Справа № 464/6422/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/472/14 Доповідач: ОСОБА_2
15 серпня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддів апеляційного судуОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
при секретаріОСОБА_5 ,
за участю прокурораОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора Прокуратури Сихівського району м. Львова на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року про звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», -
встановила:
засуджений ОСОБА_8 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з заявою, в якій просив звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року, ОСОБА_7 , засудженого за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18.06.2012 року, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, прокурор Прокуратури Сихівського району м. Львова ОСОБА_9 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_10 відмовити у застосуванні до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».
Апелянт вважає ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню та зазначає, що приймаючи рішення, судом першої інстанції було допущено неправильне тлумачення закону, яке суперечить його змісту. Зокрема, під час судового розгляду заяви засудженого ОСОБА_7 судом не було враховано те, що відповідно до п. «в» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» до осіб, які звільнялись судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, амністія не застосовується.
На думку прокурора, до засудженого ОСОБА_7 не може бути застосована амністія, так як злочин, за який він відбуває покарання, є тяжким, характеризується умисною формою вини та вчинений під час іспитового строку, визначеного судом за попереднім вироком суду.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Прокуратури Сихівського району м. Львова ОСОБА_11 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_8 раніше судимий: 30 листопада 2011 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки. По даній справі петро ОСОБА_12 засуджений вироком Золочівського районного суду Львівської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році», суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину та за приєднаним покаранням за вчинення злочину середньої тяжкості, не поєднаних з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, до покарання у виді позбавлення волі, та на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» відбув 2 роки 14 днів призначеного йому покарання, до закінчення строку відбування покарання залишилось 1 рік 5 місяців 16 днів, не підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та відноситься до осіб, які підпадають під дію ст. 2 цього Закону, оскільки відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Однак, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки засуджений ОСОБА_8 за попереднім вироком засуджений за вчинення злочину середньої тяжкості, а не тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та звільнений за його вчинення від відбування покарання з випробуванням, то не дивлячись на те, що під час іспитового строку він знову вчинив тяжкий злочин не є перешкодою для звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» є помилковим.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18 червня 2012 року, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі
За вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому згідно ст. 12 КК України, такий відносяться до тяжких злочинів, характеризується умисною формою вини, хоча і не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.
Як убачається з матеріалів провадження, даний злочин за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_8 вчинив 19.03.2012 року під час іспитового строку за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2011 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки.
Відповідно до п. «в» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» до осіб, які звільнялись судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, амністія не застосовується.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році».
У зв'язку з наведеним вище, апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу про відмову засудженому ОСОБА_10 у звільненні від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році».
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, Законом України «Про амністію в 2014 році», колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року про звільнення від відбування покарання ОСОБА_13 , засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» скасувати.
Відмовити засудженому за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_13 у звільненні від подальшого відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».
Ухвала підлягає оскарженню до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців.
Судді:
підпис підпис підпис
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 .
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду ОСОБА_14
Ухвала вступила в законну силу «15» серпня 2014 року.
Помічник судді ОСОБА_15
«15» серпня 2014 року.