Провадження № 22ц/790/5004/14 Головуючий 1 інст. - Нев'ядомський Д.В.
Справа № 640/6768/13-ц
Категорія: угоди Доповідач - Котелевець А.В.
11 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Костенко Т.М., Шевченко Н.Ф.,
за участю секретаря - Таран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - прокуратури Київського району м. Харкова, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про тлумачення та визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
На обґрунтування вказала, що була власницею квартири АДРЕСА_1, де мешкала зі своєю онукою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_8 - громадянином Сирії.
21 червня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1973 посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого вона продала цю квартиру за 135 000 грн. 00 коп. ОСОБА_4
Однак грошима заволодів чоловік онуки, який в жовтні 2012 року виїхав до Сирії.
Правочин укладено на невигідних для неї умовах, оскільки комерційна ціна житла на той час становила суму в розмірі 260 800 грн. 00 коп.
Крім того, вона психічно хвора. Тому не усвідомлювала значення своїх дій і помилялась відносно обставин правочину, оскільки вважала договір купівлі-продажу за заяву про надання згоди на реєстрацію в квартирі ОСОБА_8. Сам текст договору приватним нотаріусом зачитаний не був.
Після продажу вона з онукою продовжувала проживати в цій квартирі.
30 листопада 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 2706 посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_5
Посилаючись на підстави, передбачені статтями 203, 215 ч. 1, 225, 229, 233 ЦК України, просила визнати недійсними вказані договори купівлі-продажу, вселити її та онуку ОСОБА_1; виселити всіх осіб, які проживають в цьому житлі, зі скасуванням їх реєстрації за цією адресою; відновити її реєстрацію та реєстрацію ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.
В уточнених вимогах, пред'явлених за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, просила визнати договір купівлі-продажу, посвідчений 21 червня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1973, недійсним; зобов'язати ОСОБА_5 повернути квартиру АДРЕСА_1 власниці, а орган державної реєстрації нерухомого майна - зареєструвати право власності на це житло за ОСОБА_2, скасувавши попередню реєстрацію за ОСОБА_5; вселити ОСОБА_2 з відновленням реєстрації її та ОСОБА_1 в цьому житлі; виселити та скасувати реєстрацію усіх осіб, які зараз проживають в квартирі АДРЕСА_1.
Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучена прокуратура Київського району м. Харкова; провадження у справі в частині позову про визнання договору купівлі-продажу, посвідченого 21 червня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1973, недійсним з підстав, передбачених статтями 225, 233 ЦК України, закрито.
Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.
Прокуратура Київського району м. Харкова в особі свого представника з позовом погодилась, просила його задовольнити.
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заперечувала проти позову, посилаючись на свободу волевиявлення позивачки щодо укладення договору купівлі-продажу.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
ОСОБА_11 - представник ОСОБА_4, ОСОБА_13 - представник ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_3 в запереченнях на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий право чин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 19, 20 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, начильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однієї зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення посилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Спірною є квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 7 лютого 2008 року за реєстровим № 3-309 та Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 27 червня 1994 року за реєстровим № 2-94-4459.
21 червня 2010 року укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3, прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1973. Право власності ОСОБА_3 зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 6 серпня 2010 року.
30 листопада 2012 року ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, про що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 посвідчено договір купівлі-продажу за реєстровим № 2706 (а. с. 19-21, 82, 88-89 т. 1).
Пред'являючи позов, позивачка в уточнених вимогах зазначала, що помилялася щодо обставин укладення договору купівлі-продажу, оскільки вважала, що дає згоду на реєстрацію в квартирі ОСОБА_8 - чоловіка її онуки.
Крім того. її ввели в оману, оскільки грошима заволодів ОСОБА_8, який був у злочинному зговорі з ОСОБА_4
Заперечуючи проти позову, представники відповідачів в суді апеляційної інстанції пояснили, що ОСОБА_2 разом з онукою ОСОБА_1 і її сім'єю - донькою ОСОБА_15 та чоловіком збиралася виїхати на постійне місце проживання до Сирії. Тому продаж квартири був здійснений за 135 000 грн. 00 коп. Позивачка приїхала до нотаріуса разом з ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_8 Для укладання договору купівлі-продажу ними були надані Витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Гроші були передані ОСОБА_8 у присутності позивачки.
З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції призначалася амбулаторна судово-психіатрична експертиза.
Із акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи, складеного Відділенням судово-психіатричної експертизи № 18 Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 Міністерства охорони здоров'я України 17 вересня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 на час складання договору 21 червня 2010 року купівлі-продажу ознак хронічного стійкого або тимчасового психічного розладу не виявляє.
На момент складення 21 червня 2010 року договору купівлі-продажу була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 115, 122-125 т. 1).
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказів обману, а також того, що позивачка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.
Зазначені позивачкою обставини не свідчать, що при укладенні договору купівлі-продажу вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописки дільниці № 14 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_8 не значиться прописаним в квартирі АДРЕСА_1.
За даними ГУ ДМС України в Харківській області посвідка на тимчасове чи постійне проживання громадянину Сирії ОСОБА_8 не оформлялась, дані по його реєстрації відсутні.
Вина ОСОБА_8 в шахрайстві н даний час не доведена (а. с. 5 т. 1; 16 т. 2).
Керуючись статтями 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
судді