Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"06" червня 2014 р. Справа № 911/1000/14
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Черненко І. В. (довіреність б/н від 08.04.2014 р.);
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс", с. Петрушки, Києво-Святошинський район
до:
1) Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя;
2) Дочірнього підприємства „Віаланд", с. Петрушки, Києво-Святошинський район;
про стягнення 104 376, 54 грн
ТОВ „Васт-Транс" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПАТ „Запоріжтрансформатор", Дочірнього підприємства „Віаланд" про стягнення 2 215, 00 грн інфляційних збитків (за неналежне виконання основного зобов'язання за договором), 679, 38 грн 3 % річних (за неналежне виконання рішення суду), 26 671, 06 грн 3 % річних (за неналежне виконання основного зобов'язання за договором), 74 611, 10 грн збитків (упущена вигода) (104 176, 54 грн - з ПАТ „Запоріжтрансформатор", 200, 00 грн - з Дочірнього підприємства „Віаланд").
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та ПАТ „Запоріжтрансформатор", та невиконанням відповідачем-2 свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу згідно договору поруки від 03.06.2013 р., укладеного між ТОВ „Васт-Транс" та Дочірнім підприємством „Віаланд".
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1000/14 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 104 376, 54 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.04.2014 р.
09.04.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 29 від 07.04.2014 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.
09.04.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив № 56 від 08.04.2014 р. на позовну заяву, у якому він просить суд розглядати справу за відсутності його представника.
09.04.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.04.2014 р.
23.04.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.05.2014 р.
28.04.2014 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов лист № 1/05-к-2204 від 22.04.2014 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.
21.05.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання № 1/05-к-2005-15 від 20.05.2014 р., у якому він просить суд розстрочити виконання рішення суду протягом 6 місяців з пропорційним погашенням суми, що підлягає стягненню щомісяця, або відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.
21.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.06.2014 р.
04.06.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.06.2014 р.
03.06.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 30 від 03.06.2014 р., у якій він просить суд залишити заяву відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.
06.06.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надали.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
01.12.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір транспортного експедирування № DL001286, згідно умов п. 1.1. якого по даному договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати чи організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язується оплатити дані послуги.
Згідно п. 2.1. договору предметом даного договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані із організацією і забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного чи іншого вантажу клієнта.
Відповідно до п. 4.1. договору клієнт посвідчує надані експедитором послуги по акту прийому-передачі, підписаному повноважними представниками сторін. Акти прийому-передачі наданих послуг посвідчують надання послуг по організації перевезення вантажу по кожній узгодженій сторонами заявці.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що плата за надані експедитором послуги по організації перевезення конкретного вантажу узгоджується сторонами одночасно із узгодженням заявки і зазначається у відповідному додатку до даного договору.
Пунктом 5.5. договору передбачено, що клієнт оплачує надані експедитором послуги в порядку, передбаченому відповідною заявкою. Строк оплати не може перевищувати 14 банківських днів з моменту підписання клієнтом акта прийому-передачі наданих послуг.
Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2012 р.
02.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору, згідно умов п. 3 якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.1. договору у наступній редакції: „Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2013 р.".
24.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7775/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (катанка мідяна, вагою 21 тонна) за маршрутом м. Москва, Росія - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_5, водій ОСОБА_2, дата завантаження - 27.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.
Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 9 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.
24.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7776/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (катанка мідяна, вагою 21 тонна) за маршрутом м. Москва, Росія - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп НОМЕР_6, водій ОСОБА_3, дата завантаження - 27.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.
Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 9 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.
28.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7780/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (Картон, бумага, вагою 20 тонн) за маршрутом м. Малин, Житомирська область, Україна - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_3, напівпричіп НОМЕР_7 водій ОСОБА_4, дата завантаження - 28.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.
Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 7 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.
28.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7802/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (тара на повернення, картон, бумага, вагою 10 тонн) за маршрутом м. Запоріжжя, Україна - м. Малин, Житомирська область, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_4, напівпричіп НОМЕР_8, водій ОСОБА_5, дата завантаження - 28.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.
Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 12 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.
На виконання умов договору та заявок № 7775/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявок № 7776/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявок № 7780/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р., заявок № 7802/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р. позивачем у період з травня по червень 2013 р. було надано відповідачу-1 послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 39 000, 00 грн.
За період дії договору та заявок і на їх виконання відповідачем-1 лише станом на 03.07.2013 р. було виконано свій обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 39 000, 00 грн.
03.06.2013 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання обов'язків ПАТ „Запоріжтрансформатор" перед кредитором за заявками на виконання перевезення автомобільним транспортом № 7775/1 від 24.05.2013 р., № 7776/1 від 24.05.2013 р., № 7780/1 від 28.05.2013 р., № 7802/1 від 28.05.2013 р., укладені між кредитором і боржником, частково на суму 200 гривень 00 коп.
Згідно п. 2.1. договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за договором поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання поручителем вимоги кредитора є 200 (двісті) гривень.
Пунктом 4.1. договору поруки визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
У червні 2013 р. позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою № 13 від 10.06.2013 р., у якій вимагав від відповідача-2 в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплати 200 грн. за договором поруки.
Рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн вирішено припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 39 000, 00 грн основної заборгованості, а позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково і присуджено до стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 53 035, 00 грн заборгованості та судові витрати 3 970, 10 грн судового збору, а також присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Віаланд" на користь ТОВ „Васт-Транс" 200, 00 грн заборгованості та судові витрати 4, 00 грн судового збору та відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на 17.03.2014 р. відповідач-1 рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1751 від 17.03.2014 р. на суму 57 005, 10 грн, платіжним дорученням № 1043 від 27.03.2014 р. на суму 57 005, 10 грн, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача-1 інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу з вересня 2012 р. по січень 2013 р. всього на загальну суму 2 215, 00 грн та з 13.02.2012 р. по 03.07.2013 р. всього на загальну суму 26 671, 06 грн (що також включає 26 617, 47 грн 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті послуг по перевезенню вантажів з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р.) відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.
З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 543 цього ж кодексу у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч. 1, 2 ст. 553 цього ж кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 цього ж кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлені договорами-заявками строки і станом на час розгляду справи відповідач-1 обов'язок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажів у повному обсязі не виконав і станом на 02.07.2013 р. його основна заборгованість перед позивачем складала 39 000, 00 грн, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13, наявним у матеріалах справи.
За період дії договору та заявок і на їх виконання відповідачем-1 лише станом на 03.07.2013 р. було виконано свій обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 39 000, 00 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13, наявним у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що лише станом на 17.03.2014 р. відповідач-1 рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1751 від 17.03.2014 р. на суму 57 005, 10 грн, платіжним дорученням № 1043 від 27.03.2014 р. на суму 57 005, 10 грн, наявними у матеріалах справи.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Пунктом 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Як вбачається із матеріалів справи і було зазначено вище, рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн вирішено припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 39 000, 00 грн. основної заборгованості, а позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково і присуджено до стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 53 035, 00 грн заборгованості та судові витрати 3 970, 10 грн судового збору, а також присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Віаланд" на користь ТОВ „Васт-Транс" 200, 00 грн заборгованості та судові витрати 4, 00 грн судового збору та відмовлено в задоволенні інших позовних вимог, з яких 26 617, 47 грн - 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті послуг по перевезенню вантажів за договором з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент розгляду позову у даній справі є рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн, що набрало законної сили, - між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав - в частині позовної вимоги про стягнення 26 617, 47 грн - 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті послуг по перевезенню вантажів за договором з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р.
Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 26 617, 47 грн 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті послуг по перевезенню вантажів з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р. за договором на підставі п. 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розрахунок 3 % річних, з урахуванням вищезазначеного, від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу за новий період 03.06.2013 р. по 03.07.2013 р. всього на загальну суму 53, 59 грн, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача-1 3 % річних від загальної суми заборгованості, присудженої згідно рішення господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13, за періоди прострочення відповідачем-1 його виконання з 25.09.2013 р. по 17.02.2014 р. всього на загальну суму 679, 38 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як було зазначено вище, рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2013 р. у справі № 911/2474/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн вирішено припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 39 000, 00 грн. основної заборгованості, а позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково і присуджено до стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 53 035, 00 грн заборгованості та судові витрати 3 970, 10 грн судового збору, а також присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Віаланд" на користь ТОВ „Васт-Транс" 200, 00 грн заборгованості та судові витрати 4, 00 грн судового збору та відмовлено в задоволенні інших позовних вимог, то безпідставним є нарахування позивачем 3 % річних за прострочення відповідачем-1 виконання вказаного рішення суду на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України так, як зазначені положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до даних відносин не застосовуються, оскільки предметом вказаного рішення суду не є основне боргове грошове зобов'язання, а є пеня та 3 % річних від суми основної заборгованості, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача-1 679, 38 грн 3 % річних (за неналежне виконання рішення суду), є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь 74 611, 10 грн збитків - упущену вигоду за період з 12.09.2012 р. по 18.03.2013 р., у зв'язку із втраченим доходом, що міг би бути реально одержаним позивачем у вигляді процентів на банківський вклад згідно договору банківського вкладу (депозитного договору) із ПАТ „ВТБ Банк".
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем-1 вказаних збитків позивачу у заявлений період (реальну можливість одержання відповідного доходу) - його відповідну протиправну поведінку; самі збитки (упущена вигода) та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача-1 у заподіянні збитків позивачу (неодержанні доходу); наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 і заявленими збитками (неодержаним доходом) позивача.
Оскільки, враховуючи те, що недоведеними є факти заподіяння відповідачем-1 вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача-1 у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача-1, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача -1 74 611, 10 грн збитків - упущеної вигоди, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідачів інфляційних збитків та 3 % річних (за неналежне виконання основного зобов'язання за договором) на загальну суму 2 268, 59 грн (2 215, 00 грн - інфляційних збитків, 53, 59 грн - 3 % річних), з якої 2 068, 59 грн з відповідача-1 за договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та ПАТ „Запоріжтрансформатор", та 200, 00 грн з відповідача-2 за договором поруки від 03.06.2013 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та Дочірнім підприємством „Віаланд".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 26 617, 47 грн 3 % річних підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 інфляційних збитків, 3 % річних, збитків підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідач-1 у своєму клопотанні № 1/05-к-2005-15 від 20.05.2014 р. просить суд розстрочити виконання рішення суду протягом 6 місяців з пропорційним погашенням суми, що підлягає стягненню щомісяця, або відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.
Згідно п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України для реалізації судом права на розстрочення або відстрочення виконання рішення суду.
У зв'язку із тим, що даним рішенням суду присуджено до стягнення з відповідачів невеликий загальний розмір суми, відповідач-1 не зазначив всіх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача-1 про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду без задоволення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" 3 % річних на суму у розмірі 26 617, 47 грн.
2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" (ідентифікаційний код 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. та судові витрати 41 (сорок одна) грн 37 (тридцять сім) коп. судового збору.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Віаланд" (ідентифікаційний код 32416328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) 200 (двісті) грн 00 (нуль) коп. та судові витрати 4 (чотири) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
5. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
6. Відмовити у задоволенні клопотання № 1/05-к-2005-15 від 20.05.2014 р. Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
04 серпня 2014 р.