Справа № 333/5432/14-ц
Провадження № 2/333/2271/14
Іменем України
09 липня 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ЖБК «Локомотив», про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
08.07.2014 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ЖБК «Локомотив», про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
08.07.2014 року зазначену справу передано у провадження судді Дмитрієвої М.М.
У вказаному позові ОСОБА_1 просить суд встановити факт родинних відносин між померлим чоловіком позивача ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; встановити факт прийняття спадщини померлим ОСОБА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3, померлого 09.11.2013 року; витребувати з Шостої Запорізької державної нотаріальної контори спадкову справу ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; витребувати з Шостої Запорізької державної нотаріальної контори спадкову справу № 216 за 2014 рік ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав, тому суддя, вивчивши матеріал вказаної позовної заяви, вважає за потрібним запропонувати позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
За правилами ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як убачається з позовної заяви, спір виник з приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Комунарського району м. Запоріжжя. Таким чином, справа підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що ціна позову складається з дійсної (ринкової) вартості майна на час звернення до суду.
Ціна позову у справах про спадкування майна визначається виходячи з вартості відшукуваного майна, що відповідає п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Відповідно до підпункту «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві щодо вимог майнового характеру обов'язково повинна бути зазначена ціна позову. Таким чином, тягар доказування вартості спірного майна несе позивач, тому він повинен обґрунтувати у позовній заяві ціну позову та надати суду відповідні докази цього.
Відбиття в позовній заяві ціни позову має значення, в першу чергу, для захисту прав самого позивача, оскільки обумовлює розмір сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами і впливає на можливість порушення судової діяльності на захист права.
Отже, від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.
Як убачається з позовної заяви, позивачем заявлена вимога немайнового характеру, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» також підлягає оплаті судовим збором, а саме 0,2 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року.
Всупереч вищевказаним нормам закону, позивачем судовий збір за вимогу немайнового характеру не сплачено, також не надано доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
Так, на вирішення суду позивачем поставлено питання про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт родинних відносин між померлим чоловіком позивача ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; встановити факт прийняття спадщини померлим ОСОБА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Проте, за своїм змістом вказана вимога, в сенсі ст. 16 ЦК України, не є позовною.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За загальними правилами, встановленими ст.ст. 234-235 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Діючими процесуальними нормами встановлена єдина підстава для розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку позовного провадження виключно у разі виникнення спору про право під час розгляду справи.
З позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається оспорювання такого права іншими особами. Позивач не зазначає обставини, якими підтверджувалась би наявність спору про право та невизнання відповідачем права позивача.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Отже, встановлення судом факту завжди має преюдиційне значення для розгляду в подальшому питання про право заявника. Заявник після встановлення факту, що має юридичне значення, має право звернутися до суду з позовами на захист свого інтересу в разі виникнення спору про право з іншими особами, чи невизнання або порушення цими особами права заявника.
Позивач не довів, що звернувся до суду в належному порядку, тому позивачу пропонується виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, шляхом викладення обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги розглянути цивільну справу в порядку позовного провадження та довести, що в даному випадку наявний спір про право, який властивий для позовного провадження та характеризується наявністю сторін з протилежними юридичними інтересами.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Позивач дані зобов'язання не виконав, в позовній заяві не зазначив докази в підтвердження обставин, на які особисто посилається та до яких відносяться, зокрема, відмова ОСОБА_2 від спадщини на користь позивача.
Позивач не зазначає і наявність підстав для звільнення від доказування.
Як роз'яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 2009 року, позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
До відома позивача - поняття доказів наводиться у ст. 60 ЦПК України, згідно з якою доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Крім того, частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом ч. 4 ст. 182 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-VI від 01.07.2004 року. Зазначений закон діє в новій редакції від 01.01.2013 року державна реєстрація прав буде проводитись державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав, нотаріусом, як спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора.
Позивачу слід взяти до уваги наведені вище положення при викладені змісту позовних вимог та залучити до участі у справі у якості третьої особи виконавця рішення суду. Зазначені положення носять рекомендаційний характер та не є обов'язковими до виконання.
У відповідності до вимог ст. 120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. З огляду на зазначене позивачу пропонується уточнити позовні вимоги і надати суду оновлену позовну заяву та її копії у кількості учасників судового розгляду.
Згідно зі ст. 121 ЦПК України позовна заява, яка подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-121 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, ст.ст. 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ЖБК «Локомотив», про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши триденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Копія ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва