Справа № 361/714/2014-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/476/14 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 24 03.06.2014
03 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12013100130005453 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року, яким засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч.1 ст.222 КК України до штрафу у розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю, строком на 1 (один) рік.
Згідно вироку суду, 14 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Короленка, що в м. Бровари Київської області, діючи умисно, усвідомлюючи, що для оформлення кредиту необхідною умовою є надання довідки про доходи, за 1 500 гривень придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи підроблений документ - довідку про доходи на своє ім'я.
Реалізовуючи свій умисел на незаконне отримання кредиту, 17.10.2013 року, перебуваючи у відділенні банку АТ «Райфайзен Банк Аваль», що по вул. Гагаріна, 22 у м. Бровари Київської області, з метою оформлення кредиту та отримання грошових коштів у розмірі 20 000 гривень, діючи умисно та протиправно, надав спеціалісту відділення ОСОБА_10 довідку про доходи з ТОВ «Айсс Технологія» на своє ім'я, про те, що він нібито, з 16.05.2011 року працює інженером-програмістом, і його піврічний дохід за період часу з квітня 2013 року по вересень 2013 року, складає 37 993,04 грн.
В ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_7 в трудових відносинах з ТОВ «Айсс Технологія» не перебуває, і зазначений у довідці дохід, не отримував.
На вказаний вирок, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з вироком суду в частині призначеного йому покарання, оскільки вважає його занадто суворим. Апелянт не заперечує своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушення та щиро розкаюється у скоєному, а також зазначає, що на даний час працює водієм та має складне матеріальне становище, а на утриманні має неповнолітню дитину, і тому у майбутньому він не в змозі буде сплатити призначений йому штраф у розмірі 17 000,00 грн. Тому просить вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити йому більш м'яке покарання, застосувавши ч.1 ст.69 КК України, а також не позбавляти його права займатися фінансово-господарською діяльністю.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, яка просила відмовити у задоволенні апеляції обвинуваченого; пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляцію; вивчивши матеріали справи; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікації його дій, за вчинення злочину, передбаченого ст. 222 ч. 1 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюються.
Суд, розглядаючи справу, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст. 222 ч. 1 КК України, як пособництво у наданні завідомо неправдивої інформації банкам, з метою одержання кредиту.
Щодо доводів апеляції про суворість призначеного покарання, то вони не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра, те, що він раніше, в силу ст. 89 КК України, не засуджений, позитивну характеристику за місцем проживання. Взяв до уваги суд і поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією статті за даний злочин. Підстав для пом'якшення цього покарання та застосування ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, судом не допущено.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок відповідає вимогам закону, апеляція обвинуваченого задоволенню не підлягає, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року необхідно залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_11
Згідно з оригіналом:
суддя ОСОБА_2