Справа № 646/12058/13-к Пр. № 1-кп/646/110/2014
08.08.2014 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220690000449 від 25 липня 2013 року, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бобриково, Антрацитівського району, Луганської обл.., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого: Червонозаводським районним судом м.Харкова 01.07.2013 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучі раніше засудженим 01.07.2013 року Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, в силу ст..75 КК України, від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на два роки, належних висновків для себе не зробив і в період іспитового строку скоїв злочин при наступних обставинах.
24.07.2013 року близько 19-00 год., ОСОБА_4 зайшов на територію вагонного депо «Основа» Південної залізниці, що розташоване за адресою: м.Харків, вул.. Привокзальна, 5а, де діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з майданчику демонтажу вагонів вищевказаного підприємства один фрикційний клин візка залізничного вагона, тим самим завдав матеріальну шкоду вагонному депо «Основа» Південної залізниці на суму, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №381 від 13.08.2013 року - 207 гривень. Після чого ОСОБА_4 , маючі реальну можливість розпорядитися вкраденим майном, був зупинений працівниками міліції.
Обвинувачений ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, підтвердив факти та обставини його вчинення так, як вони викладені судом вище.
При цьому обвинувачений просив врахувати, що він повністю визнає себе винними у скоєному злочині та щиро розкаюється, пояснив, що вчинення злочину було обумовлено тяжким матеріальним становищем. Просив суд звільнити його від призначеного покарання, застосувавши до нього Закон України "Про амністію у 2014 році".
Прокурор в судовому засіданні також заявив клопотання про застосування до обвинуваченого Закону України "Про амністію у 2014 році".
Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, його показання повністю відповідають фактичним обставинам справи, наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду роз'яснені та вони вважать недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду нема сумнівів у добровільності їх позиції, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно класифікації, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості; повністю визнав себе винними та щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що вчинення злочину було обумовлено тяжким матеріальним становищем, що відповідно до ст.66 КК України визнається судом обставинами, що пом'якшують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, має середньо-спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця проживання не має, за місцем останнього відбування покарання характеризується посередньо (а.с.69, том 1), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.77,78, том 1), не працює, має обмеження у пересуванні, у зв'язку з ампутацією правої та лівої нижніх кінцівок (а.с.55, том 2).
Також суд вважає доведеними підстави для звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання на підставі акту про амністію, виходячи з наступного.
Згідно п. «Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., підлягяють звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
ОСОБА_4 скоїв умисний злочин, який відповідно до вимог ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, злочин скоєно обвинуваченим до набрання чинності Закону України "Про амністію у 2014 році" від 8 квітня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги УІАВ при ГУ МВСУ в Харківській області на ім'я ОСОБА_4 - до останнього акти амністії не застосовувалися.
Як вбачається з довідки ХМКЛ №2 від 26.06.2014р. №816, 17.01.2014 року ОСОБА_4 переніс оперативні вторгнення: ампутацію правої та лівої нижніх кінцівок у нижній 1/3 гомілки, має обмеження у пересуванні у зв'язку з відсутністю обох стоп. Перенесені оперативні вторгнення можуть слугувати підставою встановлення інвалідності.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період іспитового строку на 2 роки за попереднім вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.07.2013 року, суд призначає йому остаточне покарання за правилами ст.71 КК України з застосуванням принципу часткового складання покарань.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 згідно до ст.ст. 124, 126 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст..100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 314, 373, 374, 472, 474 та 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання покарання, призначеного за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.07.2013 року, остаточно визначити покарання у виді 2 (двох) років 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, понесені при провадженні експертизи № 381 від 13.08.2013р. в сумі 207,00 грн. (а.с.48)
Речові докази, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого, вважати повернутими власнику.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням вимог ч.2 ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1