетапно на підставі актів здавання-приймання послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання відповідного акта здавання-приймання послуг по кожному виконаному етапу. При цьому, у разі сплати авансу, із суми, що має бути сплачена, вираховується питома частка авансового платежу.
На виконання умов договору № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р. позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 675000,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здавання-приймання послуг № 52-с від 29.12.2012 р. на суму 315000,00 грн., № 55-с від 29.12.2012 р. на суму 360000,00 грн.
Проте, відповідач за надані послуги за договором № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р. вартістю 675000,00 грн. не розрахувався.
Вищенаведені факти встановлені у рішенні господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13 позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» було задоволено повністю; стягнуто з ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» - 1782000,00 грн. основного боргу, 63960,00 грн. пені, 28571,65 грн. 3% річних, 37490,63 грн. судового збору.
Як встановлено судом, на момент розгляду даної справи № 911/2879/14 борг відповідача перед позивачем, стягнутий за вказаним рішенням, не було погашено.
Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 54631,73 грн. 3% річних та 211660,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договорами № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. та № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Окрім того, пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як зазначалось вище, борг відповідача перед позивачем за договорами № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р., № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р. не було погашено на час розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що розмір заявлених до стягнення з відповідача у даній справі 3% річних в сумі 54631,73 грн., нарахованих за період з 04.07.2013 р. до 11.07.2014 р. на суму 1107000,00 грн. в сумі 33937,89 грн., з 04.07.2013 р. до 11.07.2014 р. на суму 675000,00 грн. в сумі 20693,84 грн. на суми заборгованості, які виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. та № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13, є обґрунтованим та арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» про стягнення 54631,73 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Інфляційні втрати заявлені до стягнення з відповідача у даній справі в сумі 211660,81 грн., нараховані за період з серпня 2012 року до 11.07.2014 р. в сумі 131357,80 грн., а також з лютого 2013 року до 11.07.2014 р. в сумі 80303,01 грн., на суми заборгованості, які виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи від 07.10.2010 р. та № С-607/15 про закупівлю послуг від 23.10.2012 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013 р. у справі № 911/1945/13. Розмір зазначених інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» про стягнення 211660,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Поряд з цим слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів на спростування зазначених вище обставин відповідачем до матеріалів справи надано не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код 32710871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78, кім. 212, код 30980191) - 211660 (двісті одинадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 54631 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять одну) грн. 73 коп. 3% річних, 5325 (п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 85 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 18.08.2014 р.
Суддя В.М. Бабкіна