ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа №910/3277/14 01.08.14
За позовомПриватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"
до Державної фіскальної служби України
простягнення 9 444 563,49 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Борійчик О.П. - провідний юрисконсульт;
від відповідача: Ткаченко В.П. - головний державний інспектор;
Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи" (надалі - ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України про стягнення 9 444 563,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору на поставку товару №151/3 від 02.11.2012 р. поставив відповідачу товар, а останній натомість свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 444 563,49 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.03.2014 р.
Представник позивача в судове засідання 19.03.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав, подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 19.03.2014 р. з'явився, надав усні пояснення по суті спору та подав додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 19.03.2014 р. оголошено перерву до 26.03.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів розгляд справи відкладено до 25.04.2014 р.
Представник відповідача в судове засідання 25.04.2014 р. з'явився, подав клопотання згідно змісту якого просить зупинити провадження по справі до встановлення правонаступника Міністерства доходів і зборів України, передачі йому майнових прав та обов'язків та завершення процесу ліквідації Міністерства доходів і зборів України.
Представник позивача в судове засідання 25.04.2014 р. з'явився, проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі не заперечував.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. клопотання відповідача задоволено та зупинено провадження по справі до закінчення процесу реорганізації Міністерства доходів і зборів України.
17.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про поновлення провадження по справі та заміну відповідача його правонаступником.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.08.2014 р.
Представник позивача в судове засідання 01.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.2014 р. з'явився, подав клопотання згідно змісту якого просить залучити до участі у справі в якості третьої особи - Державну казначейську службу України.
Розглянувши в судовому засіданні 01.08.2014 р. клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.).
З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що рішенням у даній справі Державну казначейську службу України не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, враховуючи матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача, суд визнав клопотання відповідача необґрунтованим та безпідставним.
Крім того, 17.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання заміну відповідача його правонаступником. Зазначене клопотання позивач обґрунтував тим, що постановою Кабінету Міністрів України №160 від 21.05.2014 р. утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Частиною 1 ст. 25 Господарського кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Як встановлено судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №160 від 12.05.2014 р. Кабінет Міністрів України постановив, утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів та зборів шляхом перетворення.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18980492 від 10.07.2014 р. вбачається, що до вказаного реєстру внесено запис про Державну фіскальну службу.
Таким чином, відповідач у справі - Міністерство доходів і зборів України має бути замінений правонаступником - Державною фіскальною службою України.
В судовому засіданні 01.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
02.11.2012 р. між ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) було укладено Договір поставки товару №151/3 (надалі - "Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 р. поставити та передати у власність покупця обладнання, яке буде використовуватись для побудови комплексної системи інженерної інфраструктури центру обробки даних (далі - Товар), зазначене в специфікації на поставку товару (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування товару: Комплексна система інженерної інфраструктури центру обробки даних (обладнання інженерної інфраструктури діючих основного та резервного ЦОД Держмитслужби, його монтаж та пусконалагодження) за предметом закупівлі "Пристрої електричні комплектні", а саме: обладнання інженерної інфраструктури діючих основного та резервного ЦОД Держмитслужби відповідно до Специфікації (Додаток 1). Кількість та ціна товару зазначена у специфікації на поставку товару (Додаток 1) (п. 1.2 Договору).
Згідно із п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 9 444 563,49 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 574 093,91 грн.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем за поставку товару після пред'явлення постачальником рахунка на оплату (далі - рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару. До рахунків додається акт приймання-передачі товару (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5 Договору).
Строк поставки товару: 45 календарних днів з дня укладення договору, але не пізніше 30.11.2012 р. (п. 5.1 Договору). Місце поставки товару (місце поставки конкретної партії товару додатково узгоджується сторонами): м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (п. 5.2 Договору).
Згідно із п. 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару.
Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
В свою чергу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п. 6.1.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р., але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар, у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України.
На виконання умов Договору ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" поставило та передало, а Державна митна служба України (Державна фіскальна служба України) прийняло товар на загальну суму 9 444 563,49 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару б/н від 19.12.2012 р.
Проте, як вказує позивач у своїй позовній заяві відповідач в порушення умов Договору оплату вартості поставленого товару не здійснив.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості.
Договір №151/3 від 02.11.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі товару б/н від 19.12.2012 р.) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 9 444 563,49 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та зміст п. 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем згідно Договору підрядних робіт на момент розгляду справи настав.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування до уваги судом не приймається, оскільки згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а укладений між сторонами Договір не містить умови щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.
До того ж суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.
У зв'язку із наявністю заборгованості у розмірі 9 444 563,49 грн. позивач звертався до відповідача з вимогою №1333 від 22.02.2013 р. про сплату боргу, а відповідач у відповідь на вказану вимогу повідомив позивача про визнання заборгованості у розмірі 9 444 563,49 грн. та вжиття заходів щодо її погашення за рахунок додаткових обсягів бюджетних коштів.
Проте, станом на момент прийняття рішення по справі відповідач взятого на себе грошового зобов'язання не виконав, а тому заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 9 444 563,49 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 9 444 563,49 грн. грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" про стягнення з Державної фіскальної служби України заборгованості у розмірі 9 444 563,49 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Замінити відповідача - Міністерство доходів і зборів України правонаступником - Державною фіскальною службою України.
2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" задовольнити повністю.
3. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 32992197) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 21670779) заборгованість у розмірі 9 444 563 (дев'ять мільйонів чотириста сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 06.08.2014 р.
Суддя Ю.О. Підченко