13.08.2014 Справа № 907/550/14
За позовом Державного підприємства „Великоберезнянське лісове господарство, смт. Великий Березний
до приватного підприємства „СІО", смт. Великий Березний
про стягнення суми 19295 грн. 72 коп. у відшкодування в порядку регресу збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
Суддя господарського суду - В.В.Мокану
представники:
Позивача - Цубина М.М., довіреність від 08.05.2014 року
Відповідача - Романенко Ю.І., довіреність № 69/2 від 23.04.2014 року
Петрушко Р.В., довіреність від 05.08.2014 року.
СУТЬ СПОРУ: Державним підприємством „Великоберезнянське лісове господарство, смт. Великий Березний заявлено позов до приватного підприємства „СІО", смт. Великий Березний про стягнення суми 19295 грн. 72 коп. у відшкодування в порядку регресу збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
В судовому засіданні 06.08.2014 року брали участь вищевказані представники, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 13.08.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 19 Лісового кодексу України, відповідно до якого позивач як постійний лісокористувач має право на відшкодування збитків, спричинених відповідачем порушенням природоохоронного законодавства при розробці лісосіки.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема, заперечив факт завдання шкоди працівниками ПП „СІО" в ході виконання робіт по договорах підряду на розробку лісових деревних ресурсів, наголосив на відсутності належних доказів вчинення порушень, про які йдеться у позові, а саме, відсутність у актах прийняття - передачі виконаних робіт будь-яких зауважень до здійснених по договорах робіт. Посилаючись на пункти 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України, стверджує про втрату позивачем права посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі за відсутності висловлених у встановленому договорами та нормами цивільного законодавства порядку заперечень стосовно якості виконаних підрядником робіт. Вважає, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між виконанням робіт по договорах та фактом заподіяння шкоди. Звернув увагу на факт пропуску позивачем строку позовної давності, однак, наполягає на необґрунтованості позову по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між сторонами спору існували договірні відносини по підряду на розробку лісових деревних ресурсів, оформлені договорами № 5 від 12.03.2010 року, № 6 від 12.03.2010 року, № 7 від 12.03.2010 року, № 21 від 01.07.2010 року, за умовами яких відповідач (виконавець) зобов'язався провести розробку відповідних лісосік у квадратах 4/33, 4/35, 6/1 Лютянського лісництва, квадраті 11/22 Бистрицького лісництва. Умовами договорів передбачено повну матеріальну відповідальність
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.08.2014 року у справі № 907/550/14
виконавця за неналежне виконання їх умов та порушення технології розробки лісосіки перед замовником в розмірах, передбачених природоохоронним та лісовим законодавством (пункти 6.2 договорів).
Виконання робіт підтверджено помісячними актами виконаних робіт, підписаними представниками сторін.
За результатами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП „Великоберезнянське ЛГ", проведених інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області у серпні 2010 року та у квітні 2011 року, було виявлено ряд порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відображених в актах від 31.08.2010 року та від 15.04.2011 року. Так, в кварталі № 4 виділи 33, 35, кварталі № 6 виділ 1 Лютянського лісництва виявлено незадовільне очищення місць рубок від порубкового залишку, невивезення з лісосіки в установлений термін деревини, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, внаслідок чого нараховано майнові стягнення у сумі 4832 грн. 26 коп. Аналогічно в кварталі 11 виділ 22 Бистрицького лісництва виявлено незадовільне очищення місць рубок від порубкового залишку, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, самовільна рубка деревини вздовж трелювальних волоків, що мало наслідком нарахування майнових стягнень у сумі 52250 грн. 74 коп.
Рішеннями господарського суду Закарпатської області від 13.05.2011 року по справі № 5008/315/2011 та від 26.12.2011 року по справі № 5008/1559/2011 з ДП „Великоберезнянське ЛГ" стягнуто на користь Чорноголівської сільської ради та Лютянської сільської ради відповідно суми 14463 грн. 46 коп. та 4832 грн. 26 коп. майнових стягнень. Сплату зазначених сум підтверджено платіжними дорученнями № 4304 від 28.04.2012 року та № 4652 від 31.07.2012 року.
Вимога позивача про відшкодування відповідачем в регресному порядку завданої шкоди обґрунтована посиланням на умови укладених з ПП „СІО" вищевказаних договорів на розробку лісових деревних ресурсів, якими виконавець зобов'язався здійснювати роботи у відповідності з екологічними нормами, забезпечувати вжиття необхідних заходів з охорони лісу та нести повну матеріальну відповідальність перед замовником за порушення природоохоронного законодавства при розробці лісосіки.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Обов'язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України, встановлено ст. 107 Лісового кодексу України.
Аналогічні положення містять норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", приписами статей 68, 69 якого встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.08.2014 року у справі № 907/550/14
законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Правова природа відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, є позадоговірною, тобто деліктною відповідальністю, регламентованою ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вимога позивача про відшкодування збитків випливає з господарських відносин з відповідачем, врегульованих договорами підряду на розробку лісових деревних ресурсів.
Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За нормою ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, умовою покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків є доведеність факту порушення ним господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Положеннями укладених між сторонами вищевказаних договорів підряду на розробку деревних ресурсів передбачено, що у разі виявлення замовником допущених виконавцем порушень природоохоронного, лісового та іншого законодавства, замовником складається акт, в якому вказується вид порушень, сума заподіяної шкоди або вартість робіт, необхідних для усунення порушень; акт підписується виконавцем, а в разі його відмови від підписання у акті робиться про це відмітка (пункти 5.3 договорів). Отже, сторони узгодили порядок фіксації виявлених порушень шляхом укладення двохсторонніх актів.
Судом з'ясовано, що всі роботи по договорах підряду прийняті позивачем як замовником без зауважень щодо їх якості; актів з приводу будь-яких зауважень стосовно порушень природоохоронного законодавства сторонами не укладалось; долучені до матеріалів справи акти прийняття - передачі виконаних робіт не містять жодної інформації стосовно будь-яких порушень.
Не подано позивачем і інших доказів вчинення відповідачем правопорушення, які б свідчили про його неправомірну поведінку, що потягнула спричинення шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою та про вину завдавача шкоди.
За таких обставин, факт вчинення саме відповідачем порушень природоохоронного та лісового законодавства, наслідком яких була сплата позивачем сум майнових стягнень за вищевказаними рішеннями господарського суду, слід визнати недоведеним, позов задоволенню не підлягає.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.08.2014 року у справі № 907/550/14
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати по сплаті судового збору віднести на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.08.2014 року.
Суддя В.В.Мокану