Справа № 761/29837/13-к
Провадження №1-кп/761/112/2014
іменем України
01 серпня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю прокурора ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120 131 101 000 028 96 від 19.02.2013, відносно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова, громадянки України, українки, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, працюючої касиром ТОВ «Союз», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
1) 06.03.1995 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 140 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі;
2) 06.03.1997 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 84 ч.3, 44, 143 ч.2, 42, 43 КК України (1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займатись торгівельною діяльністю строком на 3 роки;
3) 13.04.2000 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 143 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
4) 13.11.2002 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 185 ч.2, 15 ч.2, 190 ч.2, 190 ч.2, 357 ч.3, 358 ч.1, 70 КК України на 2 роки 10 місяців позбавлення волі,
5) 19.12.2008 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.3, 357 ч.3, 358 ч.3, 358 ч.2, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнена 26.02.2009 року на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, яка має неповнолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючої помічником кухаря у мережі ресторанів «LCafe», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_11 в лютому 2011 року, з метою здійснення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, в Іонійському монастирі отримала номер мобільного телефону ОСОБА_14 , яка займається наданням благодійної допомоги.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого збагачення, ОСОБА_11 цього ж дня, зателефонувала ОСОБА_14 на її номер мобільного телефону та повідомила їй завідомо неправдиву інформацію про нібито хвору дитину. Продовжуючи розмову, ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_14 з проханням допомогти їй грошима на лікування даної дитини, на що остання погодилась та вони домовились про зустріч.
16 лютого 2011 року приблизно о 13 годині, введена в оману ОСОБА_14 , зустрілась з ОСОБА_11 по АДРЕСА_4 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої, передала їй грошові кошти в сумі 200 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 знову зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила їй завідомо неправу інформацію про те, що для лікування тієї ж хворої дитини терміново потрібні гроші. При цьому ОСОБА_11 знову звернулась до ОСОБА_14 з проханням ще раз допомогти нібито хворій дитині грошима, на що вона погодилась. Так, 25 лютого 2011 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, будучи введеною в оману, ОСОБА_14 , вдруге зустрілась з ОСОБА_11 по АДРЕСА_4 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої знову передала їй грошові кошти в сумі 200 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині.
Всього, шляхом обману, ОСОБА_11 , заволодівши грошима в сумі 400 гривень, які належать ОСОБА_14 , розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, в лютому 2011 року ОСОБА_11 , яка раніше, 16 лютого 2011 року, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, з метою повторного вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, в Іонійському монастирі отримала номер мобільного телефону ОСОБА_15 , який займається організацією та наданням благодійної допомоги.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого збагачення, ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_15 на вище вказаний номер мобільного телефону та повідомила йому завідомо неправдиву інформацію про нібито хвору дитину. Продовжуючи розмову, ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_15 з проханням допомогти їй грошима на лікування даної дитини, на що останній погодився та вони домовились про зустріч.
24 лютого 2011 року, в період часу з 13 години до 14 години, введений в оману ОСОБА_15 , зустрівся з ОСОБА_11 на АДРЕСА_5 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої, передав ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 2000 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині.
Всього, шляхом обману, ОСОБА_11 заволодівши грошима в сумі 2000 гривень, які належать ОСОБА_15 , розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, в лютому 2011 року ОСОБА_11 , яка раніше, 16 лютого 2011 року, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, з метою повторного вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, в Іонійському монастирі отримала номер мобільного телефону ОСОБА_7 , яка займається наданням благодійної допомоги.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого збагачення, ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_7 на вище вказаний номер мобільного телефону та повідомила їй завідомо неправдиву інформацію про нібито хвору дитину.
Продовжуючи розмову, ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_7 , з проханням допомогти їй грошима на лікування даної дитини, на що остання погодилась та вони домовились про зустріч.
26 лютого 2011 року, в період часу з 10 години до 11 години, введена в оману ОСОБА_7 , зустрілась з ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_6 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої, передала ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 300 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині.
Всього, шляхом обману, ОСОБА_11 заволодівши грошима в сумі 300 гривень, які належать ОСОБА_7 , розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, в грудні 2011 року, ОСОБА_11 , яка раніше, 16 лютого 2011 року, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, з метою повторного вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, на інтернет сайті « Apolget.in.ua» знайшла номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_16 , яка займається наданням благодійної допомоги.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого збагачення, 14 грудня 2011 року, ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_16 на вище вказаний номер мобільного телефону та повідомила їй завідомо неправдиву інформацію про нібито хвору дитину. Продовжуючи розмову, ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_16 з проханням допомогти їй грошима на лікування даної дитини, на що остання погодилась та вони домовились про зустріч.
Цього ж дня, в період часу з 14 години до 15 години, введена в оману ОСОБА_16 , зустрілась з ОСОБА_11 на АДРЕСА_5 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої, передала ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 300 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині.
Всього, шляхом обману, ОСОБА_11 заволодівши грошима в сумі 300 гривень, які належать ОСОБА_16 , розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, в грудні 2011 року, ОСОБА_11 , яка раніше, 16 лютого 2011 року, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, з метою повторного вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, через волонтерів, які займаються доброчинністю, знайшла номер мобільного телефону ОСОБА_17 , яка на той час разом зі своєю хворою дитиною перебувала на лікуванні в дитячій лікарні «Охмадит» по вул. Чорновола, 2/26 в м. Києві.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого збагачення 14 грудня 2011 року, ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_17 на її номер мобільного телефону та повідомила їй завідомо неправдиву інформацію про нібито хвору дитину. Продовжуючи розмову, ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_17 з проханням терміново дати їй гроші в сумі 1 600 гривень, які потрібні на лікування нібито хворої дитини, повідомивши, що вказану суму грошей вона обов? язково поверне, перерахувавши їх на банківську рахунок ОСОБА_17 , на що остання погодилась та вони домовились про зустріч.
Цього ж дня, в обідній час, введена в оману ОСОБА_17 , зустрілась з ОСОБА_11 по АДРЕСА_7 та не підозрюючи про злочинні наміри останньої, передала ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 1 600 гривень, на ліки нібито хворій дитині.
Всього, шляхом обману, ОСОБА_11 заволодівши грошима в сумі 1 600 гривень, які належать ОСОБА_17 , розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, на початку лютого 2013 року ОСОБА_11 маючи на меті повторне вчинення шахрайських дій, направлених на заволодіння чужим майном, вступила в злочинну змову з ОСОБА_18 . З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вступивши між собою у злочинну змову, розподілили злочинні ролі.
Так, згідно розподілених злочинних ролей, ОСОБА_11 повинна була підшукати фото хворої дитини та розмістити їх в соціальній мережі Інтернет «Однокласники» з проханням про допомогу на лікування дитини. При цьому ОСОБА_11 вказала контактний номер мобільного телефону заздалегідь підготовленої сім-картки оператора мобільного зв? язку для вчинення шахрайських дій, а ОСОБА_12 в свою чергу повинна була відкрити банківський рахунок на власне ім?я.
Згідно злочинного плану, ОСОБА_11 підшукавши в соціальній мережі Інтернет осіб, які займаються благодійною допомогою, отримувала від них телефонні дзвінки та розповідаючи вигадану історію про хворобу дитини, повідомляла номер банківського рахунку, відкритого на ім?я ОСОБА_12 , на який необхідно було перерахувати грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 10 лютого 2013 року, приблизно, о 20 годині 10 хвилин, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_11 в соціальній мережі Інтернет «Однокласники» надіслала електронне повідомлення раніше незнайомій ОСОБА_5 , з проханням допомогти грошовими коштами хворій дитині. Після цього, ОСОБА_11 під час листування в соціальній мережі, отримала контактний номер телефону НОМЕР_2 , яким користувалась ОСОБА_5 . Зателефонувавши на вище вказаний номер телефону, ОСОБА_11 від імені ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про хвору дитину та запропонувала їй перерахувати грошові кошти в сумі 2000 гривень нібито на лікування хворої дитини, повідомивши номер банківського рахунку НОМЕР_3 , оформленого на ім?я ОСОБА_12 , на що ОСОБА_5 погодилась.
ОСОБА_5 , будучи введеною в оману та не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діяли спільно та узгоджено, того ж дня, знаходячись по АДРЕСА_8 , користуючись мережею Інтернет, електронним платежем перерахувала грошові кошти в сумі 2000 гривень, в якості допомоги нібито хворій дитині, на вказаний ОСОБА_11 номер банківського рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім?я ОСОБА_12 .
А всього, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 шляхом обману заволоділи грошима ОСОБА_5 в сумі 2 000 гривень, розподіливши їх між собою, розпорядились ними на власний розсуд.
Крім того, 14 лютого 2013 року, з метою повторного заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 в соціальній мережі Інтернет «Однокласники» надіслала електронне повідомлення раніше незнайомій ОСОБА_6 , з проханням допомогти грошовими коштами хворій дитині. Під час листування в соціальній мережі, ОСОБА_11 від імені ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_6 завідомо неправдиву інформацію про хвору дитину та запропонувала останній перерахувати грошові кошти нібито на лікування цієї дитини, повідомивши номер банківського рахунку НОМЕР_3 , оформленого на ім?я ОСОБА_12 , на що ОСОБА_6 погодилась.
Так, будучи введеною в оману, ОСОБА_6 , не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діяли спільно та узгоджено, 15 лютого 2013 року, о 16 годині 39 хвилин, користуючись банкоматом ПАТ «Приват банк», розташованим по вул. Артема, 13-а в м. Києві, на вказаний ОСОБА_11 номер банківського рахунку оформленого на ім?я ОСОБА_12 перерахувала грошові кошти в сумі 1500 гривень на лікування хворої дитини.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 продовжили листування в мережі Інтернет з ОСОБА_6 та з метою заволодіння грошовими коштами останньої, ОСОБА_11 знову повідомила їй неправдиву інформацію щодо необхідності термінового перерахування грошових коштів на лікування дитини, яких не вистачає.
Так, будучи введеною в оману, ОСОБА_6 , не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , користуючись банкоматом ПАТ «Приват банк», що розташований по вул. Артема, 103 в м. Києві, на лікування нібито хворої дитини, на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім?я ОСОБА_12 , 16 лютого 2013 року, перерахувала гроші в сумі 400 гривень та 1 200 гривень, а також 20 лютого 2013 року перерахувала гроші в сумі 900 грн, в якості допомоги нібитохворій дитині.
А всього ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 шляхом обману заволоділи грошима ОСОБА_6 в сумі 4000 гривень, розподіливши їх між собою, розпорядились ними на власний розсуд.
Обвинувачена ОСОБА_11 свою вину у вчиненому визнала повністю, а також визнала позовні вимоги, заявлені потерпілими у справі, крім позовних вимог ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди. Так, ОСОБА_11 пояснила, що в 2011 році сестра виписала її з квартири, крім того, вона не могла знайти роботу, і тому знаходилась у скрутному становищі. Вона звернулась до служителів Іонінського монастиря, розповіла їм видуману історію про те, що має тяжко хвору дитину, яка знаходиться в лікарні, і їй потрібні гроші на лікування цієї дитини. Там їй дали номер телефону ОСОБА_14 , яка була волонтером. Зв'язавшись з останньою, вона розповіла, що має хвору дитину і їй потрібні гроші на лікування. 16.02.2011 року вона зустрілась із ОСОБА_14 по АДРЕСА_4 , де остання дала їй гроші в сумі 200 грн., а потім 25.02.2011 року під час зустрічі в тому ж місці дала їй гроші в сумі 200 грн.
Крім того, 24 лютого 2011 року вона таким же способом отримала гроші в сумі 2000 грн. від ОСОБА_15 по бульв. Др.Народів в м. Києві, 26 лютого 2011 року - 300 грн. від ОСОБА_7 по вул. Кловський узвіз в м. Києві, 14.12.2011 року - 300 грн. від ОСОБА_16 по бульв. Др.Народів в м. Києві.
Крім того, вона знайшла телефон ОСОБА_17 , яка в той час перебувала разом зі своєю дитиною у лікарні «Охматдит». Зателефонувавши останній 14.12.2011 року, вона повідомила, що нібито теж знаходиться разом своєю дитиною в лікарні і їй терміново потрібні гроші на лікування дитини. Того ж дня вона зустрілась з ОСОБА_17 неподалік лікарні «Охматдит» в м. Києві, де остання передала їй гроші в сумі 1600 грн. на лікування дитини.
В подальшому в 2012 році посадили у в'язницю її цивільного чоловіка, який хворий на туберкульоз. Оскільки для придбання ліків чоловіку їй не вистачало коштів, вона вирішила дати об'яву в Інтернет про те, що її дитина хвора на рак і терміново потрібні гроші. При цьому вона попросила ОСОБА_12 відкрити картковий рахунок у Приват Банку, щоб потерпілі перераховували гроші на картку. Потім вони з ОСОБА_12 відкрили сторінку в Інтернеті на ім'я ОСОБА_12 , де вказали реквізити її рахунку для перерахування коштів. Крім того, у своїй об'яві вона розміщувала фотографії хворих дітей, які копіювала з їх справжніх сторінок в Інтернеті. Одним із таких фотографій було фото сина потерпілої ОСОБА_5 . На вказану об'яву відреагували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перерахували на вказаний картковий рахунок гроші: ОСОБА_5 в сумі 2000 грн., а ОСОБА_6 - 15.02.2013року - 1500 грн, а потім ще 400 грн., 1200 грн., 900 грн.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_11 зазначила, що спочатку вона не повідомляла ОСОБА_12 про свої наміри, але в подальшому остання дізналась і не заперечувала, оскільки вони були у скрутному становищі. ОСОБА_12 бачила сторінку в Інтернеті, де містилось прохання про допомогу на лікування хворої дитини, та реквізити її рахунку. Отримані від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 гроші вони витрачали разом на власні потреби.
Просить суд суворо її не карати, врахувати що вона зробила для себе належні висновки, розкаялась, влаштувалась на роботу, вибачилась перед потерпілими і відшкодовує завдані їм збитки.
Обвинувачена ОСОБА_12 свою вину у скоєному спочатку не визнала, цивільні позови, які заявлені потерпілими у справі, визнала повністю, крім позовних вимог ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди. Так, ОСОБА_12 пояснила, що вони з ОСОБА_11 проживали разом і мали скрутне становище. ОСОБА_11 запропонувала їй відкрити картковий рахунок для того, щоб отримувати грошові перекази. Про те, що остання збирається займатись шахрайством їй не було відомо. Вона відкрила картковий рахунок у «Приват Банк», і віддала її ОСОБА_11 . В ході допиту обвинувачена пояснила, що вона бачила сторінку в Інтернеті, яку відкрила ОСОБА_11 від її імені, де були фотографії тяжкохворої дитини та реквізити її рахунку для перерахування грошей в якості допомоги для цієї дитини. При цьому вона знала, що у ОСОБА_11 немає дітей. Вона зрозуміла, що це обман, але не звертала на це уваги, оскільки потрібні були гроші.
В подальшому ОСОБА_12 заявила про те, що вона повністю визнає свою вину у скоєному, розкаюється, вибачається перед потерпілими.
Обвинувачена ОСОБА_12 просила суд застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки вона має неповнолітнього сина 2002 року народження, відносно якого не позбавлена батьківських прав.
Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_12 , винуватість ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень, підтверджується наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що має сина, який тяжко хворіє і визнаний інвалідом. У зв'язку із його лікуванням вона часто лежить у лікарні «Охматдит» в м. Києві. Якось до неї зателефонувала ОСОБА_11 , яка представилась ОСОБА_12 , сказала, що бачила в Інтернеті сторінку про допомогу її сину, і розказала, що також має дитину, яка хворіє на онко-захворювання, їй терміново потрібні гроші на операцію, не вистачає 2000 грн. ОСОБА_11 плакала, розповідала як їй важко і навіть, щоб переконати її дати гроші, сказала, що вона хоче відмовитись від дитини, якщо терміново не знайде гроші для операції. Оскільки стан матері, яка має тяжко хвору дитину добре їй знайомий, вона співчувала ОСОБА_11 і вирішила допомогти, віддавши свої гроші, які збирала для лікування свого сина. 10.02.2013 року вона перерахувала на вказаний ОСОБА_11 номер банківського рахунку 2000 грн. Після цього їй подзвонила ОСОБА_12 , яка назвалась тіткою, та подякувала за перераховані гроші.
Наступного дня вона зателефонувала ОСОБА_11 запитати про здоров'я дитини. Під час розмови ОСОБА_11 стала просити у неї ще гроші, нібито на переливання плазми. В цей момент вона запідозрила, що її обманули, оскільки знала, що вказані медичні маніпуляції проводяться в «Охматдит» безкоштовно. Після цього ОСОБА_11 перервала розмову і більше зв'язатись з нею вона не змогла. Згодом вона з'ясувала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_19 скопіювали фото та дані про її хворого сина на свою сторінку, де представляли його як сина ОСОБА_19 і просили гроші на його лікування. Таким чином вони отримали гроші від ОСОБА_6 , які використали на свої потреби. Крім того, їй відомо про те, що вони продовжували займатись цим навіть після притягнення їх до кримінальної відповідальності. Просить призначити обом підсудним найсуворіше покарання у виді позбавлення волі.
Потерпіла ОСОБА_5 підтримала заявлений нею позов та просить стягнути з обвинувачених в рівних частках 2000 грн. завданої матеріальної шкоди та 65 656 грн моральної шкоди. На підтвердження заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди зазначає, що вона зазнала сильних душевних страждань, адже гроші, яким заволоділи обвинувачені шахрайським шляхом, були дуже потрібні для лікування її власного тяжко хворого сина. Внаслідок скоєного щодо неї злочину вона втратила сон, постійно думала про те, що сталось. В результаті вона змушена була звернутись до лікаря, який направив її до обласного психіатричного диспансеру, де їй призначили ліки для заспокоєння і від безсоння.
Потерпла ОСОБА_6 суду пояснила, що 14.02.2013 року на її сторінку в соціальній мережі «Однокласники» зайшла « ОСОБА_20 » (як було написано). Вона повідомила, що має 4-хмісячного сина, який хворий на рак крові, терміново потрібна операція, на яку не вистачає грошей. 15.02.2013 року вона перерахувала на вказаний рахунок 1500 грн. Наступного дня жінка, яка представлялась ОСОБА_12 повідомила, що потрібно гроші на дорогі ліки. Вона перерахувала на її рахунок 1200 грн. Після цього остання передзвонила і сказала, що не вистачає ще 400 грн. Того ж дня вона перерахувала на вказаний рахунок зазначену суму коштів. 20 лютого 2013 року вказана жінка знову зателефонувала і сказала, що дитині стало гірше і потрібно робити чистку крові, яка коштує 1700 грн. і попросила перерахувати їй ці гроші. Оскільки у неї не було названої суми вона перерахувала 900 грн. Згодом вона дізналась, що вказаний сайт - це шахрайство, і звернулась в міліцію. Заявлений нею позов підтримала. Щодо призначення покарання - поклалась на розсуд суду.
Також вина ОСОБА_11 , ОСОБА_12 також підтверджується наступними доказами:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_5 18.02.2013 року повідомила про те, що 10.02.2013 року невідома жінка заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 2000 грн.,
- заявою ОСОБА_5 про вчинення шахрайських дій ОСОБА_12 із роздруківкою з системи Клієнт-банк про здійснення платежу 10.02.2013 року ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_12 в сумі 2000 грн.;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_6 20.02.2013 року повідомила про те, що з 14.02.2013 по 20.02.2013 року невідома під приводом прохання про допомогу хворій дитині заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 4000 грн., до якого потерпілою долучено копії квитанції ПАТ «ПриватБанк» про перерахування коштів ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_12 на загальну суму 2800 грн.;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_14 20.07.2013 року повідомила про те, що в кінці лютого 2011 року невідома жінка заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 400 грн.,
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 20.07.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_11 , яка в лютому 2013 року шляхом обману заволоділа її грошовими коштами в сумі 400 грн.;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_21 17.07.2013 року повідомив про те, що в період з січня по березень 2011 року ОСОБА_11 заволоділа шахрайським шляхом його коштами в сумі 2000 грн.,
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 25.07.2013 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_11 , яка шляхом обману під приводом допомоги хворій дитині заволоділа його грошовими коштами в сумі 2000 грн.;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_7 22.07.2013 року повідомила про те, що в лютому 2011 року ОСОБА_11 заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 300 грн.,
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 26.07.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_11 , яка шляхом обману заволоділа її грошовими коштами в сумі 300 грн.;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_16 14.07.2013 року повідомила про те, що біля станції метро Др.Народів в м. Києві невідома жінка заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 300 грн.,
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 10.08.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_11 , яка шляхом обману заволоділа її грошовими коштами в сумі 300 грн.;
- даними, які містяться у заяві ОСОБА_17 , яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.07.2013 року, про те, що 14 грудня 2011 року невідома жінка заволоділа шахрайським шляхом її коштами в сумі 1600 грн.,
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 22.08.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_11 ;
- даними виписки з карткового рахунку ОСОБА_17 про зняття 14.12.2011 року 1600 грн. з її рахунку;
- даними протоколу огляду місця події від 10.07.2013 року, в ході якого у ОСОБА_11 вилучено нетбук марки «ACER «Emachines» з мишею, модем марки «Huawei», сім карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» з номером НОМЕР_2 , сім карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_4 , карта «Приватбанк» № НОМЕР_5 ;
- даними протоколу огляду предметів від 17.07.2013 року, згідно якого були оглянуті предмети, вилучені протоколом огляду предметів від 10.07.2013 року;
- даними протоколу огляду місця події від 10.07.2013 року, в ході якого у ОСОБА_12 було вилучено предмети та документи, в тому числі сім карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» з номером НОМЕР_6 ;
- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було отримано доступ та вилучено CD-R диск з інформацією з номера мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користувалась ОСОБА_22 ;
- даними протоколу огляду предметів від 15.09.2013 року, згідно якого було оглянуто інформацію, яка міститься на CD-R диску, вилученого протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 10.09.2013 року в ПрАТ «Київстар», згідно якого зафіксовано спілкування за допомогою СМС-повідомлень, між ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_5 10.02.2013 року, а також з'єднання між абонентами ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_6 16.02.2013 року, 20.02.2013 року.
Суд, розглянувши справу відповідно до положень ст. 337 КПК України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у скоєні інкримінованих їм злочинів.
При цьому суд критично ставиться до показань обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про те, що вони не домовлялась заздалегідь про вчинення злочину, та окремо ОСОБА_12 про те, що їй не було відомо про те, чим займалась ОСОБА_11 , яким чином використовувала її банківську картку, для чого виклала в мережі Інтернет від її імені фотографії хворих дітей і реквізити її банківського рахунку, оскільки вони спростовуються показаннями ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_5 , яка розповіла про те, що спілкувалась і з ОСОБА_11 , і з ОСОБА_12 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що вони бачили в Інтернеті сторінку, де від імені ОСОБА_12 було розміщено прохання про допомогу для нібито хворої дитини, і дані про картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_12 , на який необхідно перерахувати кошти. Крім того, вина ОСОБА_12 у вчиненні заволодінні чужими коштами шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб доводиться також і даними протоколу огляду предметів від 17.07.2013 року, згідно якого було оглянуто в тому числі нетбук марки «ACER «Emachines», де містились фотокопії медичних довідок хворих дітей та особисті фотографії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_12 суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд відповідно до положень ст. 337 КПК України, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_11 у заволодінні чужими коштами шляхом обману (шахрайство), а також про доведеність вини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у заволодінні чужими коштами шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує дії ОСОБА_11 за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, ОСОБА_12 - за ч.2 ст. 190 КК України.
Призначаючи кожній обвинуваченій міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, конкретні обставини справи, які полягають в тому числі у посяганні на моральні засади суспільства щодо надання благодійної допомоги сім'ям з тяжкохворими дітьми, кількість епізодів злочинної діяльності, роль обвинувачених у скоєних злочинах та їх ставлення до вчиненого, дані, які характеризують особу кожної з них.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_11 , яка вину визнала повністю та щиро розкаялась, раніше неодноразово судима за скоєння умисних корисливих злочинів, зі слів працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 02.11.1999 року, зареєстрована у Центрі обліку бездомних громадян, де характеризується позитивно, добровільно частково відшкодувала завдану матеріальну шкоду.
Відповідно до Акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №776 ОСОБА_11 на момент правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється будь-якою психічною хворобою не страждала, за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_11 також будь-якою психічною хворобою не страждає, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_11 виявляє ознаки Наркоманії опійної, стан ремісії (F11.20 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом у теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_12 вину у вчиненні злочину не визнала, раніше не судима відповідно до положень ст. 89 КК України, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 11.02.2002 року, зареєстрована у Центрі обліку бездомних громадян, де характеризується негативно, зі слів працює, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_11 суд відносить щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_12 , а також обставин, що обтяжуються покарання обвинувачених - судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та попередження вчинення нового злочину призначення покарання у виді: для ОСОБА_11 - обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 190 КК України та позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 190 КК України, для ОСОБА_12 -позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 190 КК України, та з урахуванням даних про особу кожної з обвинувачених не знаходить підстав для застосування до них положень ст.ст. 69, 75 КК України. Таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для забезпечення мети покарання.
Розглядаючи питання про можливість застосування до засудженої ОСОБА_12 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом встановлено наступне.
Згідно «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
ОСОБА_12 засуджена за вчинення умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, та який вчинено до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», має неповнолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якого не позбавлена батьківських прав.
Підстав, передбачених Законом України «Про амністію у 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні», за яких до ОСОБА_12 неможливо було б застосувати амністію, судом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_12 від покарання, призначеного цим вироком, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням відшкодованих ОСОБА_11 сум ( ОСОБА_15 - 200 грн., ОСОБА_6 - 200 грн) задовольнити і стягнути з засуджених солідарно на користь ОСОБА_5 - 2000 грн., ОСОБА_6 - 3800 грн., а також з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_15 - 1800 грн. При цьому суд залишає без задоволення цивільні позови, заявлені потерпілою ОСОБА_14 на суму 400 грн., ОСОБА_16 на суму 300 грн. у зв'язку із добровільним відшкодуванням завданої їм шкоди, а також позов, заявлений потерплою ОСОБА_7 - у зв'язку із відмовою останньої від позову.
Також суд, виходячи із принципу розумності та співмірності, вважає необхідним частково задовольнити позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з засуджених моральної шкоди. Так, з урахуванням ступеню та глибини страждань, завданих ОСОБА_5 злочинними діями засуджених, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із засуджених солідарно на її користь моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.
Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, п. «в» ст.1, ст.ст. 9, 10, 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд, -
ОСОБА_11 визнати винуватою за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України і призначити покарання:
- за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч.2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_11 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
ОСОБА_12 визнати винуватою за ч.2 ст. 190 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Звільнити ОСОБА_12 від покарання, призначеного цим вироком, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Строк відбування покарання ОСОБА_11 обчислювати з часу її фактичного затримання.
Запобіжний захід щодо засуджених до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази - речі, вилучені під час огляду місця події 10.07.2013 року у ОСОБА_11 , які передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - конфіскувати в доход держави; речі та документи, вилучені під час огляду місця події 10.07.2013 року у ОСОБА_12 , які передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_12 , CD-R диск з інформацією з номера мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користувалась ОСОБА_22 - зберігати при матеріалах справи.
Стягнути на користь ОСОБА_5 - 2000 грн., ОСОБА_6 - 3800 грн матеріальної шкоди, а також на користь ОСОБА_5 30000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 солідарно.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_15 1800 грн. завданої матеріальної шкоди.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя :